Оцінка стану та тенденцій розвитку вівчарства в Україні

Створені нами імпортозамінюючі генотипи асканійських кросбредів і асканійських чорноголових овець послужили поліпшуючим генофондом для проведення наукових досліджень, підготовки та захисту трьох докторських і понад 30 кандидатських дисертацій.

У нових ринкових умовах, завдяки високій м’ясній, молочній і вовновій продуктивності при відмінних спадкових властивостях та міцної конституції асканійських м’ясо-вовнових овець інтенсивних типів, попит на них з кожним роком зростає. Під науковим супроводом автора інтенсивних типів і новоствореної породи старшим науковим співробітником кандидатом с. -г. наук ІТ «Асканія-Нова» Г. П. Калащук їх ефективно використовують в суб’єктах племінної справи і товарному вівчарстві різних агроформувань Херсонської, Миколаївської, Запорізь-кої, Одеської, Донецької, Житомирської, Вінницької, Полтавської, Чернігівської і ін. областей та АР Крим з метою розширення племінної бази, виведення донецького, кримського та інших регіональних внутрішньопородних типів новоствореної породи, а також формуванню конкурентоспроможності галузі.

Генетичні ресурси новоствореної породи зосереджено в дев’яти племінних заводах і 11 племінних репродукторах загальною чисельністю 16 тисяч овець, в тому числі 10, 6 тис. вівцематок.

Виведення асканійської м’ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною вирішує важливу народногосподарську проблему щодо забезпечення галузі вівчарства вітчизняним імпортозамінюючим генофондом.

Використання видатних генотипів асканійських кросбредів і асканійських чорноголових із вісьмома генеалогічними лініями і 26 спорідненими групами племзаводу “Асканія-Нова”, який є вершиною селекційної піраміди новоствореної породи і забезпечує її генетичний прогрес, дозволяє не тільки відновити галузь вівчарства в Україні на новій якісній основі без імпорту м’ясних порід і типів, а й сформувати експортний потенціал вітчизняних племінних ресурсів світового рівня, заощадити державні валютні кошти та запобігти ввезення збудників небезпечних генетичних захворювань. Як свідчать результати сучасних досліджень у тваринництві, використання імпортних тварин збільшує ризик занесення у вітчизняні стада нових генетичних мутацій та нових інфекційних захворювань.

Півстолітній наш досвід породоутворення, за умов нестабільного рівня годівлі тварин – від оптимального до екстремального, свідчить, що створення селекційних досягнень, які є національним надбанням, потребує високого професіоналізму і інтелекту, постійного наукового пошуку, вірності і відданості нелегкій і складній справі, а також творчій єдності науки і виробництва і, нарешті, довголітньої невпинної праці протягом 35…40 років. Тому науковці з вівчарства Інституту тваринництва “Асканія-Нова” у кризових ситуаціях за останні 15 років багаторазово зверталися до Президентів, керівників Верховної Ради і Уряду України з пропозицією щодо збереження на державному рівні створених видатних вітчизняних імпортозамінюючих генетичних ресурсів.

З цією метою необхідно терміново внести зміни до нормативно-правових актів з атестації суб’єктів племінної справи у тваринництві, а саме:

- при визначенні статусу племінного заводу мінімальну чисельність маточного поголів’я встановити 200 вівцематок замість 750 голів згідно з Положенням;

- внести доповнення щодо присвоєння найвищої категорії племінному заводу, який є вершиною селекційної піраміди новоствореної породи і забезпечує її якісний прогрес, а також про першочергову підтримку його на державному рівні шляхом трикратного збільшення коштів в розрахунку на одну голову проти розмірів встановлених Постановою Кабміну України.

На сьогодні, в умовах поглиблення економічної кризи, термінове позитивне вирішення нагальної проблеми щодо збереження створеного національного селекційного капіталу з вівчарства світового рівня в племзаводі “Асканія-Нова” та інших суб’єктах племінної справи новоствореної асканійської м’ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною заслуговує на увагу як діючого Президента, так і наступних, а також Уряду України та Верховної Ради.

 

 

Вівчарство як унікально важлива галузь продуктивного тваринництва тисячі років з великою користю слугувала і нині слугує людям. Ніколи не виникало навіть найменшого сумніву в доцільності та значенні розведення овець, які забезпечують потреби людини в таких незамінних продуктах як вовна, овчини, смушки, баранина. На жаль, впродовж 19 останніх років вівчарство в Україні незаслужено, штучно доведено до такої межі розору, коли для його відродження за рахунок відтворення власного наявного поголів’я в більшості регіонів навіть при бажаному розвитку подій не вистачить і 100 років.

Проведення об’єктивної оцінки нинішнього стану вівчарства в Україні в цілому, в окремих регіонах держави може сприяти визначенню основних напрямів відродження галузі.

Вівці є єдиним видом сільськогосподарських тварин, які не хворіють на туберкульоз. Їх не вражають гельмінти. Існують твердження, що споживання баранини не тільки попереджує, а й виліковує захворювання людей на туберкульоз. З цього приводу, хоча й прикро, але необхідно зазначити, що Україна за показниками захворювання населення на туберкульоз на жаль тепер займає одне з ганебних перших місць в Європі.

Збільшення споживання баранини у харчуванні населення України напевно може бути включено в систему заходів по профілактиці захворювання населення на туберкульоз. За відносно новими повідомленнями споживання баранини попереджає захворювання людей злоякісними пухлинами. Все це говорить про необхідність збільшення виробництва баранини.

Вівчарство сприяє підвищенню ефективності використання сільськогосподарських угідь, особливо в посушливих степових, а також в гірських районах. Ефективно