+3 8(066) 185-39-18
fвиконавця: постановою, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, актом, чи резолюцією на заяві зацікавленої особи, або це лист чи якесь рішення в іншій формі – усі вони можуть бути оскаржені зацікавленими особами.
Як вважають автори коментарю Закону України про виконавче провадження [134], у випадках, передбачених ст. 85 Закону України „Про виконавче провадження”, йдеться про оскарження лише процесуальних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, а на окремі дії скарги подаються лише у порядку підпорядкованості (грубість, нетактовність та інша особистісна поведінка державного виконавця). Ця підпорядкованість встановлюється Законом України „Про державну виконавчу службу”, де згідно зі ст. 5 до компетенції всіх підрозділів державної виконавчої служби входить і розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців.
Ураховуючи викладене вище, об’єктом оскарження під час здійснення виконавчого провадження працівником державної виконавчої служби є відносини, які виникають у разі прийняття державним виконавцем рішень, дій чи його бездіяльності в процесі вчинення виконавчого провадження щодо реалізації зобов’язуваних положень, зафіксованих у рішеннях суду або рішеннях інших несудових органів.
Отже, визначення процедури оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців та інших посадових осіб органів державної виконавчої служби під час здійснення ними примусового виконання рішення суду або рішення іншого несудового органу, особливо адміністративної, є суттєвою гарантією забезпечення прав сторін у виконавчому провадженні, а правильне і своєчасне вирішення скарг на рішення, дії або бездіяльність державних виконавців та інших посадових осіб вказаної служби має важливе значення для забезпечення дотримання прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина в Україні.
Висновки
З питань, які розглядались у дослідженні, ми дійшли таких висновків, що виконавче провадження – це стадія юридичного процесу, відносини в якій регулюються адміністративно – правовими нормами; ця стадія того чи іншого виду юридичного процесу здійснюється в рамках адміністративно-процесуальних норм і є завершальним етапом цивільного, господарського, кримінального і, звичайно ж, адміністративного процесу.
Державним утворенням, яке здійснює в Україні примусове виконання рішень судів та рішень інших несудових органів, є державна виконавча служба, яка функціонує як інституція державної виконавчої влади, як інституція спеціального призначення, і як орган, який, виконуючи ряд правоохоронних дії, потребує отримання статусу правоохоронного формування держави.
В Україні служба з виконання рішень судів та рішень інших несудових органів є державною інституцією, яка входить до системи органів виконавчої влади із статусом спеціалізованого формування. На відміну від ряду зарубіжних країн, в Україні не застосовуються приватно – правові підстави здійснення примусового виконання рішень судів та інших несудових органів.
Правовою підставою примусового виконання рішень судів або ж рішень інших несудових органів в Україні є правовий акт компетентного органу, який підлягає добровільному виконанню і якщо він не виконується належним чином, то за волевиявленням позивача або ж держави, оформленим відповідним юридично значущим документом, він здійснюється примусово державною виконавчою службою.
Державні виконавці, здійснюючи свої повноваження в процесі примусового виконання рішень судів та інших несудових органів, виступають як державні службовці, як працівники державного органу спеціального призначення і як службовці, що, здійснюючи примусову діяльність, застосовують засоби правоохоронного впливу.
Як орган виконавчої влади, створений для здійснення примусового виконання рішень судів та інших несудових органів, державна виконавча служба є органом спеціального призначення, що ієрархічно побудований і складається із Департаменту державної виконавчої служби України та органів державної виконавчої служби на місцях. Він підпорядкований безпосередньо міністру юстиції України і має централізовану побудову, без подвійного підпорядкування.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників державної виконавчої служби, згідно з чинним законодавством, здійснюється як в адміністративному, так і в судовому порядку. Процедура оскарження в судовому порядку залежить від того, який суд прийняв рішення і направив його для виконання до державної виконавчої служби. Це може бути суд загальної юрисдикції, господарський суд, адміністративний суд – позов на рішення, дії або бездіяльність працівників органів державної виконавчої служби.
Список використаних джерел
Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36-37. – Ст. 243.
Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36-37. – Ст. 243.
Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харьків: Консум, 2001. – 656 с; Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. пос. / В. С. Ковальський (кер. авт. кол-ву), В. Т. Білоус, С. Е. Демський та інш. ; відп. ред. Я. Ю. Кондратьев. – К, : Юрінком Інтер, 2002. – 302 с. ; Стефаник В. Правозахисна діяльність судів України // Право України. – 1999. – № 5. – С. 8 – 22; Фурса С. Я. Правова концепція нотаріальної діяльності щодо охорони прав громадян // Право України. – 2000. – № 6 – С. 100-104.
Боброва Д. В. Функції та принципи цивільного права / Цивільне право України. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 861 с.
Цивільний кодекс України //