Основи науково-дослідної діяльності

Вимірюванням називається пізнавальна операція, забезпечує чисельне вираження вимірюваних величин. Воно здійснюється завдяки співвідношенню, порівняно вимірюваного властивості або сторони спостережуваного об'єкта з тим чи іншим зразком, прийнятим за одиницю виміру, і тому дозволяє зафіксувати не тільки властивості, але й певні відносини об'єкта. 

Вимірювання буває двох видів: пряме і непряме. Прямий вимір являє собою безпосереднє порівняння вимірюваного явища, властивості з відповідним еталоном, непряме – визначення величини вимірюваного властивості на основі врахування певній залежності від інших величин. Непряме вимірювання допомагає виробити визначення величин в таких умовах, коли безпосереднє вимірювання ускладнене або неможливе (вимірювання тих чи інших властивостей космічних об'єктів, мікротіл і т.д.).

 

1. Що означає поняття «наукове дослідження»?
2. Які елементи наукового дослідження відносяться до предметних?
3. Які елементи наукового методу відносяться до процесуальних?
4. Які наукові методи відносяться до общелогіческого?
5. Які наукові методи відносяться до загальнонаукових емпіричним?
6. Які наукові методи відносяться до загальнонаукових теоретичним?

 

 

1. Що означає поняття «методика».
2. Які існують типи (види) пошуку джерел інформації з теми дослідження.
3. Які можуть бути види читання тексту.

 

Рекомендована література: 1, 2, 3, 4.

 

 

1. Що означає поняття «методика». Поняття «методика» - це сукупність прийомів, способів дослідження, порядок їх застосування та інтерпретації отриманих за їх допомогою результатів. Основними компонентами методики є: теоретична частина; досліджувані явища (предмети), субординація і координація зв'язку між ними; сукупність методів; порядок їх застосування; порядок і техніка узагальнення результатів дослідження. 

2. Які існують типи (види) пошуку джерел інформації з теми дослідження. При всьому різноманітті пошукових завдань, які ведуть науковці, можна виділити три основні їх типи (види):

1. Потреба виявити, відібрати і проаналізувати наявну наукову і виробничу літературу по темі дослідження. Це завдання вирішується, як правило, на першому етапі наукового дослідження. Така операція отримала назву ретроспективний пошук і здійснюється вона за допомогою вторинних (бібліографічних) джерел, однак можуть залучатися і первинні документи.
2. Потреба бути в курсі нової літератури, яка продовжує друкуватися або вводиться в електронні ресурси щодня. Здійснюється або реалізується ця потреба з допомогою вторинних поточних джерел або первинних – періодичних видань (журналів) за темою дослідження.
3. Потреба швидко навести довідки щодо трактування в літературі різних явищ, подій, фактів, методів, уточнити дати, тлумачення або переклади термінів, отримати нові статистичні дані по певній сфері діяльності. Ця потреба реалізується за допомогою довідкових видань (традиційних та електронних).

Бібліотеки, органи науково-технічної інформації, вузи, НДІ та інші організації створюють для цієї мети так звані інформаційні ресурси: бібліографічні посібники, (поточні і ретроспективні), реферативні журнали, оглядово-аналітичні матеріали. 

3. Які можуть бути види читання тексту. Види читання можуть класифікуватися за різними ознаками. За цільовим призначенням буває – ознайомлювальне читання. Воно дозволяє отримати про джерело інформації загальне враження або загальне уявлення про текст (за змістом). Ознайомлювальне читання припускає прочитати титульний лист, зміст (або зміст), анотацію або передмову до книги, для науковців важливо прочитати висновки, які можуть дати уявлення про новизну інформації. Навчальне читання припускає детальне засвоєння змісту книги або який то її частині. У процесі навчального читання робляться різноманітні записи та виписки з тексту. Цей вид читання характерний для навчальних цілей, процесу навчання та накопичення знань.

Дослідницьке читання – це методичне читання, підпорядковане заздалегідь встановленої мети та завданням дослідження. Отже, дослідницьке читання носить у великій мірі виборчий характер, не завжди вимагає суцільного читання всього тексту, воно припускає глибоке знання термінології проблеми дослідження, вміння аналізувати текст, синтезувати, критично оцінювати текст з позиції його достовірності, аргументованості, відповідності вимогам логіки і теорії пізнання ( нормативно-регулятивного знанню).

Дещо інша класифікація текстів по дидактичним цілям, запропонована американським ученим Б. Блумом, який виділяє шість видів (рівнів) читання тексту:

• відтворюючий тип читання (це рівень знайомства з текстом, впізнання й переказу відповідної інформації);
• розуміюче читання, що вимагає розуміння студентами або дослідниками ідей, принципів, теорій, фактів, викладених у тексті, проблема розуміння є одним з найскладніших в роботі з текстом;
• примірююче читання, суть якого зводиться до того, що той хто читає може прогнозувати застосування отриманої інформації на практиці (в освіті, науці, виробництві і т.д.);
• аналітичний тип читання, що вимагає розкладання тексту на складові шматки (частини, абзаци), відповідні основним думкам (положенням) автора тексту;
• читання для синтезу, назване Б. Блумом «просіювання та вирощування»; синтез прочитаного ще більш складний тип читання, що передбачає створення нового тексту – написання реферату, твору, огляду, курсової роботи, дипломної і т.д.;
• критичне читання тексту, яке пов'язане з оцінкою прочитаного, воно припускає: детальну критику підстав, порівняння та протиставлення по деяким принципам, докладний вказівку логічних протиріч і допущень, чутливість до контексту і готовність до корекції власних висновків; трудомісткість такого читання полягає в тому, що необхідно прочитати ще багато інших книг, статей, володіти так званим методологічним знанням.

 

1. Що означає поняття «методика наукового дослідження»?
2. Які види пошуку джерел інформації застосовують дослідники?
3. Які існують види