Основи сексуальної поведінки

Існують різні поняття норми сексуальності.

Статистична норма – нормально те, що робить більшість людей, і ненормально те, що роблять лише небагато. Однак керуватися в статевому житті формулою «нормально – часто», «ненормально -рідко» безглуздо.

Суб'єктивна норма – нормально те, що роблю я, що я вважаю правильним, що відповідає моєму смаку; всі інші схильності ненормальні. Це найзручніше і найпоширеніше поняття норми, однак воно далеко не завжди вірне.

Етична норма – вірно і нормально те, що відповідає потребам і бажанням обох партнерів, жодному з них не шкодить і не поранить його почуттів. Оскільки статеві стосунки відносяться до найбільш інтимної сфери життя людини, етичними критеріями можуть бути виміряні тільки відносини партнерів, але аж ніяк не спосіб задоволення ними своїх сексуальних потреб.

Медико-нсихологічна норма – нормальним є здорова поведінка, тобто така, яка сприяє фізичному, психічному і соціальному здоров'ю партнерів. У медико-психологічному аспекті нормальне всяке статеве зближення, що полягає в таких фізичних діях двох людей різної статі, які виходять з позиції усвідомленої відповідальності партнерів один перед одним і можуть дати їм почуття фізичного задоволення і щастя, не заподіюючи страждань.

Вчені давно помітили, що три моменти, які за своєю сутністю неминуче повинні збігатися, тобто статеве прагнення, статеве задоволення, статеве розмноження, – розділені між собою проміжками в кілька років. Дівчинка дев'яти-десяти років може прагнути бути жінкою, але стати справжньою дружиною вона може, починаючи з 17-18 років, а матір'ю – не раніше двадцяти.

Сексуальність людини має пройти три етапи, які змінюють один одного, доповнюючи і розвиваючи. А саме: платонічне лібідо, еротичне лібідо, сексуальне лібідо.

Інтимні стосунки при цьому можуть мати такі прояви:

1) релаксація (лат. relaxatio – зменшення, ослаблення). Метою її є розрядка статевої напруги, фізіологічне задоволення, яке не залежить від конкретного партнера, може досягатися і шляхом мастурбації;

2) прокреація (лат. pro – префікс, що позначає прихильника чогось і creatio – створення). Метою сексу є народження дитини. Наприклад, самотня жінка, яка не має шансів створити сім'ю, хоче народити дитину-спадкоємця – «для себе». Буває, що один із партнерів хоче прив'язати до себе іншого за допомогою дитини;

3) рекреація (лат. recreatio, букв. – відновлення). Головне при цьому – відчуття насолоди. Для цього партнери можуть задіювати ігрові аспекти сексу, беручи до уваги бажання, почуття;

4) пізнання. За таких інтимних стосунків людина задовольняє свою статеву допитливість;

5) комунікація (лат. communicatio – зв'язок, повідомлення). У такому разі секс слугує засобом подолання самотності, злиття двох самотніх в одне ціле. Це – «статеве кохання»;

6) сексуальне самоствердження. Найбільше воно притаманне юнакам або дорослим, які невпевнені у своїх сексуальних можливостях;

7) засіб для досягнення позасексуальної мети. За допомогою інтимних стосунків людина може отримати матеріальну вигоду, змінити своє соціальне становище, статус та ін. ;

8) засіб підтримання певного ритуалу, або звичка. Наприклад, подружні поцілунки можуть не мати еротичної забарвленості, однак акцентувати на стійкості, стабільності стосунків;

9) компенсація (лат. compensatio – урівноваження). Воно виникає за відсутності справжньої емоційної близькості.

Безліч мотиваційних схем сексуальної поведінки є свідченням її складності. Кожний із цих мотиваційних проявів є відносно незалежним, відповідно до нього змінюється послідовність психосексуальних реакцій. Крім того, у процесі розвитку стосунків один мотив може переходити в інший, змінюючи природу міжособистіснйх взаємин (флірт може перейти в серйозні стосунки; кохання – у ненависть).

Отже, сексуальна поведінка є складним феноменом, який не можна звести лише до фізіологічних процесів, емоційних реакцій, ситуативних дій, його потрібно розглядати в системі загальних регуляторних механізмів особистості.

2. Статевий потяг і статеве бажання

Процеси, які відбуваються в мозку, можуть генерувати сексуальний потяг, стимулювати сексуальну поведінку. Мимовільний наплив сексуальних думок, фантазій або сплесків сексуальної активності за відсутності сексуальної стимуляції є свідченням центрального походження сексуального потягу. Сексуальні думки та фантазії можна викликати свідомо, а також стимулювати сексуальну активність. Сексуальний потяг може бути наслідком дії стимулів, які виникли на основі певних почуттів. Для сексуального збудження іноді достатньо прослухати сексуально стимулювальні мелодії, переглянути сексуальні ілюстрації тощо. Таке сприйняття й інтерпретування образів, мелодій залежать від порівняння їх із попередніми сексуальними стимулами або сексуальною активністю.

Статевий потяг є складним, багатокомпонентним явищем, спонукальною основою і програмою статевої поведінки, а також стимулом до її реалізації. Кожен компонент статевого потягу виявляється в певних компонентах статевої поведінки.

Стосовно сексуального потягу часто використовують термін «лібідо» (лат. libido – бажання). Запровадив цей термін 3. Фройд на позначення енергії сексуальних інстинктів, сили статевого потягу. У деяких дослідженнях поняття «сексуальний потяг», «сексуальне бажання», «сексуальний інтерес», «сексуальний апетит» використовують як синоніми. Однак сексуальний потяг і сексуальне бажання не одне й те саме.

Сексуальний потяг – рушійна сила сексуальної поведінки, яка набуває всіх форм