Оцінка ефективності управління промисловим виробництвом (методологія та практика)

Ер – ефективність, що виражається в кінцевих результатах процесу управління (об’єкту управління) ;

Еп – ефективність, що виражається в проміжних результатах процесу управління;

В – рівень відповідності керуючої системи об’єкту управління.

Формула (3. 1) як розгорнута багатокритеріальна модель ефективності функціонування системи управління виробництвом буде мати наступний вигляд:

  (3. 2)

 

де Кя. р. - узагальнюючий критерій рівня якості прийнятих управлінських рішень; 

Кк. о. - узагальнюючий критерій рівня керованості об’єкту управління; 

Кд. оц. - узагальнюючий критерій рівня дієвості оцінки досягнутих результатів; 

Кд. ц. - узагальнюючий критерій успішності досягнення поставлених цілей; 

Квн. е. - узагальнюючий критерій рівня результативності виробництва, який характеризує його внутрішню ефективність; 

Кз. е. - узагальнюючий критерій ступеня задоволення суспільних, колективних, індивідуальних потреб та інтересів; 

Ко. у. - узагальнюючий критерій рівня організації системи управління; 

Ко. в. - узагальнюючий критерій рівня організації виробництва. 

 

Значення критеріїв запропонованої математичної моделі розраховуються як середнє арифметичне значень показників, що характеризують відповідний критерій. Підбір показників під кожний критерій повинен здійснюватися з максимальним урахуванням специфіки об’єкта управління на основі розгляду обраних показників як ключових факторів успіху, що значно обмежує їх кількість при обчисленнях. Для розрахунку показників і критеріїв моделі ефективності функціонування системи управління промисловим виробництвом найбільш доцільно застосовувати робастний алгоритм оцінювання --фільтру, який представлений у вигляді різницевих рівнянь:

 

 , (3. 3)

 

де  

- оцінка процесу та швидкості його протікання відповідно; 

 

- прогноз процесу та швидкості на один такт вперед; 

 

- початкові умови процесу та його швидкості; 

 

- коефіцієнти оцінювання процесу та швидкості. 

 

Даний алгоритм відзначається простотою структури та низькою чутливістю до варіації параметрів вхідних стохастичних процесів. Можливість визначення швидкості протікання процесу управління при використанні алгоритму дозволяє максимально точно встановлювати період появи виявлених відхилень. Це значно підвищує реалізацію регулюючої функції оцінки ефективності управління промисловим виробництвом. Цінність алгоритму -- фільтру проявляється також і в придатності його застосування при розробці прогнозів на майбутній період.

Аналогічно до багатокритеріальної моделі ефективності функціонування системи управління виробництвом можуть розроблятися математичні моделі для оцінки підрозділів (органів) управління та оцінки управлінського персоналу згідно їх систем критеріїв. Перевагою моделей, побудованих на основі запропонованого методологічного підходу, виступає відносно низька трудомісткість та економічність, а також максимальне врахування специфіки функціонування об’єкту управління і зовнішніх факторів детермінації.

 

Висновки

 

В дисертації запропоновано нове розв’язання важливого наукового завдання, яке полягає у розробці методології комплексної оцінки ефективності управління промисловим виробництвом та практичних підходів до її застосування, що дозволить забезпечити сприйнятливість, об’єктивність, повноту та своєчасність оцінки. Реалізація цього наукового завдання здійснена на основі запропонованого підходу до визначення ефективності управління виробництвом, який якісно відрізняється від існуючих в науці, і розробки практичних рекомендацій щодо підвищення дієвості оцінки ефективності управління промисловим виробництвом як засобу удосконалення систем управління, що має істотне значення для подальшого розвитку вітчизняного промислового виробництва.

Проведене дослідження дозволило зробити наступні висновки:

1. Підходи до визначення ефективності управління виробництвом, що існують в науці та практиці управління, обумовлені абсолютизацією її певних аспектів і не дозволяють в повній мірі розкрити сутність та соціально-економічну природу даного явища в ринкових відносинах. Тому ефективність управління виробництвом доцільно розглядати через діалектичний взаємозв’язок ефективності процесу управління та ефективності, що виражається в його кінцевих результатах, при провідній ролі останньої. Такий підхід дозволяє оцінити не тільки результативність управління, але й засоби, завдяки яким цю результативність було досягнуто.

2. Оцінка ефективності управління промисловим виробництвом – це важливий елемент структури процесу управління, прояв його зворотного зв’язку та засіб удосконалення системи управління. Методологічною основою змісту і форм оцінки ефективності управління промисловим виробництвом є запропонований авторський підхід до визначення ефективності управління у двох “вимірах”. Це дозволяє оцінку ефективності управління промисловим виробництвом визначити як специфічне відношення її суб’єкта, виражене в понятійній формі, до реальної ефективності управління, в результаті якого відбувається порівняння даної ефективності з еквівалентом на основі його вибору в якості критерію задоволення потреби у високих результатах виробництва при оптимальній організації процесу управління.

3. Зміст оцінки ефективності управління промисловим виробництвом детермінується її основними об’єктами та цілями, тому включає в себе оцінку систем (підсистем) управління, оцінку підрозділів (органів) управління і оцінку управлінського персоналу, кожна з яких реалізується згідно запропонованому підходу – за результатами діяльності об’єктів оцінки і за рівнем організації ними процесу управління.

4. Розроблена система критеріїв комплексної оцінки ефективності управління промисловим виробництвом є уніфікованою за своїм характером і служить методологічною основою для модифікованих систем показників та індикаторів. Система критеріїв комплексної оцінки ефективності управління промисловим виробництвом відповідно до її змісту включає три підсистеми критеріїв, які можуть розглядатися як самостійні системи. Особливістю та науковою новизною системи критеріїв виступає комплексність та наявність в її кожній групі узагальнюючого критерію, який характеризується відповідним синергетичним ефектом.

5. Специфіка процедури оцінки ефективності управління виробництвом визначається її цілями, згідно яких формується зміст оцінки, обирається її суб’єкт, визначається система критеріїв та показників, вибирається