Основні засади законодавства у галузі охорони здоров’я

Виробниче навчання підлітків дозволяється відповідно до законодавства за тими професіями, які відповідають їх віку, фізичному і розумовому розвитку та стану здоров’я. Трудове та виробниче навчання здійснюється під систематичним медичним контролем.

Контроль за умовами праці підлітків, а також проведенням спеціальних заходів, спрямованих на запобігання захворюванням підлітків, здійснюють органи і заклади охорони здоров’я разом з власниками підприємств, установ, організацій, а також органами професійно-технічної освіти, органами освіти, громадськими організаціями.

Медичний огляд підлітків є обов’язковим для вирішення питання про прийняття їх на роботу. Медичні огляди працюючих підлітків повинні проводитись регулярно, але не рідше одного разу на рік.

Згідно Закону особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров’я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

 

 

Охорона здоров’я - один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава має формувати політику охорони здоров’я в Україні та забезпечувати її реалізацію.

Державна політика охорони здоров’я забезпечується бюджетними асигнуваннями в розмірі, що відповідають її науково обґрунтованим потребам, і становлять не менше десяти відсотків національного доходу.

Основу державної політики охорони здоров’я формує Верховна Рада України шляхом закріплення конституційних і законодавчих засад охорони здоров’я, а відтак: визначає її мету, головні завдання, напрями, принципи і пріоритети, встановлює нормативи і обсяги бюджетного фінансування, створює систему відповідних кредитно - фінансових, податкових, митних та інших регуляторів, затверджує загальнодержавну програму охороні здоров’я.

Реалізація державної політики охорони здоров’я покладається на органи державної виконавчої влади.

Особисту відповідальність за неї несе Президент України. Президент України у своїй щорічній доповіді Верховній Раді України передбачає звіт про стан реалізації державної політики в галузі охорони здоров’я.

Президент України виступає гарантом права громадян на охорону здоров’я, забезпечує виконання законодавства про охорону здоров’я через систему органів державної виконавчої влади проводить у життя державну політику у цій галузі та здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.

Кабінет Міністрів України організовує розробку та здійснення державних цільових програм щодо створення економічних, правових та організаційних механізмів, що стимулюють ефективну діяльність в галузі охорони здоров’я. Кабмін забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров’я, укладає міжурядові угоди і координує міжнародне співробітництво з питань охорони здоров’я, а також в межах своєї компетенції здійснює інші повноваження, покладені на органи державної виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

Міністерства, відомства та інші центральні органи державної виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози в галузі охорони здоров’я. Ці органи визначають єдині науково обгрунтовані державні стандарти, критерії та вимоги, що мають сприяти охороні здоров’я населення.

З метою матеріально-технічного забезпечення галузі, міністерства формують і розміщують державні замовлення, здійснюють державний контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність в галузі охорони здоров’я. Державну політику охорони здоров’я, в межах своїх повноважень, передбачених законодавством, реалізують органи місцевої державної адміністрації та самоврядування.

Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров’я є Міністерство охорони здоров’я України, компетенція якого визначається положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 15 Закону).

Безпосередню охорону здоров’я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров’я. Заклади охорони здоров’я здійснюють свою діяльність на підставі статуту, що затверджується власником або уповноваженим ним органом.

Керівництво закладами охорони здоров’я може здійснювати тільки особа, яка відповідає встановленим державою єдиним кваліфікаційним вимогам. Керівникам закладу охорони здоров’я має бути забезпечена незалежність у вирішенні всіх питань, пов’язаних з охороною здоров’я.

Держава, через спеціально уповноважені органи виконавчої влади, здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров’я, державних нормативів, стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення.

Вищий нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров’я здійснюють Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори.

Держава забезпечує життєвий рівень населення, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд, соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання його здоров’я. З цією метою на основі науково обґрунтованих медичних, фізіологічних та санітарно-гігієнічних вимог встановлюються єдині мінімальні норми заробітної плати, пенсій, стипендій, соціальної допомоги та інших доходів населення. Найбільш вразливим верствам населення організовується натуральне, і в тому числі безоплатне, забезпечення їх продуктами харчування, одягом, ліками та іншими предметами першої необхідності тощо.

Медичні, фізіологічні та санітарно-гігієнічні вимоги щодо життєвого рівня населення затверджуються Верховною Радою України.

Відповідно до законодавства, держава забезпечує охорону навколишнього природного середовища як важливої передумови життя і здоров’я людини шляхом охорони живої і неживої природи, захисту людей від негативного екологічного впливу, через досягнення гармонійної взаємодії особи, суспільства та природи, раціонального використання і відтворення природних ресурсів.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища регулюються відповідним законодавством України і міжнародними договорами.

Санітарно-епідемічне благополуччя територій і населених пунктів України забезпечується системою державних стимулів та регуляторів, які спрямовані на суворе дотримання санітарно - гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил та норм, а також комплексом спеціальних санітарно-гігієнічних і санітарно - протиепідемічних заходів та організацією державного санітарного нагляду.

В Україні встановлюються єдині санітарно-гігієнічні вимоги