Основні засади законодавства у галузі охорони здоров’я

Атмосферне повітря в населених пунктах, на територіях/ підприємств, установ, організацій та інших об’єктів, повітря у виробничих та інших приміщеннях тривалого чи тимчасового перебування людей повинно відповідати санітарним нормам.

Підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненій своїй діяльності зобов’язані вживати необхідних заходів щодо запобігання та усунення причин забруднення атмосферного повітря, фізичного впливу на атмосферу в населених пунктах, рекреаційний зонах, а також повітря у жилих та виробничих приміщеннях, у навчальних, лікувально-профілактичних та інших закладах, у місцях тривалого чи тимчасового перебування людей.

У процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, використання технологій їх власник зобов’язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища.

Підприємства, установи, організації, що виробляють, зберігають, транспортують, використовують радіоактивні речовини та джерела іонізуючих випромінювань, здійснюють їх захоронення, знищення чи утилізацію, зобов'язані дотримувати норм радіаційної безпеки, відповідних санітарних правил, а також норм, установлених іншими актами законодавства, що містять вимоги радіаційної безпеки.

Роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань здійснюються з дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби та інших спеціально уповноважених органів.

Випадки порушень норм радіаційної безпеки, санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами, іншими джерелами іонізуючих випромінювань, а також радіаційні аварії підлягають обов’язковому розслідуванню за участю посадових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд.

Виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізація отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, здійснюються за умови дотримання санітарних норм і наявності дозволу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

 

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» громадяни мають право на:

-безпечні для здоров’я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище;

-участь у розробці, обговоренні та громадській експертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань до відповідних органів;

-відшкодування шкоди, завданої їх здоров’ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства;

-достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров’я, здоров’я населення, а також про наявні та можливі фактори ризику для здоров’я та їх ступінь.

 

 

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають:

-проекти міждержавних, державних цільових, регіональних, місцевих і галузевих програм соціально-економічного розвитку;

-інвестиційні проекти і програми у випадках і порядку, встановлених законодавством;

-схеми, передпроектна документація, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо;

-проектна документація на відведення земельних ділянок,; техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти будівництва, розширення, реконструкції об’єктів будь-якого призначення;

-проекти нормативно-технічної, інструкційно-методичної документації, що стосується здоров’я та середовища життєдіяльності, людини;

-продукція, півфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров’ю людей;

-документація на розроблювані техніку, технології, устаткування, інструменти тощо.

Вимоги безпеки для здоров’я і життя населення є обов’язковими у державних стандартах та інших нормативно-технічних документах на вироби, сировину, технології, інші об’єкти середовища життєдіяльності людини (ст. 14).

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза полягає у комплексному вивченні документів (проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм тощо), а також діючих об’єктів та пов’язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза передбачає:

-визначення безпеки господарської та іншої діяльності, умов праці, навчання, виховання, побуту, що прямо чи побічно негативно впливає або може вплинути на здоров’я населення;

-встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам санітарних норм;

-оцінку повноти та обґрунтованості санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів;

-оцінку можливого негативного впливу небезпечних факторів, пов’язаних з діяльністю об’єктів експертизи, визначення ступеня: створюваного ними ризику для здоров’я населення (ст. 10).

Токсикологічна оцінка є основним документом, що підтверджує безпеку продукції для людини. Вона проводиться згідно з постановою Головного державного санітарного лікаря від 19 жовтня; 1992 р. №4 «Токсиколого-гігієнічна оцінка хімічних речовин».

Існуюча система гігієнічної стандартизації і сертифікації продукції нині дозволяє дати оцінку лише 20% продукції, яка виготовляється, використовується, імпортується на підприємствах України.

Види господарської діяльності, що пов’язані з потенційною небезпекою для здоров’я людей, підлягають ліцензуванню у випадках, встановлених законом. У разі надходження на підприємство нових небезпечних речовин або наявності такої кількості небезпечних речовин, яка вимагає вжиття додаткових заходів безпеки, власник зобов’язаний повідомити про це органи державного нагляду за охороною праці, розробити і узгодити з ними заходи щодо захисту здоров’я й життя працівників, населення та охорони навколишнього природного середовища.

 

Перелік літературних джерел:

 

-базова (2, 3);

-допоміжна (1, 4).

 

 

1.У чому заключаються основні принципи охорони здоров’я в країні?

2.Які права гарантує держава у галузі охорони здоров’я?

3.Обов’язки громадян стосовно охорони здоров’я.

4.Порядок забезпечення громадян безоплатно або на пільгових умовах лікарськими засобами.

5.У яких випадках окремий член сім’ї може звільнятися від роботи по причині догляду за дитиною?

6.Особливості умов праці підлітків.

7.У якому обсязі фінансується охорона здоров’я в державі за рахунок бюджетних коштів?

8.Хто несе відповідальність за реалізацію державної політики охорони здоров’я?

9.Хто розробляє та здійснює виконання державних цільових програм в галузі охорони здоров’я?

10.Назвіть спеціально уповноважений центральний орган державної виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

11.Хто здійснює вищий нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров’я?

12.Що передбачає державна реєстрація небезпечних чинників?

13.Основні обов’язки роботодавців у галузі охорони здоров’я.

14.У яких випадках роботодавці мають право усувати від роботи працівників при невиконанні вимог законодавства про охорону здоров’я?

15.Відшкодування працівникам і громадянам шкоди, якщо вона завдана їх здоров’ю внаслідок порушення санітарного законодавства.

16.Вимоги до робіт з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань.

17.Порядок проведення санітарно-епідеміологічної експертизи

18.Права громадян щодо охорони здоров’я.

19.Що передбачає державна санітарно-епідеміологічна експертиза?

20.Дії роботодавця у разі надходження на підприємство нових небезпечних речовин.

 

 

1.У якому документі визначено пріоритетність охорони здоров’я народу України?

а)Законі України «Про охорону праці»;

б)Конституції України;

в)Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»;

г)Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

2.Чи зобов’язані громадяни України проходити профілактичні медичні огляди і робити необхідні профілактичні щеплення України?

а)так, в обов’язковому порядку;

б)по своєму бажанню;

в)так, при загрозі появи у державі епідемій;

г)так, у передбачених законодавством випадках.

3.Яка тривалість перерви у роботі, що надається жінкам для годування дитини?

а)не рідше ніж через три години тривалістю не менше 30 хвилин;

б)не рідше ніж через чотири години тривалістю не менше однієї години;

в)кожні дві години тривалістю не менше 30 хвилин;

г)по мірі необхідності, але не більше 2-х годин за зміну.

4.При якому максимальному вікові дитини, у разі її стаціонарного лікування, матері або іншому членові сім’ї надається можливість перебування з дитиною у лікувальному закладі?

а)до 3-х років;

б)до 6-ти років;

в)до 12-ти років;

г)до 14-ти років.

5.Як часто повинні проводитись медичні огляди працюючих підлітків?

а)не рідше одного разу в рік;

б)не рідше одного разу у два роки;

в)не рідше одного разу на три роки;

г)за бажанням роботодавця або працівника.

6.Хто несе особисту відповідальність за реалізацію державної політики охорони здоров’я?

а)Міністр охорони здоров’я;

б)Прем’єр міністр України;

в)Голова Верховної Ради України;

г)Президент України.

7.Хто затверджує медичні, фізіологічні та санітарно-гігієнічні вимоги щодо життєвого рівня населення?

а)Держгірпромнагляд разом із Міністерством охорони здоров’я України;

б)Кабінет Міністрів України;

в)Верховна Рада України;

г)Президент України.

8.При якій умові допускається використання в економіці та побуті будь-якого небезпечного фактора хімічної та біологічної природи?

а)якщо його кількісні характеристики мають допустимі значення;

б)якщо він допущений до експлуатації в інших державах;

в)при наявності сертифіката про його державну реєстрацію;

г)при наявності паспорта, де зазначені всі його характеристики.

9.Який державний орган роботодавця повинні негайно інформувати про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров’ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю території населених пунктів?

а)органи прокуратури України;

б)органи Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України;

в)Держгірпромнагляд і заклади Міністерства охорони здоров’я України;

г)заклади державної санітарно-епідеміологічної служби України.

10.У яких випадках працівники, які зайняті на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, проходять позачергові медичні огляди?

а)при отриманні травми або погіршенні здоров’я;

б)на вимогу головного державного лікаря;

в)на вимогу державного інспектора Держгірпромнагляду;

г)на вимогу роботодавця.