Організаційно-економічні основи формування ринку насіння овочевих культур в Україні

 

Таблиця 2

Економічна ефективність виробництва насіння овочевих культур у господарствах асоціації “Укрсортнасіннєовоч”

 

У господарствах “Укрсортнасіннєовоч” у 2000 р. по більшості культур спостерігалось підвищення собівартості 1 ц насіння овочів. Переважно це зростання відбувалося за рахунок виробничих витрат, які не зменшились проти 1999 р. ні по жодній з основних культур. Як видно з даних табл. 2, найбільше зростання собівартості спостерігалось по капусті і цибулі за рахунок різних факторів. Якщо проаналізувати динамічний ряд урожайності насіння за 15 останніх років, то виявляється, що вона має значну строкатість майже по всіх культурах.

Рівень урожайності насіння в свою чергу значною мірою визначає і рівень його собівартості. Виявлення впливу таких визначальних факторів, як матеріальні витрати і урожайність, на собівартість 1 ц насіння в господарствах асоціації “Укрсортнасіннєовоч” було проведено шляхом застосуванням методу підстановок.

Слід відмітити, що при вирощуванні насіння огірків позитивний вплив на собівартість має зростання урожайності, а негативний -підвищення матеріальних витрат.

Майже така тенденція щодо вирощування насіння овочів у 1999-2000 роках склалася і в господарстві Сквирської дослідної станції. Собівартість 1 ц насіння в цілому тут зросла переважно за рахунок виробничих витрат. Рівень урожайності по всіх чотирьох культурах (крім моркви столової) позитивно позначився на собівартості продукції.

Крім того було проведено групування господарств асоціації «Укрсортнасіннєовоч» за рівнем валового збору насіння і одержано такі показники (табл. 3).

 

Таблиця 3

Вплив обсягу виробництва на показники витрат і урожайність насіннєвої продукції в господарствах системи Укрсортнасіннєовоч, 1999 р. 

 

З аналізу даних таблиці 3 видно, що в міру зростання валового збору насіння та посівних площ у розрахунку на одне господарство зростає й урожайність. Водночас виробничі витрати на 1 ц насіння значно скорочуються. Так, від першої до третьої груп посівна площа на господарство зросла в 4, 5 раза, валовий збір – в 19, 1 раза, урожайність – в 4, 2 раза. Виробничі витрати на 1 ц знизилися у 3, 6 раза.

Дані також виявляють одночасно вплив рівня концентрації на урожайність і валові збори насіння. В насінницьких господарствах, де великі площі окремих культур, слід вести і окремий облік витрат по культурах або їх групах.

Отже, як у господарствах асоціації “Укрсортнасіннєовоч”, так і в господарстві Сквирської дослідної станції найбільший вплив на зміну собівартості в останні роки мали витрати. Крім того, ціна на насіння формується залежно від того, за яким – однорічним чи дворічним циклом воно вирощується.

Аналіз реалізаційних цін по областяхпоказує, що залежно від асортименту і категорії насіння складається і середня ціна.

Наприклад, у 1999 р. найвищий рівень реалізаційних цін був у Криму – 3852, 9 грн. за 1 ц, Херсонській області – 2985, 7 грн., в Одеській – 2350 грн. за 1 ц. Найнижчий рівень склався у Кіровоградській області – 500 грн. за 1 ц, в Івано-Франківській – 655 грн. та Сумській – 777, 4 грн. за 1 ц.

У структурі збуту насіння овочевих культур в асоціації “Укрсортнасіннєовоч” зростає частка приватного сектора (від 6% у 1995 р. до 34% у 1999 р.), зменшується питома вага державних та колишніх колективних сільськогосподарських підприємств.

В абсолютному вимірі обсяг використання насіння овочевих культур приватним сектором впродовж останніх 5 років (1996-2000 рр.) залишається майже стабільним на рівні 5, 6-6, 3 тис. ц щорічно.

Звичайно, виробництво насіння овочів в особистих підсобних господарствах населення з великими затратами праці як один з каналів надходження насіннєовочевої продукції – це лише тимчасовий вихід.

Основна частка насіння овочів в Україні повинна вироблятися у спеціалізованих господарствах асоціації “Укрсортнасіннєовоч”.

У третьому розділі – “Організаційно-економічні основи удосконалення функціонування ринку насіння овочів” розкриті напрями і перспективи розвитку селекції і насінництва в галузі овочівництва, викладені різні погляди щодо стратегічного розвитку овоченасіннєвої галузі, наведені прогнозні розрахунки виробництва овочевої продукції і насіння овочів на період 2001-2010 років по природно-економічних зонах України та основних овочевих культурах. Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення ціноутворення на насіння овочевих культур, розкриті форми організації праці та удосконалення її оплати в підрозділах, що вирощують насіння.

Невід’ємною умовою підвищення ефективності овоченасіннєвої галузі в Україні є удосконалення економічної стратегії підприємств, що становлять основу виробничого потенціалу галузі. З цією метою розроблено схему стратегічних напрямів розширеного відтворювального процесу в системі овоченасінницьких господарств України (рис. 2).

В наведеній схемі, поряд з іншими факторами, особливе значення має диверсифікації підприємницької діяльності та розвитку інфраструктури. Не виключається і можливості конгломератної диверсифікації, у процесі збільшення інвестицій у сільське господарство. Перспективним напрямом є створення агроконсорціумів, до складу яких увійшли б банківські установи та інші галузі агропромислового комплексу АПК.

Перехід до диферсифікаційного типу зростання економіки зумовлює об’єктивну потребу в удосконаленні структури управління багатогалузевою організацією, технологічне ядро якої становить насіннєве підприємство.

Наведена схема дає змогу кожному господарству визначити:

• організаційно-правові форми підприємства;