Основні стадії застосування норм права

- акти арбітражу;

- акти нотаріату;

- акти прокурорського нагляду;

- акти місцевих (муніципальних) органів влади;

- акти керівників підприємств, військових частин тощо;

- акти уповноважених органів громадських організацій тощо. Акти застосування норм права приймаються практично всіма органами держави.

За юридичною формою:

- укази;

- постанови;

- розпорядження;

- накази;

- ухвали (суду та ін.) ;

- протести, подання, розпорядження, вироки, рішення.

За функціями у правовому регулюванні (або функціями права) :

1) регулятивні – офіційно підтверджують або визначають права та обов'язки сторін, викладені в диспозиції регулятивних норм (наприклад, свідоцтво про реєстрацію шлюбу) ;

2) охоронні – встановлюють міру юридичної відповідальності відповідно до санкції охоронних норм (наприклад, квитанція про сплату штрафу).

За галузевою належністю:

1) кримінально-правові;

2) адміністративно-правові;

3) цивільно-правові та ін. (крім процесуальних).

За юридичними наслідками:

1) правовстановлюючі (про призначення директора, про присвоєння звання) ;

2) правоконстатуючі (свідоцтво про шлюб; свідоцтво про смерть) ;

3) правоприпиняючі (протест прокурора з приводу незаконного виселення громадянина Г.) ;

4) правозмінюючі (заміна арешту підслідного на підписку про невиїзд);

5) правоскасовуючі (винесення судом рішення про ліквідацію акта, про втрату ним юридичної сили).

За значенням у юридичному процесі:

- основні акти, що містять завершене рішення у справі (вирок, рішення суду) ;

- допоміжні акти, що забезпечують прийняття основних актів (постанова і порушення кримінальної справи).

7. Застосування права і його відмінність від інших форм реалізації норм права

Однією із форм реалізації норм права є їх застосування, що характеризується набором ознак, які істотно відрізняють цю форму від дотримання, виконання й використання норм права.

По-перше, застосування норм права – це діяльність, що здійснюється тільки відповідними державними органами або з їхнього доручення суспільними структурами. Це організуюча владна діяльність держави, за допомогою якої впорядковується громадське життя шляхом установлення чітких організаційних початків взаємин між різними суб'єктами суспільних відносин, зосередження рішення певних питань у руках компетентних органів. При цьому громадяни не можуть бути суб'єктом застосування норм права. У випадках, коли державні органи передають частина своїх повноважень окремим особам, у процесі застосування норм права ці особи виступають як представники відповідних державних органів, а не як громадяни. Правозастосовну діяльність здійснюють державні органи, посадові особи й, у деяких випадках, громадські організації. У реальному житті застосування норм права здійснюється декількома правовикористовуючими органами. Діяльність таких компетентних органів пов'язана з особливими прикладами дозволу життєвих ситуацій, шляхом професійних знань, навичок. З огляду на це, держава визначає спеціальних суб'єктів, наділяючи їхніми владними повноваженнями для здійснення подібної діяльності.

До них ставляться:

а) державні органи (суд, прокуратура й т. д.) ;

б) посадові особи (Президент України, голова держадміністрації й т. д.);

в) деякі громадські організації (товариські суди, профспілки).

 

Так, прикладом застосування норм права в кримінальній справі може бути наступна схема: 

Органи розслідування

(розслідування справи, виявлення доказів) 

 

Суд

(винесення рішення) 

 

Виправні установи

(виконання рішення суду) 

 

По-друге, застосуванню норм права властивий державно-владний характер. Застосування права – один з видів державної діяльності, спрямований на реалізацію правових приписань у життя й здійснюється від імені держави або уповноважених їм суб'єктів і тому є обов'язковим для всіх адресатів.

По-третє, застосування норм права завжди являє собою активний творчий характер, про що свідчить багатоступеність цього процесу.

По-четверте, застосування права здійснюється в певних процесуальних формах. Це сприяє зміцненню законності й правопорядку в суспільстві, забезпеченню захисту інтересів особистості. В одних випадках норми порядку розгляду справ дуже деталізовані й утворять самостійні процесуальні галузі права (наприклад, карно-процесуальне право), а інших випадках – тільки встановлюється певна процедура рішення окремих справ (призначення пенсії, прийом на роботу й ін.).

По-п'яте, процес застосування норм права завершується виданням правозастосовного акту, у якому фіксуються індивідуально-конкретні правові норми.

По-шосте, застосування права, як самостійна форма реалізації – складна, оскільки її здійснення проявляється в сполученні з іншими формами реалізації (виконанням, дотриманням, використанням) і у взаємному проникненні друг у друга.

По-сьоме, застосування права – це не одноактна дія, а певний процес, що має початок і закінчення й, що складається з ряду послідовних стадій реалізації права (установлення фактичних обставин справи, юридичної основи справи й т. д.).

«Посприяти, примусити до реалізації правових норм, покласти відповідальність у випадку порушення правових норм і т. п. – така завдання суб'єктів правозастосування» [5].

Суб'єкт правозастосування – це наділений державою відповідною компетенцією активний учасник правозастосовних відносин, якому належить провідна роль у розвитку й русі цих відносин у напрямку дозволу конкретної життєвої ситуації за допомогою акту застосування.

Слід зазначити, що застосування норм права – це спрямована на реалізацію норм права й здійснювана в спеціально встановлених формах державно-владна, організаційна діяльність державних органів і уповноважених державою суспільних органів по прийняттю індивідуально-конкретних правових норм із метою рішення конкретної справи.

Необхідність застосування норм права обумовлена випадками:

а) коли правові відносини можуть виникнути або змінитися