Основи науково-дослідної діяльності

Наприклад, при класифікації бібліографічних посібників за змістом відбиваних документів не можна від універсальних бібліографічних посібників відразу переходити до тематичних, минаючи багатогалузеві і галузеві посібники.

2. Логічні закони та правила (вимоги) формальної логіки. Крім цього, в логіці є два основних способи диференціації (класифікації) об'єкта вивчення: поділ його на частини (елементи) і розподіл на види. Основна принципова відмінність між цими двома способами диференціації полягає в тому, що в першому випадку цілісність об'єкта вивчення як би розчленовується (реально або ідеально в свідомості дослідника) на складові елементи (частини), кожний з яких взятий сам по собі цілим не є. 

У другому випадку, навпаки, в кожному діленні ціле зберігається, тобто виділяються види цілісних об'єктів. Наприклад, при класифікації бібліотек і виділення їх видів за ознакою соціальне призначення існують наступні види бібліотек: загальні, спеціальні, особисті.

Доказ – це логічна операція обґрунтування істинності якого-небудь судження за допомогою інших істинних і пов'язаних з ним суджень. Доказові міркування включає три взаємозалежних елементи: теза, аргументи (доводи або підстави) і демонстрація.

Доказ. Під доказом в логіці розуміється процедура встановлення істинності деякого твердження шляхом приведення інших тверджень, істинність яких вже відома і з яких з необхідністю випливає перше. У доказі розрізняють тезу - твердження, яке потрібно довести, підстава (аргументи) – ті положення, за допомогою яких потрібно довести тезу, і логічний зв'язок між аргументами і тезою, яку іноді називають демонстрація.

3. Доказ і спростування, і їх структурні елементи. Доказ – один з багатьох способів переконання. В науці це один з багатьох методів. Науковий метод переконання є перш за все методом строгих і точних доказів. Ніякі штучні прийоми, ніяке красномовство не здатне допомогти, якщо немає добре обґрунтованих ідей і переконливих доказів. Завдання доказів – вичерпно затвердити обґрунтованість тез, що наводяться. Раз в доказі мова йде про повне підтвердження, зв'язок між аргументами і тезою повинний носити логічно необхідний характер. За своєю формою доказ – логічно необхідний умовивід або ланцюжок таких умовиводів, які прямують від істинних положень до положень, що доводяться. Положення – це те, на підставі чого робиться висновок або умовивід. Положенням можуть служити факти або судження про факти, принципи, аксіоми, постулати і т.д., взагалі будь-які події або висловлювання – вихідні дані, з яких можна витягти якусь нову для нас інформацію.

Нерідко в поняття доказу вкладається більш широкий зміст. Це особливо характерно для гуманітарних наук. При цьому під доказом розуміється будь-яка процедура обґрунтування істинності тези, що включає як логічний висновок, так і правдоподібні міркування, посилання на зв'язок доказуваного положення з фактами, спостереженнями і т.д. Як правило, широко застосовується доказ і в звичайному житті. Багато наших тверджень не є ні істинними, ні хибними. Оцінка, правила, поради, вимоги, застереження не описують розглянуту нами ситуацію. У стандартному визначенні доказу використовується поняття істини. Довести деяку тезу – значить логічно вивести її з інших істинних положень.

4. Загальна характеристика аргументації та її класифікація. Спростування. Тепер розглянемо поняття «спростування». Спростування в логіці визначається так: це міркування, спрямоване проти висунутого положення (тези) і має своєю метою встановлення його хибності чи недоведеність. Найпоширеніший прийом спростування – виведення з спростовуваного затвердження наслідків, що суперечать істині. Відомо, що, якщо навіть одне – єдине логічне положення деякого положення невірно, помилковим буде і саме це положення.

В процесі обговорення теоретичних і практичних питань у галузі науки, культури, виробництва нерідко стикаються різні думки з одного і того ж питання, пропонуються різні варіанти рішень. Обговорення в цьому випадку набуває характеру дискусії між учасниками. Дискусія щодо спірних, ще не вирішених питань, що припускає поряд з обґрунтуванням висунутих тез критично взаємний аналіз пропозицій, називають полемікою. Вести полеміку – значить брати участь в критичному обговоренні спірного питання або проблеми.

Мистецтво полеміки передбачає оволодіння не тільки логікою доказування, але також і раціональними прийомами спростування. Оскільки операція спростування спрямована на руйнування раніше складених доказів, то в залежності від цілей критичного виступу (письмового чи усного), вона може бути виконана наступними трьома способами: 

1. критикою тези; 
2. критикою аргументів; 
3. критикою демонстрації. 

Спростування тези – вельми ефективна по критичної силі операція, мета якої – показати неспроможність (логічність або помилковість) висунутої автором тези. Спростування такої тези може бути прямим і непрямим. Пряме спростування будується у формі міркування, що отримало назву «зведення до абсурду». Аргументація в цьому випадку протікає в наступному вигляді: спочатку умовно допускають істинність висунутого положення і виводять з нього наслідок, що логічно випливає. Якщо при зіставленні наслідків з фактами виявиться, що вони суперечать об'єктивним даним, то тим самим їх визнають неспроможними. На цій основі укладають висновок про неспроможність і самої тези, міркуючи за принципом: хибні наслідки завжди свідчать про хибність їх підстави (тези).

Другий спосіб руйнування доказів називається «критика аргументів». Критика аргументів може виражатися в тому, що опонент вказує на неточне викладення фактів, двозначність процедури узагальнення статистичних даних і т.д. Обґрунтовані сумніви в правильності доводів (аргументів) з необхідністю переносяться на тезу, яка випливає з таких доводів (аргументів) і тому вона теж розцінюється як сумнівна і потребує нового самостійного підтвердження.

Третій спосіб спростування – критика демонстрацій. У цьому випадку показують, що в міркуваннях автора немає логічного зв'язку між аргументами і тезою. Коли теза не випливає з аргументів, то вона як би зависає в повітрі і вважається необґрунтованою. Початковий і кінцевий пункти міркування виявляються поза логічної зв'язкою один з одним. Успішне використання такого способу критики, як спростування демонстрації, припускає чітке уявлення про правила і помилки відповідних умовиводів – дедукції, індукції, аналогії, у формі яких протікає обґрунтування тези. Дедуктивна аргументація призводить до достовірного обґрунтування тези при дотриманні специфічних правил цієї форми висновків. Індуктивний спосіб аргументації застосовується, як правило, в тих випадках, коли в якості доказів використовуються фактичні дані.

Аргументація у формі аналогії застосовується у разі уподібнення одиничних подій і явищ. При зверненні до аналогії треба дотримуватися таких правил цього виду умовиводу. По-перше, аналогія актуальна лише тоді, коли два явища подібні між собою не в будь-яких, а лише в істотних ознаках. По-друге, при уподібненні двох явищ або подій слід враховувати відмінності між ними.

 

1. Чому логічний метод потрібно застосовувати у всіх науках?
2. Основі положення мистецтва полеміки.
3. Які закони і правила логіки мислення?
4. Загальна характеристика аргументації та її класифікація.
5. Що таке доказ?
6. Що таке спростування і його правила?

 

 

Основна:

1. Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень: підручник / М.Т. Білуха. – К.: АБУ, 2002. – 480 с. 
2. Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: навч. посібник / О.В. Крушельницька. – К.: Кондор, 2003. – 192 с.
3. П'ятницька-Позднякова І.С. Основи наукових досліджень у вищій школі: навч. посібник / І.С. П'ятницька­Позднякова. – К., 2003. – 116 с.
4. Стеченко Д.М. Методологія наукових досліджень: підручник / Д.М. Стеченко, О.С. Чмир. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 317 с.

 

Додаткова:

1. Крейденко, В.С. Библиотечные исследования: учебно-методическое пособие / В.С. Крейденко. – М.: Русская школьная библиотечная ассоциация, 2007. – 176 с.
2. Лукашевич В.К. Основы методологии научных исследований: учеб. пособие для студентов вузов / В.К. Лукашевич. – Мн.: ООО «Элайда», 2001. – 104 с.