Оцінка ефективності управління промисловим виробництвом (методологія та практика)

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

 

Копитова Ірина Володимирівна

 

УДК 338. 45

 

 

Спеціальність 08. 07. 01 – економіка промисловості

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

 

Київ-2002

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Житомирському інженерно-технологічному інституті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Осовська Галина Володимирівна, Житомирський інженерно-технологічний інститут Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту та маркетингу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Федорищева Аліна Микитівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, головний науковий співробітник відділу регіональних проблем відтворення капіталу; доктор економічних наук Сологуб Олена Петрівна, Київський національний університет харчових технологій Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри маркетингу.

Провідна установа: Інститут економіки НАН України, відділ промислового потенціалу, м. Київ.

 

 

Актуальність теми. В сучасних умовах формування ринкової соціально орієнтованої економіки як ніколи гостро постало завдання підвищення ефективності управління промисловим виробництвом. Методологія дослідження механізму управління та його ефективності історично і логічно базується на безпосередньо суспільному характері виробництва та законах його розвитку. Адже управління виступає важливою складовою структури процесу виробництва і впливає на якість й результативність останнього. Сама ж ефективність управління промисловим виробництвом функціонально залежить від багатьох зовнішніх факторів, а також від оптимальності функціонування всіх структурних елементів самої системи управління. Одним з таких елементів є оцінка ефективності управління промисловим виробництвом. Вона формує надійність зворотного зв’язку процесу управління та забезпечує адекватну адаптацію соціально-економічних систем до змін у їх зовнішньому та внутрішньому середовищі. Аналіз практики господарювання показує, що 12, 6% його суб’єктів вбачають одним з найбільш пріоритетних факторів детермінації ефективності управління саме своєчасність, повноту та об’єктивність її оцінки. Тому невипадково 93, 0% практиків управління підкреслюють надзвичайну актуальність розв’язання проблеми оцінки ефективності управління виробництвом.

Дана проблема вже тривалий час знаходиться в центрі уваги багатьох теоретиків і практиків виробництва. В умовах планової централізованої економіки дослідженням проблеми ефективності управління виробництвом та її оцінки плідно займалися такі вчені як О. І. Амоша, Н. І. Калінін, І. І. Лукінов, Г. Х. Попов, Ф. М. Русінов, А. Ф. Сільченков, А. В. Тихомирова, М. Г. Чумаченко та ін. Вона була предметом дослідження і для багатьох зарубіжних науковців: Ч. Бернарда, Е. Гроува, Л. Гьюліка, П. Драккера, М. Ітлі, С. Малфорда, Г. Саймона та ін. За умов формування ринкових відносин дана проблема розробляється багатьма вітчизняними вченими, про що свідчать роботи О. М. Алимова, С. І. Бандура, П. П. Борщевського, Б. М. Данилишина, С. І. Дорогунцова, В. В. Оні-кієнка, С. Ф. Покропивного, О. П. Сологуб, Н. В. Тарасової, А. М. Федорищевої, Л. Г. Чернюк, В. І. Чижової, В. С. Яцкова та ін. В їх працях знайшли своє відображення окремі аспекти проблеми оцінки ефективності управління. Разом з тим, в її межах існує чимало невивчених і суперечливих питань, на що вказують й самі дослідники.

По-перше, потребують ґрунтовного дослідження такі методологічні аспекти оцінки ефективності управління промисловим виробництвом як її сутність, структура, зміст та місце в процесі управління, створення цілісної системи критеріїв. По-друге, вимагають розробки деякі її методичні та практичні питання. Насамперед, це стосується кількісно-якісної визначеності ефективності управління промисловим виробництвом та дослідження процедури оцінювання. По-третє, існує потреба в практичних рекомендаціях щодо підвищення дієвості оцінки. Недостатня розробка проблеми в умовах формування ринкових відносин та нагальна необхідність її вирішення і визначили вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у безпосередньому зв’язку з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України згідно теми 3. 1. 5. 63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу (комплексне фундаментальне дослідження) ”, номер державної реєстрації – 0100 V 000657. Роль автора при її виконанні полягала у розробці концептуальних основ розвитку промислового комплексу України та визначенні основних напрямів підвищення дієвості оцінки ефективності управління промисловим виробництвом як важливого фактору розвитку продуктивних сил. Дослідження пов’язане з госпдоговірною темою Житомирського інженерно-технологічного інституту “Організаційно-економічний механізм підвищення ефективності виробництва” (номер державної реєстрації – 0102 V 001029), в межах якої автором розроблено методологічні засади оцінки ефективності управління промисловим виробництвом.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка методології оцінки ефективності управління промисловим виробництвом, методичних та практичних підходів до її застосування в нових умовах господарювання.

Відповідно до зазначеної мети в дисертації поставлено і розв’язувалися такі задачі:

розкрити соціально-економічну природу наукової категорії “ефективність управління промисловим виробництвом” як об’єкта дослідження та узагальнити існуючі підходи щодо її оцінки;

визначити сутність, зміст, структуру, функції та типологізацію оцінки ефективності управління промисловим виробництвом;

сформувати систему критеріїв оцінки, обґрунтувати їх кількісно-якісну визначеність;

здійснити аналіз сучасної системи оцінювання ефективності управління промисловим виробництвом та виявити протиріччя її застосування;

розробити методологію процедури оцінювання та методику її здійснення;

обґрунтувати основні напрями підвищення дієвості оцінки ефективності управління промисловим