Організаційно-економічні основи формування ринку насіння овочевих культур в Україні

Овоченасіннєвий ринок в Україні значний час перебував у занепаді, конкурентоспроможність продукції відчутно знизились на внутрішньому ринку, наслідком чого стало значне скорочення виробництва, руйнування досить ефективної системи організації насінництва. Збитковість овоченасіннєвої продукції в багатьох господарствах вплинула і на рівень спеціалізації та концентрації виробництва, значного скорочення посівних площ.

В дисертаційній роботі розглянуто категорії вартості і ціни як найбільш складні економічні категорії. З точки зору їх практичної адаптації в період переходу до ринкової економіки свого часу трудова теорія вартості була основною економічною теорією, але в сучасних умовах переважає теорія ціни, яка комплексно вивчає вплив різних факторів на ринкові ціни. На думку сучасних економістів-аграрників, при визначенні ціни потрібно спиратися на закони попиту та пропозиції в поєднанні із законом трудової вартості і граничної корисності, що обмежують розмір ціни.

Економічна ефективність виробництва означає отримання запланованого обсягу продукції при найменших затратах на ресурси. В умовах ринкової економіки продукт розподіляється між споживачами залежно від можливості і бажання заплатити за нього ціну, що складається в даний момент на ринку.

Отже, якщо мінімальна ціна визначається витратами на виробництво товару, то максимальна ціна залежить від попиту на нього. Функціонування цін в умовах ринкової економіки стимулює удосконалення технології, нагромадження капіталу і тим самим веде до підвищення продуктивності праці та життєвого рівня населення.

Вільне ціноутворення є необхідним засобом створення ринкових структур, формування незалежних товаровиробників, засобом розширення ринкової конкуренції.

Серед економічних реформ, що здійснюються в Україні, однією з основних є реформа ціноутворення. На думку вітчизняних економістів, найбільш прийнятною для України є та модель збалансованості економіки, в основі якої лежить єдність сукупного попиту, сукупної пропозиції та державне регулювання.

Дія ринку поширюється і на овоченасіннєву галузь. Овочівництво є однією з важливих товарних галузей сільського господарства. Унікальність цієї галузі проявляється в тому, що вона не базується на монокультурі. Це – набір різних за споживчими якостями культур, які дають товарну продукцію за один-два роки. Донедавна Україна мала задовільний ринок насінництва овочевих культур, який останнім часом погіршився.

Попит на насіння овочевих культур власного виробництва прямо залежить від площ посіву товарних овочів й імпорту закордонних сортів і гібридів. І хоча кількість насінницьких господарств, що входять до асоціації “Укрсортнасіннєовоч”, не зменшилася, площа під насінниками овочевих культур у цих господарствах за останні шість років скоротилася на 16, 3%, а валовий збір – в 3, 4 раза.

В Україні створена струнка організаційно-господарська система насінництва овочевих культур, до якої входять Інститут овочівництва і баштанництва та його дослідні станції (рис. 1).

Науково-дослідні заклади-оригінатори нових сортів і гібридів овочевих культур щорічно відтворюють насіння супереліти й передають його для розмноження та організації виробництва насіння вищих репродукцій у відповідності з районуванням їх по зонах країни.

Насінництво овочевих культур – специфічна галузь сільського господарства і найризикованіша, вона вимагає великих затрат ручної праці, різноманітних енергетичних ресурсів. Це створює певні труднощі у вирощуванні високоякісної, конкурентоспроможності продукції.

Конкурентоспроможний товар – це товар, що має кращі якісні, вартісні та кількісні показники поряд із найменшою ціною споживання, а також ефективну збутову здатність задовольняти потреби споживачів щодо якості та асортименту за нижчою ціною. Сутність конкурентоспроможності насіння овочів відбивають показники, в основу яких покладено витрати виробництва, міра насичення ринку даним видом продукції, рівень купівельної спроможності споживачів.

Для того щоб успішно вести конкурентну боротьбу, кожний товаровиробник має аналізувати й оцінювати фактори конкурентоспроможності, забезпечувати науково обгрунтовані рівні затрат праці та засобів на виробництво продукції.

Як показує аналіз, характерною особливістю сільськогосподарських підприємств нині є недостатня цінова конкурентоспроможність практично всіх видів сільськогосподарської продукції. Вона зумовлена багатьма причинами, серед яких першочергове значення має зниження техніко-технологічного рівня внаслідок руйнування, фізичного та морального зносу засобів виробництва.

На конкурентоспроможність насіння овочевих культур впливають ряд факторів: обсяги товарного виробництва овочів (величина посівних площ) ; рівень цін на насіння, платоспроможний попит населення, організацій, підприємств; сортова категорія насіння; обсяги імпорту насіння овочевих культур; реклама.

Ціна попиту певною мірою відображає споживчу цінність насіння – якість, енергія проростання і схожість, здатність акліматизації до регіональних (місцевих) умов.

Підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного овочевого насіння сприятиме організація маркетингової служби в овоченасіннєвих господарствах системи “Сортнасіннєовоч”, а також в селекційно-насінницьких центрах.

Кінцевою метою маркетингу насіння овочевих культур, як виду підприємницької діяльності, методу господарського управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства є одержання максимального прибутку від реалізації насіння за рахунок розширення обсягів виробництва та продажу виробленої продукції. Основні інструменти цієї роботи такі: аналіз структури і розмірів попиту на продукцію; розробка й організація виконання асортиментних програм виробництва з урахуванням попиту споживачів; здійснення заходів з підвищення якості та споживчих властивостей насіння; використання найефективніших та найзручніших форм торгівлі насінням; проведення рекламних заходів, що сприяють збільшенню попиту.

Система маркетингу у сфері насінництва має охоплювати такі складові частини, як заготівля, зберігання, транспортування, товарна доробка й доочистка, оптова та роздрібна торгівля тощо.

Концептуальні засади та принципи функціонування ринкових відносин зумовлюють необхідність розширення бази та істотного поліпшення роботи кожного елементу системи маркетингу на основі