Сутність правового режиму майна суб’єктів підприємницької діяльності

 

Актуальність теми дослідження. Понад 20 років, що пройшли після проголошення незалежності України, внаслідок глибоких демократичних трансформацій усіх сфер її життя на місці колишньої адміністративно-командної економіки сформувався вільний ринок товарів, робіт, послуг, утвердилось підприємництво. Конституція України 1996 року закріпила основоположні начала цивільних правовідносин та підприємництва як їх різновиду – рівність усіх учасників, недоторканість власності, свободу договорів, заборону свавільного втручання будь-кого у приватне життя, можливість безперешкодно набувати і здійснювати цивільні права та законні інтереси учасниками обороту – фізичними і юридичними особами, забезпечення відновлення порушених прав і законних інтересів, захист їх судом. Однак стан законодавчого забезпечення підприємництва в Україні ще не можна визнати задовільним як у кількісному, так і в якісному відношенні. У зв’язку з цим вбачається доцільним проаналізувати з нових доктринальних позицій вітчизняної юриспруденції, особливо цивільно-правової науки, досвід розвитку підприємництва, сучасний його стан, виробити на основі цього досконаліші конструкції чинних правових норм, перейти від хаотичного фрагментарного латання прогалин у правовому регулюванні підприємництва до системного нормативно-правового забезпечення його, невідкладно прийняти новий Цивільний кодекс України. По-друге, в актуальності теми дослідження переконує і ступінь її наукової розробки. В науковій літературі вивчались окремі питання правового режиму майна як в теоретичному, так і в практичному аспектах. Значний інтерес викликали дослідження, які провели М. М. Агарков, С. С. Алексєєв, З. А. Ахметьянова, О. М. Бандурка, Д. В. Боброва, Т. В. Бондар, С. Н. Братусь, О. М. Вінник, Д. М. Гєнкін, І. М. Грущинський, О. В. Дзера, А. С. Довгерт, З. Ф. Заменгоф, В. М. Косак, Н. С. Кузнєцова, Т. В. Кашаніна, В. В. Луць, Д. В. Ломакін, О. М. Молявко, Г. К. Матвєєв, В. Ф. Попондопуло, А. Я. Пилипенко, Е. Т. Плієв, О. А. Підопригора, О. А. Пушкін, В. В. Ровний, Е. О. Суханов, Н. О. Саніахметова, А. Л. Салатко, І. В. Спасібо-Фатєєва, Ю. К. Толстой, М. І. Тітов, Я. М. Шевченко, Г. Ф. Шершеневич, В. С. Щербина, Л. В. Щенникова, Р. Б. Шишка та ін. Однак поки що відсутні комплексні розробки з основних теоретичних і практичних проблем правового режиму майна суб’єктів підприємницької діяльності в Україні в сучасних умовах.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу майна суб’єктів підприємницької діяльності та реалізації ними своїх правомочностей щодо цього майна.

Предметом дослідження в курсовій роботі стали норми чинного законодавства України в галузі правового регулювання утворення, використання майна суб’єктами підприємницької діяльності та звернення на нього стягнень кредиторів, що містяться в чинному законодавстві України.

Основна мета дослідження полягає в з’ясуванні сутності правового режиму майна суб’єктів підприємницької діяльності на основі врахування досягнень цивільно-правової науки, узагальненні правозастосовчої практики, вітчизняного і зарубіжного досвіду регулювання майнових відносин господарюючих суб’єктів, проведенні системного аналізу правового режиму майна суб’єктів підприємництва, обґрунтуванні необхідних змін і доповнень до чинного законодавства України про правове регулювання підприємництва.

В роботі ставляться завдання зробити аналіз: підприємство як різновид господарської організації: поняття, правове положення та види; дослідити правовий статус господарських товариств; дослідити поняття режимів майна і джерела їх формування у сфері господарювання; розглянути майнову особливість державного майна при окремих режимах у сфері господарювання, а також міжнародний досвід у визначенні обліку власного капіталу підприємств

Для опрацювання теми, я буду використовувати нормативно-правові акти України, а саме: Цивільний, Господарський кодекси, підзаконні нормативно-правові акти.

Також буде використані літературні джерела, статті з періодичних наукових видань «Юридична газета», журнал «Вісник господарського судочинства», «Юридичний вісник України», «Корпоративний юрист» та ін.

 

 

 

Суб’єктами господарювання, або суб’єктами господарського права, є юридичні або фізичні особи, які на основі юридично відокремленого майна безпосередньо здійснюють передбачену законодавством та їх статутом господарську діяльність і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна [1].

Домінуюче місце серед суб’єктів господарського права належить такому суб’єктові, як підприємство. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб'єкта є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою.

Згідно зі ст. 62 Господарського кодексу України підприємство – це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами [2].

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлене інше, діє на підставі статуту.

Підприємства в Україні здійснюють свою діяльність відповідно до вимог статей 62-71 Господарського кодексу, якщо інше щодо підприємств окремих видів не передбачено цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до Кодексу[2, ст. 72].

Класифікувати підприємства можна за різними критеріями. Так, за економічними показниками та чисельністю працюючих підприємства можна поділити на малі, середні та великі. За сферою діяльності розрізняються промислові, торговельні підприємства, у сфері послуг тощо [2].

У Господарському кодексі