Основи науково-дослідної діяльності

4. Засади написання тексту наукової роботи та його оформлення. В арсеналі авторів наукових робіт є кілька методичних прийомів написання тексту. Найбільш часто використовуються наступні прийоми: а) суворо послідовний (відповідно до заздалегідь складеної структурою наукової роботи), б) цілісний (з подальшою обробкою кожного розділу), в) вибірковий (глави або їх параграфи пишуться окремо у будь-якій послідовності). Строго послідовний виклад матеріалу роботи вимагає порівняно багато часу, так як поки її автор не закінчив повністю черговий розділ, він не може переходити до наступного. Але для обробки одного розділу або параграфа потрібно іноді переробляти декілька варіантів, поки не знайдений кращий з них. У цей час матеріал, який майже не потребує чорнової обробки, чекає черги і лежить без руху.

Цілісний прийом вимагає майже вдвічі менше часу на підготовку ділової рукописи, так як спочатку пишуться всі глави і параграфи начорно, як би «грубими мазками», потім проводиться його обробка в частинах і деталях, при цьому вносяться доповнення і виправлення. Вибіркове написання параграфів і розділів також часто застосовується дослідниками. Зупинимося детальніше на останньому варіанті. Починати писати наукову роботу можна тоді, коли накопичений матеріал по певній чолі або параграфу (може бути не тільки першому за планом). Для цього необхідно визначити мету, результат, до якого ви повинні прийти, питання, на які ви повинні в ньому відповісти і, нарешті, скласти план глави (параграфа). Спочатку не треба багато часу витрачати на формулювання, тобто поменше уваги приділяти на літературну сторону створюваного тексту, бо ви ще не раз повернетеся до початку і по ходу справи поліпшите стиль вашого викладу. У процесі написання нового тексту вибирайте знайомі вам слова, намагайтеся будувати фрази простими і ясними. Однак не можна забувати, що ви пишете науковий текст і мова має бути науковою (а не житейською з різними жаргонами). Текст слід писати на стандартних аркушах паперу з однієї сторони, залишаючи поля по краях (зліва – великі). Якщо в процесі роботи накопичується велика кількість виправлень, вставок, доповнень, перепишіть все заново. Це не зайва трата часу: переписуючи, Ви можете виявити всякі недоладності, не видимі у виправленому, перекреслити тексті.

У процесі написання тексту параграфа може виникнути питання – з чого почати параграф? Якщо погодитися з твердженням, що наукова робота носить питально-відповідний характер, то потрібно поставити питання, на які слід відповісти в параграфі.

Другий етап після написання параграфа (або глави) це обробка рукописи. Вона включає: оцінку побудови, логічність і послідовність викладу матеріалу; чи достатньо аргументів для висунутих в параграфі положень (думок), чи є основні положення. З особливою ретельністю перевіряються всі формулювання і визначення. Наступний етап – перевірка правильності оформлення рукопису. Ці прийоми і способи написання тексту характерні для всіх розділів і параграфів тексту наукової роботи.

А зараз відповімо на запитання, як правильно оформляти текст рукопису наукової роботи?

У процесі написання тексту наукової роботи Ви повинні використовувати матеріали, накопичені на стадії збору інформації. Що це означає. Для підтвердження висунутих Вами положень, можна (а вірніше, потрібно) використовувати факти, здобуті і опубліковані іншими вченими. Їх потрібно використовувати, але обов'язкова вимога – робити бібліографічні посилання на цих авторів.

Склалися три види таких посилань: внутрітекстове посилання. Другим видом бібліографічних посилань є посилання в підрядкових примітках, Це значить, що на певній сторінці після тексту зазначаються відомості про джерело, а в самому тексті тільки номер його. Третій вид бібліографічних посилань, який в основному в даний час використовується в монографічних та наукових статтях, називається позатекстовим посиланням. У кінці тексту є бібліографічний список використаних джерел, він обов'язково нумерується і в тексті вказується лише номер того автора, на який посилається дослідник. Крім наукових фактів, дослідник може цитувати окремих вчених. Як правило, потрібно цитувати великих учених, діячів культури, авторитет яких у певній науці є безперечним. Цитати повинні бути образними, ємними. Яке ж призначення цитати? Посиланням на авторитетні висловлювання дослідник прагне підкреслити свої думки або запозичувати цінний фактичний матеріал. Можна використовувати цитати не тільки для доказу певного становища, але й для спростування помилкових тверджень інших авторів. Адже відомо, що будь-яка наукова робота повинна носити полемічний характер. Це значить – щось стверджувати і доводити, а щось спростовувати. Таким способом реалізується евристична функція науки як галузі діяльності (пошук істини).

У наукових текстах застосовуються також виноски. Виноски (авторські пояснення, що сприяють правильному розумінню тексту) розміщуються внизу сторінки під горизонтальною рискою. В основному тексті на їх наявність вказують знаком «*» (зірочка). Якщо на одній сторінці є декілька виносок, для позначення кожної наступної додають ще один однотипний знак («**» і т.д.).

Завершуючи наші міркування про написання тексту наукової роботи, слід сказати про її структуру. Наукова робота складається з наступних структурних елементів: титульний лист, зміст, перелік умовних позначень (при необхідності), вступ, загальна характеристика роботи, основна частина, висновок, бібліографічний список, додаток (при необхідності). Зміст кожного елемента наукової роботи