Основи охорони праці: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. Я. О. Сєріков. – Харків, ХНАМГ, 2007. 227с.

Велике значення для профілактики травматизму й профзахворювань мають автоматизовані системи обліку, аналізу й дослідження з використанням засобів обчислювальної техніки на різних ієрархічних рівнях керування охороною праці. Розробка систем автоматичного контролю і керування охороною праці, а також координація цих робіт покладена на національний науково-дослідний інститут охорони праці.

 

 

Контрольні запитання

1.Класифікація причин виробничого травматизму.

2.Які методи застосовують при аналізі виробничого травматизму ?

3.Суть статистичного методу аналізу.

4.Які показники використовують при аналізі виробничого травматизму ?

5.Описати суть групового методу аналізу.

6.Дати опис топографічного методу аналізу.

7.Викласти суть монографічного методу аналізу.

8.У чому полягає метод експертних оцінок ?

 

 

Глава 1.7. Державне соціальне страхування від нещасних випадків і 

професійних захворювань на виробництві

 

Згідно зі ст. 8 Закону «...усі працівники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань. Страхування здійснюється в порядку і на умовах, обумовлених законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором)».

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, що привели до втрати працездатності»» (далі – «Закон про страхування від нещасних випадків») введений у дію з 01.04.2001 року.

Законодавство про страхування від нещасних випадків складається з Основ законодавства України про обов'язкове державне страхування, даного Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці» та інших нормативно-правових актів.

Основними завданнями страхування, згідно із ст. 1 є:

•проведення профілактичних заходів, спрямованих на ліквідацію небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

•попередження нещасних випадків і профзахворювань, обумовлених умовами праці;

•відновлення здоров'я й працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків і профзахворювань;

•відшкодування матеріального й морального збитку застрахованим і членам їхніх родин.

До основних принципів страхування від нещасних випадків віднесені:

•своєчасне і повне відшкодування збитку страховиком;

•обов'язковість оплати страхувальником страхових внесків;

•формування й використання страхових засобів на солідарній основі;

•диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму й професійної захворюваності на кожному підприємстві.

При страхуванні принциповим є визначення суб'єкту і об'єкту страхування. У даному разі об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я і працездатність. Суб'єктами страхування є застраховані громадяни (в окремих випадках – члени їхніх родин, страхувальник і страховик).

Звичайно страхується фізична особа, в інтересах якої здійснюється страхування (надалі – «працівник»). Страхувальником є роботодавець, а страховиком – Фонд соціального страхування від нещасних випадків. При цьому чинність Закону про страхування від нещасних випадків в обов'язковому порядку поширюється на всіх осіб найманої праці:

•громадян, які працюють за трудовим договором (контрактові) на підприємствах і в організаціях усіх форм власності;

•учнів, студентів, аспірантів, які працюють під час або після занять, та у період проходження виробничої практики;

•осіб, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховально-трудових установах, що залучаються до трудової діяльності на виробництві цих або інших підприємств за спеціальними договорами.

Застрахованою вважається і дитина, що народилася інвалідом у результаті отриманої в період вагітності травми або профзахворювання її матір'ю. Така дитина, відповідно до медичного висновку, вважається застрахованою до 16 років або до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23 років.

Працівник стає суб'єктом соціального страхування від нещасних випа-дків з моменту заключення трудового договору або підписання контракту навіть за відсутності згоди або заяви працівника.

Суб'єкти підприємницької діяльності, особи, які працюють самостійно, священнослужителі й особи, що працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, можуть застрахуватися добровільно. У цьому разі початком терміну страхування вважається день подачі заяви.

Усі застраховані особи є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків (далі – «Фонд»).

Реєстрація страхувальників у робочому органі виконавчої дирекції Фонду проводиться:

•страхувальників – юридичних осіб – у десятиденний термін з моменту одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

•страхувальників – фізичних осіб – у десятиденний термін після укладання трудового договору (контракту) з найманим робітником.

Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчується страховим посвідченням за формою, встановленою Фондом.

При добровільному страхуванні від нещасних випадків термін страхування починається з наступного дня за днем подачі заяви, за умови оплати страхового внеску.

Застрахованим особам видається посвідчення про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування. Посвідчення є документом строгої звітності.

Проведення процесу страхування неможливе без визначення таких ключових понять як «страховий ризик» і «страховий випадок». 

У даному разі під «страховим ризиком» розуміються обставини, внаслідок яких можливий страховий випадок.

«Страховим випадком» є нещасний випадок на виробництві або профзахворювання, що заподіяли застрахованому професійно обумовлену фізичну або психічну травму в результаті обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, з настанням яких виникає право застрахованої особи на одержання матеріального забезпечення і/або соціальних послуг. Слід зазначити, що страховим випадком є нещасний випадок або профзахворювання, що відбулися в результаті порушення правил і норм