Організація та планування землевпорядних та земельно-кадастрових робіт

–напрями природоохоронної діяльності [5].

Проекти землеустрою можуть передбачати також формування земельних ділянок державної та комунальної власності за рахунок земель, не наданих у користування.

Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються сільськими, селищними, міськими радами.

Робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів.

Робочі проекти землеустрою складаються з метою реалізації заходів, передбачених схемами використання та охорони земель, схемами і проектами землеустрою на основі вишукувань спеціального призначення.

Робочі проекти землеустрою складаються на виконання заходів, передбачених схемами використання та охорони земель, що потребують капітальних вкладень.

Склад і зміст робочих проектів землеустрою встановлюються залежно від конкретних природно–економічних умов, передбачених заходів відповідно до нормативно–правових актів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо–геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає:

–пояснювальну записку;

–технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

–кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

–матеріали польових геодезичних робіт;

–акт приймання–передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;

–перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;

–нотаріально посвідчена згода на поділ чи об'єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

–згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності – органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Спеціальні тематичні карти та атласи складаються з метою відображення в них:

–стану земель та їх використання;

–даних зонування і природно–сільськогосподарського районування;

–визначення заходів із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель.

Встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, проводиться відповідно до топографо–геодезичних і картографічних матеріалів.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, включає:

–пояснювальну записку;

–технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

–кадастровий план земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту;

–матеріали польових геодезичних робіт;

–копії документів, що є підставою для виникнення прав суборенди, сервітуту [41].

Виготовлення обмінних файлів формату XML для присвоєння кадастрового номера. У випадку необхідності, фахівці  виготовлять землевпорядну документацію, а також підготують інформацію на магнітному носії (обмінний файл формату XML) для внесення відповідної інформації до бази даних державного кадастрового обліку земельних ділянок (присвоєння кадастрового номера земельній ділянці).

Присвоєння кадастрового номеру є необхідним, перш за все, для оформлення земельної ділянки.

Кадастровий номер є істотною умовою при укладенні всіх цивільно–правових угод (договорів купівлі–продажу, міни, дарування і т.п).

Якщо державний акт на земельну ділянку старого зразка (видавався до 2003 року), привласнення кадастрового номеру також є необхідним (за винятком тих випадків, якщо такий кадастровий номер уже був присвоєний).

Топографічна зйомка (масштаби 1:500 – 1:5000) та її оновлення

Топографічна зйомка – це сукупність робіт по створенню планів місцевості або топографічних карт за допомогою вимірювання відстаней, кутів, висот і т. п., використовуючи різні інструменти. Такий спосіб зйомки отримав назву наземної зйомки.

Отримання ж зображень за допомогою літальних апаратів отримало назву аерофотозйомки або космічної зйомки.

Слід зазначити, що серед наземної зйомки виділяють планову, висотну і комбіновану.

Планова або теодолітна зйомка передбачає отримання (складання) топографічної карти без урахування рельєфу. Тобто, проводиться зйомка виключно ситуації (сукупності об'єктів місцевості). За допомогою топографічної зйомки можливо побудувати цифрову модель місцевості.