Оцінка соціально-економічної ефективності в управлінні персоналом транспортних підприємств

Принципи управління національних транспортних підприємств піддалися тим же політичним впливам 90-х років ХХ століття як і вся економіка України. Зміна базових принципів управління і підходів до соціально-економічної політики держави відбилося на ефективності фінансової діяльності транспортних підприємств. Економічні і політичні кризи відобразились і на соціальному захисті працівників. Особливо чітко це виявляється зараз, коли в Україні будується соціально-орієнтована ринкова економіка. З 1993 року чисельність працюючих у транспортній галузі практично не змінилася.

Зміна чисельності працівників за останні роки явно незначно, однак перехід до ринкового менеджменту без належного реформування структур управління транспортних підприємств, наприклад функціонування адміністративно-командної системи прийняття рішень, призвело до зниження економічної ефективності діяльності підприємств. Одну з головних ролей у цій кризі зіграли незадовільні принципи управління персоналом. Матеріальні наслідки некоректного управління персоналом транспортних підприємств (табл. 2) – відсутність соціально-економічної складової – привели до банкрутства ряду транспортних підприємств. Інші підприємства були змушені шукати шлях реформування своїх структур і принципів управління.

Одним із шляхів, які були обрані передовими українськими транспортними підприємствами, став соціально-економічний розвиток систем управління. У цих системах був врахований досвід західних держав: головне – це людські ресурси. Таким чином, здійснення державних гарантій стосовно нематеріальних активів стало основою для розвитку сучасних систем управління транспортними підприємствами в Україні (наприклад: аеропорт Бориспіль). Відповідно зросли вкладення в соціальний захист у транспортній галузі.

Ці вкладення, разом з певним реформуванням структур управління персоналом і зниженням вертикального ієрархічного тиску на транспортні підприємства створили умови для розвитку сучасних принципів управління і формування сприятливого для персоналу соціально-економічного клімату.

Пошук організаційної структури, яка відповідала б високим вимогам XXI століття, є однією з основних цілей для підприємств, що прагнуть економічного росту.

Концепція сучасної організації своєю появою зобов'язана трьом основним факторам:

- розвитку атмосфери колективної причетності до загальних результатів завдяки створенню самокерованих команд як засобу підвищення продуктивності праці;

- підвищенню загальної продуктивності в більшій мері за рахунок управління процесами, чим функціями;

- оперативному обміну достовірною інформацією, яка формує інтеграцію всіх елементів організації (інформаційна технологія, в даному випадку, розглядається як конструкція нового ділового підприємства для заміни організаційної ієрархії).

Суть аргументації на користь радикальної зміни організаційної структури зводиться до того, що традиційна еволюційна концепція структурних змін виявилася недостатньої для значного підвищення рівня сервісу і продуктивності.

В основі управління персоналом підприємства повинні лежати напрямки соціального розвитку суспільства (соціуму) держави. Особливо це стосується національних підприємств, тому що Україна будує соціально-орієнтовану ринкову економіку. Соціальний розвиток суспільства, у свою чергу, прямо залежить від рівня задоволеності потреб його членів. Якщо буде задовольнятися мінімальний і звичайний рівень потреб, який відповідає критерію соціальної справедливості, то розвиток управління піде еволюційним шляхом. Для забезпечення високої ефективності управління персоналом транспортних підприємств можна використовувати ряд можливостей, наданих діями відділів кадрів, паблик рилейшнс, внутрішнього менеджменту.

У період реформ, який характеризується значним і безперервно зростаючим динамізмом соціально-політичних, економічних, науково-технічних, ідеологічних і інших змін, наукове вивчення соціальних змін у колективах набуло винятково важливе, часто глобальне, значення. Для підвищення ефективності діючих чи впровадження нових структур і принципів управління персоналом необхідно вивчити “верхні” і “нижчі” ланки управління, вивчити вплив минулого і майбутнього. Автор вважає, що без вивчення соціальних змін, яки впливають на ефективність систем управління, без прогнозування перспектив їхнього розвитку неможливо науково обґрунтувати розвиток систем управління підприємствами, розробити і прийняти ефективні управлінські рішення.

У другому розділі – “Дослідження ефективності управління персоналом транспортних підприємств” – розглянуті основні типологічні риси управління персоналом транспортних підприємств, фактори, що впливають на його ефективність і напрямки оптимізації з погляду експертних оцінок. Проведене дослідження базується на анкеті, яка складається з питань, що охоплюють майже всі соціально-економічні функції системи управління. Усього питань 21, з них 18 відкритих, саме ці питання і лягли в основу проведеного аналізу. Для одержання достовірної картини ефективності принципів та структур управління персоналом на конкретних транспортних підприємствах проводився порівняльний аналіз відповідей на різні питання. Це дало можливість виявити загальні тенденції в прагненнях працівників і проблемах виникаючих при управлінні. Порівнюючи відповіді анкетуємих на різні питання були виявлені “чорні анкети” – підтасовані відповіді, спроби дати невірну або очікувану відповідь.

Досліджуваний об'єкт (підприємство, окремий структурний підрозділ та ін.) характеризується якоюсь “вихідною якістю”, що апріорі обумовлюється набором “вхідних параметрів”, які піддаються обліку і виміру. Тоді, ефективність роботи підприємства визначається в основному сукупністю таких параметрів, як прибуток від фінансово-економічної діяльності, вірність прийнятих управлінських рішень, плинність кадрів, якість інформаційних потоків тощо. Таким чином, можна розглянути задачу оптимізації управління персоналом підприємства. У даній роботі об'єктом дослідження є саме персонал підприємства або його структурного підрозділу,