Основи сексуальної поведінки

Індивід може мати недостатнє бажання сексуальних взаємин із партнером, але при цьому мати сильний сексуальний потяг, який виявляється у мастурбації або сексуальних діях з іншим партнером.

Сексуальне бажання – зосереджений сексуальний потяг.

На відсутність бажання впливають сексуальні взаємини, культурні і релігійні табу. Цей вплив починається в дитинстві і триває все життя.

У структурі статевого потягу виокремлюють такі функціональні компоненти:

1) енергетичний. Він має вроджений характер і забезпечується роботою глибинних структур головного мозку і периферійних залоз внутрішньої секреції. Цей компонент лібідо формується в ембріональному періоді розвитку, виявляється в нормі ще в пубертатний період, а закінчується згасанням статевого інтересу. Енергетичний компонент потягу забезпечує пробудження і розвиток статевого інстинкту, наявність і ступінь прояву всіх специфічних сексуальних феноменів;

2) селективний (лат. вибраний). Із ним пов'язаний вибір об'єкта статевого потягу, що виявляється у різних формах сексуальної поведінки;

3) періодичність піднесення та спадання лібідо. Посилення чи ослаблення потягу може вимірюватися днями або тижнями. Усе залежить від накопичення еякуляту і механічного тиску його на нервові закінчення в стінках резервуарів (або від рівня гіперемії органів малого таза – у жінок), що посилює статеве збудження. Викидання еякуляту знижує цей тиск і зменшує інтенсивність лібідо. Якщо секрет не виводиться з передміхурової залози, він усмоктується в кров і посилює діяльність сім'яників у період підвищеної статевої активності або знижує їх тонус у періоди статевого утримання.

Сексологи орієнтуються на запропоновану німецьким сексологом А. Моллем схему розвитку статевого потягу, у якій виокремлено три фази:

• нейтральну (раннє дитинство) ;
• недиференційованого потягу (підлітковий і частково юнацький вік) ;
• диференційованого потягу (дорослі).

Фазу недиференційованого потягу А. Молль обґрунтував на основі спостережень за виникненням ерекції у підлітків при боротьбі, іграх тощо.

За іншими підходами, розрізняють такі основні стадії формування статевого потягу:

а) понятійна, що починається від усвідомлення дитиною існування двох різних статей, статевої диференціації поведінки (наприклад, у грі «доньки-матері») ;

б) романтична (платонічна), яка виявляється в прагненні привернути до себе увагу, сподобатися, появі еротичних фантазій, ідеалів першого кохання. У дівчат вона може тривати довше, ніж у юнаків. Головне її значення – поява прагнення до справжнього людського кохання;

в) еротична, що формується при виникненні прагнення до ніжності, пестощів (тактильних, вербальних), виявляється з першим коханням, у залицяннях до представників протилежної статі, танцях, супроводжується хвилюючим інтересом до еротичних ситуацій у кіно, літературі тощо. Фантазії набувають більш чуттєвого характеру. Ця стадія більше притаманна жіночій сексуальності;

г) рання сексуальність, яка характеризується появою вибіркового інтересу до сексуальної тематики, спонтанними ерекціями, нічними полюціями (у юнаків), мастурбаційними ексцесами;

ґ) зріла сексуальність, на якій відбувається поєднання еротичного та сексуально-чутливого елементів лібідо із системою морально-етичних цінностей особистості. Настання її засвідчують контроль людини над своєю сексуальною поведінкою, здатність придушувати сексуальні бажання, що не відповідають морально-етичним установкам. У жінок ця стадія проявляється переважно після початку регулярного статевого життя, характеризується прагненням до близькості, здатністю переживати оргазм.

Більшості жінок притаманні циклічні коливання інтенсивності статевого потягу. Це явище А. -Ч. Кінзі пов'язував із фазою менструального циклу (гормональний фон), а В. -Х. Мастере і В. Джонсон – із психічним станом жінки.

3. Статевий темперамент

Статевий темперамент проявляється індивідуально, відповідно до соціальних умов, моральних настанов, міжособистісних стосунків партнерів. Він не залежить від конституції людини, однак біологічний (вроджений) і поведінковий (набутий) компоненти на ньому позначаються. Набуті якості часто мають вирішальне значення в типології статевої поведінки.

Статевий темперамент (лат. tетреrатеntит – устрій, узгодженість) – сукупність наявних і резервних функціональних можливостей сексуальної поведінки людини, обумовлена сумарним впливом нервових, ендокринних, психічних імпульсів на статеві центри головного, спинного мозку і статеві органи.

Залежно від особливостей статевого темпераменту розрізняють чоловіків із: високим (сильним, максимальним) статевим темпераментом; середнім; помірним (слабким, мінімальним).

Складнішим є визначення статевого темпераменту жінок, оскільки на початку статевого життя зазвичай вони індиферентно ставляться до сексуальних контактів, а індивідуальні особливості сексуальної активності (надмірна сексуальна активність чи подальше індиферентне ставлення) виявляються у них пізніше. За статевим темпераментом їх також поділяють на жінок із: високим статевим темпераментом (відчувають оргазм завжди, із перших статевих контактів або після короткого періоду пристосування) ; середнім (відчувають оргазм приблизно в половині випадків) ; низьким (відчувають оргазм дуже рідко або ніколи його не відчувають). Жінки, які не відчувають оргазму, всеодно можуть отримувати задоволення від статевої близькості, яке є стимулятором їхньої сексуальної активності. У шлюбі такі жінки турботливі, ніжні дружини, нормально вагітніють, є лагідними матерями.

Поєднання статевого темпераменту чоловіка і жінки визначає статевий темперамент подружжя, етапи розвитку якого залежать від регулярного сексуального життя в шлюбі, що охоплює такі періоди:

а) подружня адаптація (психологічна, емоційна, сексуально-соматична) ;

б) дітонародження (активне, стабільне, регулярне статеве життя) ;

в) статева інволюція (згасання сексуальної активності). Цим періодам відповідають етапи розвитку статевого темпераменту подружжя: формування; реалізація; зниження. Кожен з етапів характеризується певною інтенсивністю статевого життя, різною частотою і ритмом статевих зносин.

На формування, прояв, стимуляцію, пригнічення статевого темпераменту впливають поведінкові чинники, хворобливі стани, вікова перебудова організму.

Ритм статевої активності є