Основні стадії застосування норм права

Істотною ознакою норм права є їх загальний і абстрактний характер (нормативність), поширення їхньої дії на широке коло суб'єктів і ситуацій. У той же час норми права реалізуються в конкретних діях суб'єктів, застосовуються до конкретних ситуацій. Тому в ході реалізації, і правозастосування зокрема, виникає необхідність конкретизувати ті або інші змістовні елементи норм права, виражені в загальній і абстрактній формі, і в такий спосіб наблизити втримування норм права до конкретних ситуацій. У ході тлумачення загальні й абстрактні норми переводяться на мову більше конкретних висловлень, не зухвалі сумніви про відносність норми саме до даної ситуації, що підлягає юридичному дозволу.

Кожна норма права регулює певний вид суспільних відносин, обкреслений у нормах права загалом. Конкретні ж відносини певного виду, регульовані нормами права, не тільки численні, але й мають індивідуальні ознаки, особливостями, хоча й містять, зберігають істотні риси, властивому всьому виду відносин. Ця індивідуальність відносин у процесі застосування до них норм права породжує різноманіття питань, відповіді на які можна одержати тільки шляхом тлумачення.

Не виключена поява в суспільному житті й нових відносинах, життєвих ситуацій, які не існували в момент створення закону або не одержали широкого розвитку, поширення ситуацій, які конкретно не мав на увазі законодавець, однак у чинність абстрактного характеру норм права охопив їхнім регулюванням. Поява таких нових життєвих ситуацій, що врегульовані нормами права в чинність загального характеру останніх, також породжує різні питання, що вимагають відповіді шляхом тлумачення.

Результат дослідження правової норми, що йде від більш простого й елементарного до більш складному та глибокому, дає нам щире подання про втримування правової норми.

Встановлення систематичних зв'язків норми з іншими, близькими їй по втримуванню, в одних випадках дозволяє всебічно розглянути першу норму без зради її втримування. В інших випадках близька норма може доповнити приписання досліджуваної норми, уточнювати її, ліквідувати можливість виникнення пробілів і непорозумінь при її застосуванні. Зв'язок норм з'являється також у тім, що одна норма може встановлювати певні виключення із загального правила, сформульованого в іншій нормі, змінювати в тім або іншому ступені втримування іншої норми, обмежувати або поширювати обсяг її дії.

Роз'яснення законів і інших нормативних актів може виражатися як у формі офіційного акту вповноваженого органа, так і у формі не маючи формально обов'язкового характеру рекомендацій і рад, що дають громадськими організаціями або окремими особами, становить істотну сторону проблеми тлумачення. Певному органу або особі для виробництва роз'яснення необхідно, звичайно, усвідомити собі втримування нормативного акту, що роз'ясняє, однак це є лише необхідною передумовою для роз'яснення.

Акти застосування норм права відрізняються від нормативних актів по таких ознаках: нормативні акти містять норми права для невизначеного кола осіб. Акти ж застосування норм права містять індивідуальні приписання, які адресовані персонально зазначеними в них особам або організаціям. Нормативні акти характеризуються можливістю кількаразової їхньої реалізації. Акти ж застосування норм права в рамках конкретної життєвої ситуації мають одноразову дію.

Останньою стадією процесу застосування норм права є заключна стадія, у рамках якої здійснюються фактичні дії, завдяки чому норма права впроваджується в життя. Наприклад, студент, зарахований у ВУЗ, починає навчання в навчальному закладі; пенсіонер фактично одержує пенсію, що йому нарахована.

Найголовнішим є дотримання принципу законності на кожній зі стадій процесу реалізації норм права.

 

 

У результаті проведеного в даній роботі дослідження можна зробити висновок про те, що за допомогою реалізації права досягається той результат, до якого законодавець прагне і який, на його думку, повинен привести до корисної мети.

Ознайомившись із формами реалізації законодавчої волі, ми можемо зробити висновок про те, у практичному відношенні їхня класифікація тісно пов'язана з обранням методів забезпечення нормального процесу реалізації правових норм і досягнення необхідних законодавцем результатів.

Успіх або неуспіх перекладу нормативних вимог права у реальне поводження зв'язаний в остаточному підсумку зі створенням належної бази, науково-технічним і ресурсним забезпеченням сприятливого морально-політичного клімату, організаційними мірами й т. п., чого так не вистачає нашій країні. Разом із тим велике значення має суб'єктивна сторона процесу здійснення права й кошти прямого впливу на волю й свідомість людей. Необхідно зробити висновок про те, що якщо люди рішуче відмовляються коритися пред'явленій вимозі, то останнє ніколи не буде здійснено в їхній поведінці. У зв'язку із цим держава використовує ряд методів для того, щоб сформувати в громадян, посадових осіб і колективних суб'єктів права потребу, бажання або необхідність зробити передбачені в нормах права дії.

Історія знає дві основні можливості спонукати людей до реалізації державних велінь – це обіцянка нагороди й погроза фізичним примусом або позбавленням яких-небудь благ. Іншими словами – це всім добре відомі методи батога й пряника.

При такій умові глобальна перспектива складається в поступовому відпаданні необхідності спеціалізованого державного примусу. Саме втримування права спричиняє добровільну покору з боку переважної більшості громадян.

У результаті всього вищевикладеного ми можемо зробити висновок про значимість процесу реалізації правових приписань у житті держави й суспільства в цілому.

 

 

1. Алексєєв С. С. «Проблеми теорії права: Курс лекцій». Львів, 1993.

2. Алексєєв С. С. «Загальна теорія права». К., 1995.

3. Вопленко Н. Н. «Офіційне тлумачення норм права». М., 1996.

4. Лазарєв В. В. «Соціально психологічні аспекти застосування права». К., 1992.

5. «Загальна теорія держави й права», під ред. В. В. Копейчикова, К., 1999.

6. «Загальна теорія права й держави», під ред. В. В. Лазарєва, М., 1999.

7. Хропанюк В. Н. Теорія держави й права, М., 1995

8. Явич Л. С. «Загальна теорія права», П., 1991

9. Теорія держави та права / За редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В. В. Копєйчикова. -К. : Юрінком, 2002.

10. Конституція України (з офіційним тлумаченням Конституційного Суду України) / Відповід. редакт. Канд. Юрид. Наук С. Б. Чехович. – К. : Ліра-К, 2005.

11. Котюк В. О. Теорія права. – К., 1996

12. Селіванов А. О. Будуємо нову державу. – К., 1997.