Організаційно-економічні основи формування ринку насіння овочевих культур в Україні

• пріоритетну форму фінансового забезпечення відтворювального процесу;

• пріоритетну орієнтацію ринку;

• вибір призначення вирощуваного насіння;

• напрямок інтеграції;

• пріоритет у сфері фасування та стандартизації продукції;

• організаційно-технічний рівень та здійснення реконструкції;

• структуру системи розповсюдження продукції;

• форми інтеграційного зв’язку;

• рішення щодо диверсифікації господарської діяльності.

Отже, кінцева точка вищезапропонованої процедури здійснення вибору варіанта стратегічного розвитку є одночасно вихідною точкою опрацювання нової економічної стратегії.

У сучасних умовах об’єктивною необхідністю є застосування стратегії реструктуризації як на мікроекономічному рівні, так і на галузевому. Лише за рахунок здійснення комплексу заходів стратегічної спрямованості на обох цих рівнях може бути забезпечено стабільне функціонування овоченасіннєвого підкомплексу в цілому. Підвищення ефективності господарської діяльності насіннєвих підприємств як передумова підвищення ефективності економічних систем, складовими яких вони є, дозволить стабілізувати внутрішній галузевий ринок, мобілізувати інвестиційні ресурси для модернізації виробництва, відновити експортний потенціал.

Логіка сучасної економічної стратегії обумовлює правомірність розраховувати на позитивні зрушення в ближчі роки саме в тих галузях, які найбільш адаптовані до ринкових умов. Саме до цих галузей відноситься і насінництво, де товарний вихід продукції становить майже 100%.

Виходячи з загальної стратегії, програма розвитку селекційної роботи в овочівництві України спрямовується на створення високоякісних сортів і гібридів нового покоління з комплексною стійкістю до хвороб, адаптованих до різних специфічних природно-кліматичних умов конкретного регіону вирощування.

Аналіз та прогнозні розрахунки вирощування овочів відкритого грунту показують, що площі під овочами зростатимуть, а це обумовлює потребу у більшій кількості насіння (табл. 4).

За розрахунками, на кінець періоду обсяги виробництва овочів зростуть на 14, 2% проти 2000 р., а потреба в насінні – на 11, 5%, тобто передбачається стабілізація ринку і поступове нарощування виробництва овоченасіннєвої продукції.

 

Таблиця 4

Розрахунок потреби насіння овочевих культур для посіву у відкритому грунті (всі категорії господарств України) на період до 2010 р. 

 

Враховуючи основні фактори стратегічного розвитку насіння овочевої галузі, сформулювано необхідні умови щодо відродження і стабілізації галузі насінництва овочевих культур у період переходу до ринкових відносин на основі прогресивних технологій вирощування овочевих культур з метою підвищення енергоекономічної ефективності виробництва насіння і маточників овочевих культур. Зокрема, це передбачає:

• вдосконалення галузевої структури насінництва і правових взаємовідносин селекціонерів з виробниками та споживачами насіння овочів;

• обгрунтовану реорганізацію і реконструкцію насінницьких господарств і підприємств, для чого пропонується упорядкувати систему державного фінансування та надати достатнє пільгове кредитування без будь-якої застави;

• зміцнення матеріально-технічного постачання галузі, особливо щодо розвитку овоченасіннєвої інфраструктури (очисна та пакувальна техніка і тара, приміщення для зберігання та ін.) ;

• матеріальне стимулювання виведення та вирощування перспективних сортів і гібридів, для чого доцільно значно посилити гібридизацію в селекції та високоефективно використовувати генетичний потенціал продуктивності гібридів;

• розробка національної програми по насінництву, яка б передбачала проблеми селекції, сортовипробування, насіннєводства, насіннєвого контролю, формування нормативно-правової бази, регламентації насінництва, систему гарантії якості насіння на усіх етапах – від селекції до споживання.

Розглянуті вище проблеми селекції овочевих культур є лише першоосновою всієї насінницької роботи.

Ефективність роботи з впровадження нових сортів і гібридів овочевих культур прямо залежить від рівня організації овочевого насінництва. Воно має забезпечити:

• виробництво насіння і посадкового матеріалу районованих та перспективних сортів і гібридів овочевих культур в асортименті, необхідному для цілорічного забезпечення населення овочами;

• своєчасне поповнення державних страхових фондів насінням овочевих культур;

• цілеспрямоване регулювання асортименту товарних овочів шляхом продажу підприємствам і населенню насіння цінних сортів і гібридів овочевих культур, запланованих до впровадження;

• постійне і планове сортооновлення всіх овочевих культур;

• сортозаміну, яку проводити на основі виробництва достатньої кількості насіння нових і перспективних сортів та гібридів;

• високі сортові якості і посівні кондиції всього насіння, що реалізується й заготовляється.

В овочевому насінництві, де функціонує близько ста спеціалізованих овоченасінницьких господарств, відповідно до специфічних умов насінництва механізм реалізації управлінських рішень в цих структурах передбачає систему організації виробництва, наявність певних організаційно-виробничих структур, які не можуть бути статичними, а розвиваються під дією зміни матеріально-технічної бази і виробничих відносин.

Відсутність матеріально-технічних засобів виробництва призупинило процес науково-технічного прогресу в землеробстві взагалі і окремих галузях рослинництва. Тому в останні роки у насінницьких господарствах визначилися такі основні форми організації праці: постійна виробнича бригада, в тому числі по вирощуванню насіння овочів, а внутрішньобригадною формою організації праці в багатьох господарствах є спеціалізовані механізовані ланки. Більшість з них працюють за методом колективного підряду.

В ринкових умовах заслуговують на поширення групові або індивідуальні контракти як одна з форм підряду.

Перехід до ринку означає виникнення нових виробничих відносин, побудованих на соціальному партнерстві між працею і капіталом, основою є ціна праці, її справедливий рівень. Оплата праці в овочевому насінництві поділяється на основну, додаткову і преміальну. У господарствах, де вирощується насіння овочевих культур, більш ефективною залишається достатньо випробувана система оплати праці – відрядно-преміальна, а також акордно-преміальна. Важливо, щоб оплата у кожному конкретному випадку відповідала умовам господарювання, формам власності на майно і землю,