Основні засади законодавства у галузі охорони здоров’я

-планування і забудови населених пунктів;

-будівництва і експлуатації промислових та інших об’єктів;

-очистки і знешкодження промислових та комунально-побутових викидів;

-утримання та використання жилих, виробничих і службових приміщень та територій, на яких вони розташовані;

-організації харчування і водопостачання населення;

-виробництва, застосування, зберігання, транспортування та захоронення радіоактивних, отруйних і сильнодіючих речовин, а також до іншої діяльності, що може загрожувати санітарно- епідемічному благополуччю територій і населених пунктів.

З метою забезпечення сприятливих для здоров’я умов праці, навчання, побуту та відпочинку, високого рівня працездатності, профілактики травматизму і професійних захворювань, отруєнь та відвернення іншої можливої шкоди для здоров’я встановлюються єдині санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих та інших процесів, а також до якості машин, обладнання, будівель, які можуть мати шкідливий вплив на здоров’я.

Всі державні стандарти, технічні умови і промислові зразки обов’язково погоджуються з органами охорони здоров’я в порядку, встановленому законодавством.

Власники і керівники підприємств, установ і організацій зобов’язані забезпечувати у своїй діяльності виконання правил безпеки праці, виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони праці, передбачених законодавством та не допускати шкідливого впливу на здоров’я людей та навколишнє середовище.

Держава забезпечує нагляд і контроль за створенням сприятливих для здоров’я умов праці, навчання, побуту і відпочинку, сприяє організації громадського контролю у цих питаннях.

З метою охорони здоров’я населення організовуються профілактичні медичні огляди неповнолітніх, вагітних жінок, працівників підприємств, установ і організацій з шкідливими і небезпечними умовами праці, та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих.

Посадові особи та громадяни державних або інших органів, підприємств, установ, організацій, зобов’язані забезпечувати пріоритетність охорони здоров’я, власною діяльністю не завдавати шкоди здоров’ю населення, у межах своєї компетенції надавати допомогу потерпілим від нещасних випадків, сприяти органам і закладам охорони здоров’я в їх діяльності, а також виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством про охорону здоров’я. Гігієнічній регламентації підлягають будь-які небезпечні чинники фізичної, хімічної, біологічної природи, присутні у середовищі життєдіяльності людини. Гігієнічна регламентація здійснюється з метою обмеження інтенсивності або тривалості дії таких чинників шляхом встановлення критеріїв їх допустимого впливу на здоров’я людини.

Державна реєстрація передбачає створення та ведення єдиного Державного реєстру небезпечних чинників, в якому наводиться назва небезпечних хімічних речовин та біологічних чинників, дані про їх призначення, властивості, методи ідентифікації, біологічна дія, ступінь небезпеки для здоров’я людини, характер поведінки у навколишньому середовищі, виробництво, гігієнічні регламенти застосування тощо. Державна реєстрація небезпечного фактора може бути здійснена лише за наявності встановлених для нього гігієнічних регламентів.

Використання в економіці та побуті будь-якого небезпечного фактора хімічної та біологічної природи допускається лише за наявності сертифіката, що засвідчує його державну реєстрацію.

Державна реєстрація небезпечних факторів здійснюється в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України!

 

 

Відповідно до Закону України від 24.02.1994 р. № 4005-ХП «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», підприємства, установи і організації мають розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи, виконувати вимоги норм щодо безпеки використання (зберігання, транспортування тощо) шкідливих для здоров’я речовин та матеріалів, утворюваних внаслідок їх діяльності викидів, скидів і т. ін.

На вимогу посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби роботодавці мають надавати зразки сировини і матеріалів, а також продукції, що випускається чи реалізується, для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та виконувати розпорядження посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

За поданням відповідних посадових осіб державної санітарно - епідеміологічної служби роботодавці мають усувати від роботи осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, або осіб, які були в контакті з такими хворими, а також осіб, які ухиляються від обов’язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

Відповідно до Закону підприємства мають негайно інформувати заклади державної санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров’ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю території населених пунктів.

Роботодавець відшкодовує у встановленому порядку працівникам і громадянам шкоду, якщо вона завдана їх здоров’ю внаслідок порушення ним санітарного законодавства.

Власники та керівники підприємств, установ і організацій несуть відповідальність за. своєчасність проходження своїми працівниками обов’язкових медичних оглядів та за шкідливі наслідки для здоров’я населення, спричинені допуском до роботи осіб, які не пройшли обов’язкового медичного огляду.

Перелік категорій населення, які повинні проходити обов’язкові медичні огляди, їх періодичність, джерела фінансування та порядок цих. оглядів визначаються Кабінетом Міністрів України.

Працівники, зайняті на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, повинні проходити обов’язкові попередні (до прийняття на роботу) і періодичні медичні огляди. Обов’язкові щорічні медичні огляди проходять також особи віком до 21 року. Позачергові медичні огляди вказаних осіб можуть проводитися на вимогу головного державного санітарного лікаря, а також на прохання працівника, якщо він пов’язує погіршення стану свого здоров’я з умовами праці.

Надання земельних ділянок під будівництво, затвердження норм проектування, проектної та нормативно-технічної документації на будівництво, реконструкцію, введення в експлуатацію нових і реконструйованих об’єктів виробничого, соціально-культурного та іншого призначення, розробка, виготовлення і використання нових машин, механізмів;'