Основи охорони праці

 

4.2. Нормування освітлення

Природне освітлення характеризується тим, що створюване в приміщенні освітлення змінюється в надзвичайно широких межах. Ці зміни зумовлені часом дня, часом року та метеорологічними факторами: станом хмарності та відбиваючими властивостями земного покривала. Тому на відміну від штучного природне освітлення неможливо кількісно нормувати величиною освітленості в люксах.

Для нормування природного освітлення прийнята відносна величина коефіцієнт природної освітленості (КПО). 

                                                    ,                                 (4.1)

де   – коефіцієнт природної освітленості,   – освітленість всередині приміщення в люксах,   – одночасна горизонтальна освітленість зовні в люксах, але не прямим сонячним світлом, а дифузним (всім небом при затіненні прямого сонячного світла). Значення   задається санітарними нормами проектування виробничих підприємств.

Нормоване значення КПО ( ) залежить від характеру зорової праці, (існує ІХ розрядів) виду освітленості (бокове, двостороннє бокове, верхнє, комбіноване), стійкості сніжного покрову та пояса світлового клімату, де розташоване приміщення.   визначається виразом 

 ,                                  (4.2)

де   – значення КПО для ІІІ поясу світлового клімату, яке визначається з врахуванням характеру зорової праці по нормах, приведених в СНіП ІІ-4-79/85 “Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования”;   – коефіцієнт світлового клімату, який характеризує особливості світлового клімату в місці розташування підприємства та визначається по табл.4 в СНіП ІІ-4-79/85;   – коефіцієнт сонячності, який визначається по таблицях санітарних норм і правил в залежності від орієнтації будівлі відносно сторін світу. 

Для кожного виробничого приміщення будується крива значень КПО в характерному перерізі (поперечний переріз посередині приміщення, який перпендикулярний до площини основних вікон). 

Методики розрахунку КПО на робочих місцях при проектуванні промислових приміщень приведені в СНіП ми на цих методах зупинятися не будемо.

Криві значень КПО в характерному перерізі характеризують світлотехнічні якості приміщення див. рис. 4.3. При боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО  , або в точці, розміщеній на віддалі 1 м від стіни, найбільш віддаленої від світлових пройомів (рис. 4.4 а, б). В приміщеннях з верхнім та комбінованим освітленням нормується середнє значення КПО.

Крім кількісного показника – коефіцієнта природної освітленості, для виробничих приміщеннях з верхнім освітленням нормується ще й якісна характеристика – нерівномірність природного освітлення. Тобто співвідношення найбільшого та найменшого значення КПО в межах характерного перерізу приміщення. Нерівномірність не повинна перевищувати 2:1 для робіт І та ІІ розрядів і 3:1 для робіт ІІІ і V розрядів. 

 

 

 

Рис. 4.3. Схеми розподілу коефіцієнтів природної освітленості по перерізу приміщення: а – одностороннє бокове освітлення; б – двохстороннє бокове освітлення; в – верхнє освітлення; г – комбіноване освітлення; 1 – рівень робочої площини

Величина нормованого значення освітлення, тобто мінімально-достатнього освітлення, при штучному освітленні встановлюється СНіП ІІ-4-79/85 в залежності від характеру зорової роботи, контрасту об’єкта з фоном і характеристики фону.

Нормами встановлено 9 розрядів зорових робіт від робіт найбільшої точності (І розряд) до робіт, на складах громіздких предметів та сипучих матеріалів (ІХ розряд). В основу класифікації для перших п’яти розрядів покладено розмір об’єкта розрізнення, під яким розуміється предмет що розглядається або його частина, а також дефект, який необхідно розрізнити, наприклад, нитка тканини, крапка, лінія, пляма і т.п. Так для І розряду мінімальний розмір об’єкта розрізнення складає 0.15 мм, для V розряду – роботи дуже малої точності – мінімальний розмір – 5 мм. Для перших п’яти розрядів, які мають чотири підрозряди (а, б, в, г) нормовані значення освітленості залежать не лише від мінімального розміру об’єкту розрізнення, але й від контрасту об’єкта розрізнення з фоном та характеристик фону. Найбільша нормована освітленість – 5000 лк (розряд І а), найменша – 30 лк (VІІІ розряд – загальне періодичне спостереження за ходом виробничого процесу при періодичному перебуванні людей у приміщенні), при такому освітленні не можна спостерігати за показами приладів та вести записи.

Згідно СНіП ІІ-4-79 прийняті наступні системи освітлення:

загальне освітлення (освітлене все приміщення);

комбіноване (загальне 10% + місцеве 90%);

місцеве (освітлена лише робоча поверхня);

аварійне (при відключенні робочого освітлення), не менше 2 лк на рівні підлоги;

евакуаційне (в місцях, небезпечних для евакуації людей, сходах),  0.5 лк на рівні підлоги;

охоронне (на границях територій, які охороняються в нічний час),  0.5 лк на поверхні грунту;

чергове освітлення – освітлення в неробочій час.

 

4.3. Методи розрахунку штучного освітлення

Завдання розрахунку – визначення споживаної потужності електричного освітлювального обладнання для створення певної освітленості, або при даному числі та потужності ламп визначити очікувану освітленість на робочому місці.

Проектуючи освітлювальне обладнання необхідно розв’язати ряд