Основи охорони праці: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. Я. О. Сєріков. – Харків, ХНАМГ, 2007. 227с.

Фінансування Фонду здійснюється за рахунок наступних джерел:

а) внески страхувальників (для підприємств – з віднесенням їх на валові витрати виробництва, а для бюджетних організацій – з асигнувань, виділюваних на їх утримування і забезпечення);

б) капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації          страховиків;

в) прибуток, отриманий від тимчасово вільних засобів Фонду на депозитних рахунках;

г) засобів, отриманих від стягнення штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні нормативних актів з охорони праці;

д) добровільних внесків та інших надходжень, одержання яких не суперечить законодавству.

Штрафи, суми надбавок до страхових тарифів страхувальник оплачує з прибутку, а якщо такого немає – то ці суми відносяться на валові витрати виробництва; для бюджетних установ і організацій – із засобів на утримання          страховика.

Засоби на страхування від нещасного випадку не включаються в Державний бюджет України.

Засоби страхування від нещасних випадків можуть використовуватися винятково за їх прямим призначенням.

Одним з найважливіших положень Закону про страхування від нещасних випадків є те, що працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасних випадків (ст. 46).

Страхові тарифи диференційовані за групами галузей економіки (видам робіт) залежно від класу професійного (виробничого) ризику виробництва. Вони встановлюються Законом.

Визначення розмірів страхових тарифів виконується з тією метою, щоб сума страхових внесків страхувальників у Фонд забезпечувала наступне:

•фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань, що ставляться перед Фондом;

•створення резерву засобів для забезпечення стабільності його функціонування;

•покриття витрат Фонду на здійснення соціального страхування від нещасних випадків.

Страховий внесок страхувальник вносить у Фонд у порядку й терміни, визначені страховиком.

Віднесення організації або підприємства до певного класу професійного ризику не є постійним. Якщо на підприємстві страховим експертом відзначаються систематичні порушення норм і правил з охорони праці, тобто відзначається зростання ризику одержання травм чи/та профзахворювань, таке підприємство за рішенням відповідного робочого органа виконавчої дирекції Фонду може бути віднесене до більш високого класу професійного ризику.

При зниженні рівня виробничого ризику в результаті проведених профілактичних заходів клас виробничого ризику може бути змінений у бік зменшення.

Органи Фонду мають право проводити перевірки господарчо-фінансової діяльності підприємств з питань оплати й цільового використання засобів, призначених на соціальне страхування. Такі перевірки виконуються незалежними аудиторськими організаціями, а в окремих випадках – представниками державної податкової адміністрації.

Законом про страхування від нещасних випадків передбачена відповідальність Фонду, страхувальників, застрахованих, а також осіб, які виконують соціальні послуги, за невиконання своїх обов'язків.

Суперечки щодо сум страхових внесків, розміру збитку і прав на його відшкодування, накладення штрафів та інших питань вирішуються в судовому порядку. Крім того, зацікавлена особа з виниклих питань може звернутися у спеціальну комісію при виконавчій дирекції Фонду, яка працює на громадських і паритетних началах.

 

1.7.8. Визначення страхових тарифів

До основних принципів страхування від нещасних випадків віднесені:

•своєчасне й повне відшкодування збитку страховиком;

•обов'язковість оплати страхувальником страхових внесків;

•формування і використання страхових засобів на солідарній основі;

•диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються у відсотках:

1.Для підприємств – від річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг), за винятком суми податку на додану вартість і акцизний збір.

2.Для бюджетних установ і організацій – від річної суми фактичних витрат на оплату праці та інші виплати найманим робітникам, що підлягають оподаткуванню з громадян.

При цьому розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесене підприємство, а також від рівня травматизму, професійного захворювання і стану охорони праці.

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до «Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ і організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання» (далі – «Порядок»), що затверджується Кабінетом Міністрів України.

З метою визначення страхових тарифів для підприємств на страхування від нещасних випадків, галузі економіки і види робіт (далі – галузі економіки) диференціюються (класифікуються) за класами професійного ризику виробництва. Витяг з класифікації наведений табл. 1.1. Галузі економіки іменуються відповідно до загального класифікатора галузей народного господарства України.

Клас професійного ризику виробництва окремої галузі економіки характеризується інтегральним показником професійного ризику виробництва – чим більше значення інтегрального показника, тим вище (починаючи з першого) клас професійного ризику виробництва. Зазначені інтегральні показники виробництв, віднесені до одного класу конкретної галузі економіки, за величиною повинні бути між собою ближче, ніж ви-робництва, віднесені до інших (різних) класів.

 

Таблиця 1.1.   Класифікація галузей економіки і видів робіт за                     професійним  ризиком виробництва (витяг)

Галузі економіки і види робітКод по Загальних класифікаторах галу-зей народного господарства України

6 клас - Господарське керування будівництвом69000

8 клас - Виробничі види побутового обслугову-вання населення86000-86290

13 клас -