Основи науково-дослідної діяльності

 

Лекція 1. Загальне уявлення про науку 

та специфіка сучасної наукової діяльності

Лекція 2. Використання таких понять як «метод» 

та «методологія» у сучасному науковому пізнанні

Лекція 3. Процес наукового дослідження 

з точки зору методологічного осмислення

Лекція 4. Методологічне забезпечення 

процесу наукового дослідження

Лекція 5. Загальні положення написання тексту 

наукової роботи та його оформлення

Лекція 6. Особливості методичного забезпечення 

учбових та учбово-дослідницьких робіт на прикладі 

учбового реферату, контрольної й курсової роботи

Лекція 7. Особливості методичного забезпечення 

учбових та учбово-дослідницьких робіт на 

прикладі дипломної (випускної) роботи

Лекція 8. Загальні положення логічних доводів (аргументацій

Перелік літератури

 

 

1. Які існують визначення поняття «наука».
2. У чому полягає специфіка наукової діяльності.
3. Які цілі, функції та результати науки.
4. Які склалися форми пізнання і види наукових досліджень.

 

Рекомендована література: 1, 2, 3.

 

 

1. Які існують визначення поняття «наука». У науковій літературі існують різні визначення поняття наука. Більшість сучасних учених розглядають її у трьох іпостасях: як специфічна сфера (вид) людської діяльності; соціальний інститут; сукупність (система) наукових знань. 

Всю сукупність пізнавальних дій людей прийнято поділяти на дві групи: діяльність, яка здійснюється в рамках конкретних видів діяльності людини (предметно-практичної, комунікативної, ціннісно-орієнтовної; і діяльність, яка ведеться в рамках науки як особливого виду діяльності людини, спрямована на виробництво нових знань про навколишній реальності. Отже, виділяється: 

• пізнання, накопичене поза науки, що виробляється при створенні певної продукції, засобів праці, художніх образів і т.д.;
• наукове пізнання як система, в якій наукова інформація (знання) підкоряються загальній структурі. 

Як система наука виступає в наступних формах: 

• у формі суспільної свідомості або усвідомлення; 
• у формі суспільної практики, що включає теорії, методології, кадровий потенціал, інформаційне забезпечення наукових установ.

Даючи визначення поняття «наука» необхідно підкреслити про необхідність при цьому враховувати дві обставини: перша, наука являє собою не просто суму будь-яких знань про реальний світ, а систему достовірно сформованих і перевірених положень про явища і їх глибоких зв'язках, це значить про закони природи і суспільства, сформульованих засобами особливих понять, суджень, умовиводів, які носять назву наукові. По-друге, наука – це не скарб цікавих людей, а підсумок діяльності всього людства, вона підпорядкована цілям розвитку суспільної практики. Наукове пізнання, підкреслимо ще раз, це система пізнавальних дій, спрямованих на створення і теоретичну систематизацію знань про природу, суспільство, людину, техніці. З цієї причини і склалися, як відомо, наступні комплекси наук: природні, соціальні (або громадські), гуманітарні та технічні науки.

Наука зародилася, отже, у відповідь на суспільні потреби в знаннях, однак подальший її розвиток тривало не тільки під впливом соціально-економічних чинників, але і під впливом внутрішніх детермінантів (закономірностей, ідей і т.д.). Тому серед учених існувало і досі є дві точки зору: один автор вважає, що наука розвивається за своїми внутрішніми законами (так званий інтерналістський підхід), інші відстоюють положення, що наука розвивається під впливом зовнішніх соціально-економічних чинників (так званий екстерналістський підхід ). Мабуть більш правильним слід вважати, що це дві закономірності розвитку науки. 

2. У чому полягає специфіка наукової діяльності. Тепер розглянемо друге питання нашої теми – специфіка наукової діяльності (пізнання). Наукове пізнання як специфічно організована сукупність пізнавальних дій має ряд характеристик, які відрізняють його від інших видів людської діяльності. Вчені-методологи зазвичай виділяють шість таких особливостей:

• наука в ідеалі спрямована на виробництво нових знань;
• в основі наукового пізнання лежить чітке виділення його предмета як цілісної сукупності взаємопов'язаних характеристик об'єкта;
• наукове пізнання передбачає використання спеціалізованого інструментарію (методів, пробних об'єктів (приладів), експериментальних установок і т.д.);
• наукове пізнання регламентується певними видами нормативного знання (законами, принципами, ідеалами, нормами, стилем наукового мислення і т.д.);
• результати наукового пізнання фіксуються в особливих формах знання і повинні відповідати ряду вимог (відтворюваності, обґрунтованості, системності, об'єктивності, контрольованості);
• суттєва відмінність наукового пізнання становить наявність спеціалізованого (наукового) мови.

В рамках рефлексії організації наукового пізнання не втратила свого значення аристотелівська модель дослідницького процесу, яка включає наступні етапи: перший з них передбачає виклад стану досліджуваної теми (проблеми) та критичний аналіз попередніх точок зору, підходів, рішень; другий етап включає точне формулювання досліджуваної теми (проблеми); третій етап пов'язаний з виділенням (формулюванням) власного вирішення проблеми; четвертий етап передбачає обґрунтування (аргументацію) за допомогою різного роду фактів і суджень (практичних, наукових) і логічного доказу, а також перевага запропонованого рішення в порівнянні з попередніми.

Наукове пізнання – це система пізнавальних дій, спрямованих на створення і теоретичну систематизацію знань про природу, суспільство, людину і засобах виробництва, створених ним. Тому й склалися в суспільстві наступні великі комплекси наук: природничі науки, суспільні або соціальні, гуманітарні, технічні.

3. Які цілі, функції та результати науки. Цілі науки – пізнати, пояснити і передбачити розвиток в майбутньому явищ природи, суспільства, людини, техніки. У відповідності з основними цілями науки виділяються три основні її функції як галузі діяльності: гносеологічна (гносес – знання, логія – вчення), евристична (пошук істини) і прогностична (передбачувальна) – прогноз на майбутній розвиток.