+3 8(066) 185-39-18
fскладає постанову та доповідає начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, а останній приймає рішення про притягнення правопорушника до відповідальності.
За порушення вимог Закону України „Про виконавче провадження”, невиконання законних вимог державного виконавця громадянами чи посадовими особами, втрату або несвоєчасне відправлення виконавчого документа, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця роботи (знаходження), якщо ці дії не мають ознак злочину, а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця на винних осіб за постановою начальника відповідного органу державної виконавчої служби накладається штраф.
У разі наявності ознак злочину у діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про правопорушення і надсилає до відповідних правоохоронних органів подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.
Таким чином у ч. 1 ст. 88 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено відповідальність у вигляді штрафу за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону.
Законодавець в цьому Законі прямо не вказує, що відповідальність у вигляді штрафу за невиконання законних вимог державного виконавця та за порушення вимог цього Закону є адміністративною. Він також не передбачає процедури притягнення винної особи до відповідальності у вигляді накладання на особу штрафу.
У частині другій указаної статті закріплено право державного виконавця звернутися до відповідних правоохоронних органів з поданням про притягнення особи, винної у перешкоджанні виконанню рішення або у порушенні вимог законодавства про виконавче провадження, за наявності ознак злочину, до відповідальності згідно з чинним Кримінальним кодексом України [126].
Отримавши акт про правопорушення та подання від органів державної виконавчої служби прокурор, слідчий чи орган дізнання зобов'язані розглянути зазначене подання і надані матеріали та не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.
Одночасно вживаються всі можливі заходи, щоб запобігти злочинові або припинити його.
У разі необхідності перевірки вказаного подання до прийняття рішення по ньому прокурором, слідчим або органом дізнання, в строк не більше десяти днів, може бути здійснення перевірка шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.
Згідно зі ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України прокурор, слідчий за наявності приводів і підстав, зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до її порушення, статтю кримінального закону, за ознаками якої ця справа порушується, а також подальше її спрямування [127].
Таким чином, можливість застосування мір адміністративної відповідальності за невиконання вимог державного виконавця гарантує виконання рішень всіма суб'єктами, що беруть участь у процесі виконання рішень. Державний виконавець законодавцем наділений правом накладання штрафів на громадян та посадових осіб за невиконання ними його законних вимог та інші дії, передбачені ст. 88 Закону України „Про виконавче провадження”. Але слід зазначити, що розміри штрафів встановлених ст. 87 Закону України „ Про виконавче провадження”, а це: на громадян – від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та, згідно зі ст. 88 цього Закону на громадян і посадових осіб – від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без урахування всіх об'єктивних чинників. Навіть малозабезпеченому громадянину буде зручніше заплатити штраф, ніж виконати рішення суду чи рішення іншого несудового органу. Для того, щоб боржник реально виконав рішення суду чи рішення іншого несудового органу, проведення роз'яснювальної та виховної роботи державним виконавцем вже замало. Наприклад, порівнюючи підхід законодавця по цьому питанню в Україні і Російській Федерації, слід відзначити досить суттєві відмінності. Так, ст. 85 Закону Російської Федерації „Про виконавче провадження” надає право судовому приставу у випадку невиконання без поважних причин виконавчого документа, що зобов'язує боржника виконати певні дії або утриматись від їх здійснення, накласти штраф у розмірі до двохсот мінімальних розмірів оплати праці, а ст. 87 того ж Закону за дії, передбачені у ст. 88 Закону України „ Про виконавче провадження” – до ста мінімальних розмірів оплати праці [128]. Тому мабуть і нашому законодавцю доцільно було б для оперативного, своєчасного і повного забезпечення рішень, прийнятих судами та рішень прийнятих іншими несудовими органами, посилити відповідальність у вигляді штрафу у виконавчому провадженні щодо відповідальності за невиконання рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії та рішення про поновлення на роботі, а також відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та за порушення Закону України „Про виконавче провадження” шляхом підвищення їх розмірів.
3.3 Оскарження рішень, дій або бездіяльності органів та посадових осіб державної виконавчої служби
Закон України „Про виконавче провадження” в ст. 7 „Забезпечення прав громадян і юридичних осіб” закріпив положення, згідно з яким працівник органу державної виконавчої служби зобов’язаний сумлінно виконувати свої службові обов'язки, не допускати в процесі здійснення службової діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією та законами України. Таким чином, положеннями цієї статті працівники органів державної виконавчої служби зобов’язуються під час здійснення своєї діяльності враховувати два важливі моментів: по-перше,