Оцінка стану та тенденцій розвитку вівчарства в Україні

В результаті численних виробничих випробувань у різних регіонах України протягом 1976-2000 рр. встановлено, навіть за умов нестабільного рівня годівлі овець, високу ефективність використання баранів-плідників інтенсивних типів племзаводу “Асканія-Нова” для створення племінної бази вівчарства нового напряму продуктивності – м’ясо-молочно-вовнового.

У 1980-2000 рр., за особистою ініціативою провідних в Україні селекціонерів-науковців – професором Одеського державного аграрного університету В. К. Чепур і кандидатом сільсько-господарських наук Чернівецької дослідної станції Т. О. Черномиз, проведено в господарствах Одеської і Чернівецької областей багаторічну творчу науково-дослідну і селекційно-племінну роботу щодо виведення високопродуктивних типів овець з кросбредною вовною шляхом використання на вівцематках місцевої селекції в якості поліпшуючого генофонду асканійських м’ясо-вовнових баранів-плідників. Створені В. К. Чепур і Т. О. Черномиз селекційні стада м’ясо-вовнових овець державною апробаційною комісією у 2000 році були високо оцінені і апробовані як внутрішньопородні типи асканійської м’ясо-вовнової породи з кросбредною вовною.

Згідно з наказом Міністерства аграрної політики України № 69 від 23 травня 2000 р., експертною комісією з 25 по 31 травня проведено апробацію новоствореної породи і визнано її як нове селекційне досягнення у вівчарстві. Акт державної комісії по апробації породи затверджено секцією виробництва та переробки продукції тваринництва і птахівництва науково-технічної ради Мінагрополітики України від 22 грудня 2000 року.

Міністерство аграрної політики України і Українська академія аграрних наук, на підставі результатів державної апробації і рішення секції виробництва та переробки продукції тваринництва і птахівництва науково-технічної ради Міністерства аграрної політики (протокол № 4 від 22 грудня 2000 р.), наказом від 8 травня 2007 р. № 315/37 затвердили селекційні досягнення під назвою «Асканійська м’ясо-вовнова порода овець з кросбредною вовною» асканійську м’ясо-вовнову породу овець та її внутрішньопородними типами, а саме:

- асканійські кросбреди;

- асканійські чорноголові;

- одеський тип асканійської м’ясо-вовнової, який створено професором Одеського державного аграрного університету В. К. Чепур;

- буковинський тип асканійської м’ясо-вовнової, який створено кандидатом с. -г. наук Буковинського інституту АПВ Т. О. Черномиз;

- дніпропетровський тип асканійської м’ясо-вовнової, який створено професором Дніпропетровського державного аграрного університету В. Т. Шуваєвим.

Одеський і буковинський типи створено в період 1980-2000 рр. шляхом використання асканійських кросбредів і асканійських чорноголових баранів-плідників племзаводу “Асканія-Нова”, дніпропетровський – створено на базі новозеландського кориделя.

Асканійській м’ясо-вовновій породі овець з кросбредною вовною надано заводську марку АМВ, асканійським кросбредам – АК, асканійським чорноголовим – АЧ, одеському типу – ОТ-АМВ, буковинському типу – БТ-АМВ, дніпропетровському – ДТ-АМВ.

Висока ефективність розведення овець новоствореної асканійської м’ясо-вовнової породи обумовлена в значній мірі максимальним використанням вівцематок як засобу виробництва зі спадково обумовленою здатністю одночасно продукувати м’ясо, молоко і кросбредну вовну.

Це підтверджується даними О. Б. Лесик, які одержано у 2001-2005 рр. в господарствах Чернівецької області. Вона переконливо довела, що вівці буковинського типу новоствореної асканійської м’ясо-вовнової породи характеризуються високою комбінованою продуктивністю: молочною, м’ясною і вовновою при високій відтворювальній здатності, скороспілості, позитивних взаємозв’язках основних селекційних ознак і забезпечують високу ефективність їх розведення за умов виробництва різних видів продукції, що продукує вівця.

Так, в племзаводі “Берестя” Новоселицького району вівцематки (n=179) живою масою 61, 6 кг, при середній багатоплідності 141, 4% (запліднюваність 98, 9%), настригу митої вовни 3, 2 кг і виході чистого волокна 64%, відтворюють життєздатне і скороспіле потомство. Збереженість ягнят від народження до відлучення у 2, 5-місячному віці 95, 3%, від відлучення до 6-місячного віку – 90, 9%, що свідчить про їх високу адаптивність до раннього відлучення від матерів задля виробництва товарного молока за технологією, яку розроблено кандидатом с. -г. наук Т. О. Черномиз.

За даними О. Б. Лесик лактаційна крива вівцематок новоствореного типу характеризується рівномірним зниженням середньодобового надою за 188 днів лактації як за період підсису ягнят (80 днів), так і в період доїння вівцематок протягом 108 днів. Це сприяло виробництву товарного молока на вівцематку з ягнятами-одинаками 81, 6 кг при середньодобовому надої 0, 76 кг, з двійнятами відповідно 110, 8 і 1, 3 кг, що забезпечило виготування на вівцематку по 20-27 кг цінного дієтичного продукту – бринзи. Молочність вівцематок за 188 днів лактації з двійневими ягнятами становила 231, 5 кг і 173, 2 кг – з одинаками.

Буковинські ягнята характеризуються високою м’ясною скороспілістю. Середня маса тушок 9-місячних ягнят склала 21, 1 кг, при забійному виході 51, 1%, вмісті в тушці м’якітної частини 78, 1%, площі м’язового вічка 19, 7 см2, коефіцієнті м’ясності 3, 6 і високій біологічній цінності м’яса (співвідношення протеїну і жиру в м’якітній частині тушок 1: 1, 22).

Отже, в нових ринкових умовах від кожної вівцематки новоствореного буковинського типу з високою комбінованою продуктивністю одержано 169, 3 грн. чистого прибутку при рівні рентабельності 49, 8%. Найбільша питома вага у загальній виручці склала від реалізації бринзи 54, 6%, м’яса – 42, 2%, тоді як від реалізації вовни – лише 3, 2%.

За період від апробації новоствореної породи (2000 р.) до її затвердження (2007 р.) пройшло сім років найжорстокішого випробування селекційних досягнень негативною взаємодією “генотип-середовище”. Так, барани-плідники і вівцематки селекційних стад внутрішньопородних типів –