Організаційно-правові засади діяльності державної виконавчої служби в Україні

боржника недієздатним; проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях; оспорювання боржником виконавчого напису нотаріуса у судовому порядку; прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення; зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право; подання до суду позову про виключення майна з акта опису й арешту; порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від реалізації майна боржника; сплати боржником або іншим гарантом у порядку, передбаченому законодавством, у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди, коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати; внесення касаційного подання прокурора на рішення суду; звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому ч. 4 ч ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження”; виїмки виконавчого документа або виконавчого провадження в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення; наявності коштів боржника на депозитних, вкладних та інших подібних рахунках боржника, з яких боржник не вправі вимагати видачі чи списання коштів до спливу певного строку, в разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Виконавче провадження з підстави, передбаченої п. 7 ч. 1 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження”; зупиняється лише в частині звернення стягнення на майно, щодо якого до суду подано позовну заяву про виключення його з опису.

Виконавче провадження може бути зупинено державним виконавцем у разі: звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення рішення, що підлягає виконанню про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання; прохання боржника, який проходить строкову службу у складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань; перебування боржника у тривалому службовому відрядженні; знаходження боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі; подання скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі; оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; знаходження боржника або стягувача у відпустці за межами населеного пункту, де вони проживають; призначення експертизи; надання сторонам строку для запрошення перекладача (ст. 35 Закону України „Про виконавче провадження”).

Факт невиконання рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, державний виконавець засвідчує актом, в якому чітко викладається зміст порушення. Фізична чи посадова особа зобов’язані дати письмові пояснення за фактом порушення і підписати акт. У разі відмови фізичної або посадової особи від учинення зазначених дій державний виконавець робить позначку в акті. Таким чином у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника – юридичну особу – від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання цих дій.

У частині другій цієї статті передбачено, що постанова державного виконавця про накладення штрафу в обов'язковому порядку затверджується начальником районного, міського (міст обласного значення) або районного у містах органу державного виконання [123].

Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у суд в 10-денний строк. Суд розглядає скарги за правилами, викладеними у ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України [124].

У випадку повторного невиконання боржником рішення державний виконавець у порядку, передбаченому ч. 1 та 2 коментованої статті, накладає на боржника штраф, але вже у подвійному розмірі.

У разі подальшого невиконання боржником рішення законодавець у частині третій цієї статті закріпив за державним виконавцем право порушити клопотання перед судом про притягнення боржника до кримінальної відповідальності. Ст. 382 Кримінального кодексу України встановлено відповідальність службових осіб за умисне невиконання рішення, вироку, ухвали чи постанови суду або перешкоджання їх виконанню [125]. Згідно з діючим кримінальним законодавством, суб’єктом цього правопорушення може бути лише службова особа, яка відповідно до своїх повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або мала можливість перешкодити такому невиконанню.

На відміну від положень, що зафіксовані в ст. 87 Закону України „Про виконавче провадження”, по – іншому вирішуються питання про відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та за порушення цього Закону в ст. 88 вказаного нормативно-правового акту. Згідно з процедурою притягнення особи, що вчинила правопорушення, передбачені в указаній статті Закону, державний виконавиць оформлює матеріали,