Організація і проведення психодіагностичного обстеження

Таким чином, робота психолога у рамках тестового або експертного підходу принципово відрізняється за своїми «ідеологією». Обидві вони можуть дати багату інформацію практичному психологові, для чого необхідно чітко уявляти, з яким методом – тестовим або експертним – і за допомогою якого підходу психолог працює. Однак на практиці це відбувається так легко далеко не завжди, і тому з тестами працюють як з експертними методами, довільно змінюючи процедури і не піклуючись про перевірку якості тесту, а від експертних методів очікують строгості й однозначності результатів, реально можливих тільки при роботі з тестами.

 

 

Для адекватної інтерпретації організації та проведення окремих психодіагностичних обстежень опишемо кілька порівняно простих експертних методик, які можуть бути використані психологами-консультантами у їх практичній роботі.

Проективна методика незакінчених пропозицій, яка починається ще з асоціативного експерименту Юнга, припускає завершення обстежуваним фраз, початок яких вимовляє психолог. Аналіз результатів являє собою виявлення тем, проблем і конфліктів, значимих для обстежуваного: як свідомих, так і неусвідомлюваних. Твердої схеми аналізу, яка правильно працює у будь-яких ситуаціях, немає, однак існують загальні принципи організації такого аналізу:

безпосередній витяг інформації можливий з «прямих» відповідей, які, як правило, стосуються усвідомлюваних проблем. Наприклад: «Моя спеціальність... погана» або «Робота... остогидла»;

багаторазове згадування у відповідях одних і тих самих тем, зокрема, якщо початок пропонованого речення із цією темою ніяк не пов'язаний, свідчить про значимість цих тем. Звичайно такі теми усвідомлюються хоча б частково. Наприклад, у однієї і тієї ж людини: «Боюся... хвороб», «Мене турбує... моє здоров'я», «Приховую... мої хвороби». Іноді більшість відповідей можна віднести до 2-3 значимих тем, які є сенс якось назвати і охарактеризувати докладніше на підставі змісту відповідей. Наприклад, наступним є набір відповідей, пов'язаний з темою, яку можна назвати «Залежність і неможливість змін»: «Моя спеціальність... яка моя спеціальність... хочеться змін»; «Боюся... ситуації, у якій від мене нічого не залежить»; «Робота... робота, у якій хочеться, щоб від мене залежало багато чого»; «Боротися... ні, не хочеться мені боротися»; «Мої плани... немає в мене ніяких планів»;

протиріччя окремих відповідей можуть вказувати на конфлікт (швидше за все слабко усвідомлюваний або неусвідомлюваний). Наприклад: «Найбільше я люблю... спілкуватися», «Друзі... набридають»;

г) тривалі паузи, відмови від відповідей, відповіді типу «Ні», «Не знаю» і відповіді-повторення початку фрази (наприклад, «Моя голова... це моя голова») є показником значимості теми або проблеми, яка слабко усвідомлюється або є хворобливою й емоційно насиченою.

Методика незакінчених пропозицій у порівнянні з іншими проективними методами досить проста за задумом і відкрита – ідея проекції майже не замаскована. Це є одночасно її достоїнством і недоліком. Недолік полягає в тому, що багато хто здатний успішно захиститися від вторгнення у свій внутрішній світ і давати малоінформативні соціально схвалювані відповіді або штампи. Наприклад: «Приховую... іноді що-небудь»; «Друзі... гарні»; «Мій вигляд... охайний», «Мислю... отже існую». Однак, незважаючи на це, часто відповіді виявляються несподіваними для самого обстежуваного і допомагають йому усвідомити проблему або конфлікт, які раніше були для нього невідомі. Для прикладу наведемо результати обстеження, проведеного Барласом Т. В. (2001 р.).

Приклад 1. Жінка 42 років звернулася із запитом на проведення психодіагностичного обстеження, тому що, за її словами, не могла зрозуміти джерело незрозумілого для неї занепокоєння. Своє сімейне життя охарактеризувала як благополучне. При проведенні методики незакінчених пропозицій були, зокрема, дані наступні відповіді: «Чоловік... коханець, секс, гроші, подорожі», «Чоловік... (ім'я чоловіка), друг, завжди підтримує, радить». Методика зненацька для клієнтки виявила її незадоволеність подружніми (сексуальними) взаєминами. Причому, як стало ясно з наступної взаємодії, ця проблема була усвідомлена самостійно, без додаткових коментарів або інтерпретацій психолога.

Варто враховувати, що при проведенні методики можна зіштовхнутися з вираженими емоційними реакціями, як правило несподіваними. Крім того, навіть у тих, хто дає порівняно «закриті», малоінформативні відповіді виконання методики часто супроводжується наростанням тривоги, що швидше за все є причиною часткового усвідомлення хворобливих тем і проблем.

Методика особистісного диференціала призначена для вивчення самооцінки, а також міжособистісного сприйняття й міжособистісних відносин. Випробуваному пропонується оцінити себе або якусь людину за допомогою набору з 21-ї пари прикметників. При аналізі методики становлять інтерес як окремі оцінки, так і три інтегральних показники, які одержали назву Оцінка, Сила, Активність.

Дана методика займає проміжне положення між тестовими та експертними методами. За старанністю розробки, уніфікацією процедури проведення й обробки вона нагадує тест, однак не може вважатися повноцінним тестом, тому що не має мовних норм. З тієї ж причині більш інформативним є не однократне проведення методики, а порівняння декількох варіантів, виконаних через певний проміжок