Основи землевпорядного проектування

При організації виробничих підрозділів вирішують слідуючи питання:

1.Визначення (уточнення) спеціалізації сільськогосподарського виробництва.

2.Розміщення населених пактів.

3.Визначення складу, кількості і розміри виробничих підрозділів.

4.Встановлення площі земельних масивів виробничих підрозділів і визначення їх меж.

Види, кількість і розміри підрозділів, розміщення і закріплення за ними земельних масивів тісно пов'язане з розміщенням населених пунктів.

Використання населених пунктів на практиці залежить від їх людності, складу і цінності житлового, культурно-побутового, виробничого фонду.

Одні   з  них  використовуються як   центральна садиба сільськогосподарського підприємства інші слугують садибами виробничих підрозділів, цехів бригад.

Звідси майже всі населенні пункти можуть розглядатись як центри господарств, або підрозділів різного значення, або як господарські центри.

В цей же час розміщення господарських центрів самостійне важке завдання, рішення якого виходить за межі проекту внутрігосподарського землеустрою.

Але незважаючи на це, в проекті внутрігосподарського землеустрою потрібно уточняти місцезнаходження і межі кожного господарського центру, об'єкт його обслуговування. Вирішують цю задачу разом з розміщенням земельних масивів виробничих підрозділів. 

Для цього необхідно:

-уточняти перспективи розвитку кожного населеного пуншу, в залежності від його значення для господарства в цілому і зокрема для виробничого підрозділу;

-вирішити питання внутрігосподарської спеціалізації, розміщення галузей, особливо  тваринницьких   ферм і комплексів в населених пунктах або біля нього;

-визначення розмірів території населених пунктів; 

-встановлення меж населених пунктів;

-розміщення окремих тваринницьких комплексів за межами населених пунктів.

Основні вимоги які враховують при вирішені комплексних задач, можна розділити на групи:

-виробничі; 

-інженерно-будівельні; 

-соціальні ;

-екологічні.

До виробничих вимог відносять:

-оптимізація розмірів земельних масивів виробничих підрозділів, тваринницьких ферм, господарських центрів;

- зведення до мінімуму транспортних витрат, проїздів і переїздів тварин, техніки та інше;

-створення сприятливих умов для управлінням виробництва. 

До інженерно-будівельних вимог відносять:

-мінімізація одночасних втрат на будівництво і експлуатацію господарських центрів, а також на будівництво між сільських комунікацій;

-зменшення об'ємів невикористаних, підлягаючих ліквідації капітальних вкладень;

-забезпечення    при виборі ділянок під будівництво нових, або розширення існуючих господарських центрів просторових умов (по рельєфу, ґрунтам), відповідаючи будівельним нормам і правилам.

 До соціальних вимог: 

-підвищення рівня культурного - побутових і іншого обслуговування населення; 

-організація зручних зв'язків поміж населеними пунктами, залізничними станціями.

Екологічні   вимоги   зводяться   до   правильного   розміщення   жилої   і виробничої    зони    населених    пунктів, великих тваринницьких ферм і комплексів, окремо розміщених виробничих центрів по відношенню до водних джерел, рельєфу місцевості напрямку пануючих вітрів, усунення можливостей забруднення ґрунтів, води і повітря. 

3.2. Кількість і розміри виробничих підрозділів

Все різноманіття організаційно-господарських структур може бути представлено наступними типами: 

1. Територіальна (відділення, бригади) 

2. Галузева (цехи)

3. Комбінована (територіальне - галузева)

На вибір організаційно - господарської структури впливають наступні фактори: 

-виробниче направлення, об'єм виробництва, склад і розміри галузей;

-кількість, розміри і розміщення існуючих населених пунктів і можливість будівництва нових;

- розмір і конфігурація землекористування (землеволодіння), шляхові споруди;

- склад, співвідношення і розміщення угідь на території землекористування, землеволодіння. 

Крім цього, робить вплив :

-історія утворення господарства; 

-кваліфікація кадрів;

-наявністю засобів транспорту, зв'язку і інше.

Великі сільськогосподарські підприємства зернового, тваринницького, вівчарницького напрямку, маючи землекористування великої протяжності, значні площі не тільки ріллі, але і природних кормових угідь, великий об'єм виробництва і декілька населених пунктів будуються, як правило, по трьох ступеневий територіальний організаційно - господарській структурі (дирекція, відділення, бригада).

Немало господарств утворених в 30-х і 60-х роках на базі невеликих по розміру колгоспів і значній кількості населених пунктів, будуються по двох - ступеневій територіальній структурі (дирекція - відділення). Така структура властива багатьом овочево-молочним, плодово-ягідним, свинарницьким господарствам з компактним землекористуванням, землеволодінням і інтенсивним утримуванням тваринництва.

Територіальна структура пройшла випробування роками і поширена в різних зонах країни, в господарствах з різним виробничим типом, особливо зерново-тваринницьких, в господарствах, відрізняючись великим об'ємом виробництва складним землекористуванням, землеволодінням і розселенням.

При застосуванні територіальної структури в господарствах застосовують різні назви рівнозначні відділенням: виробничі ділянки, комплексні бригади та інше.

Галузева структура частіше всього застосовується в господарствах, невеликих по розмірам, з компактною територією, централізованим розселенням (1-2 населених пункти), відносно високим рівнем спеціалізації і концентрації при наявності досвідчених кваліфікованих кадрів і спеціалістів, надійних засобів транспорту і зв'язку, хорошими шляхами. В господарствах створюються цехи рослинництва, тваринництва (або більш спеціалізовані, наприклад молочного тваринництва, вівчарництва), механізації та інше. В середині цехів виділяють спеціалізовані бригади. Цехова структура управління забезпечує скорочення управлінського апарату, значно покращує управління, підвищує відповідальність спеціалістів за результати виробництва, так як вони виконують функції одночасно і технологів і організаторів виробництва.

Велике поширення при поглибленні внутрігосподарської спеціалізації отримала комбінована територіальна - галузева організаційно - господарська структура. Вона створюється в великих господарствах з некомпактним землекористуванням, землеволодінням або наявності двох і більше населених пунктів значних розмірів. При такій структурі зберігається територіальне виробничий підрозділ, а в середині кожного