Основи землевпорядного проектування

Проектування об’єктів інженерного обладнання території узгоджуються з наявними прогнозними і проектними розробками на територію господарства і сусідні землекористування.

В зв’язку з переходом сільського виробництва на промислову основу, збільшенням його технічної оснащеності і подальшої інтенсифікації різко зростає роль автомобільних перевезень. В цьому випадку велике значення приділяється розвитку сітки шляхів високої якості яка повинна забезпечувати надійний, зручний, економічний зв’язок господарських центрів з виробничими підрозділами, угіддями і сівозмінами, а також відповідати вимогам раціонального використання земель і охорони навколишнього середовища.

Автомобільні дороги розподіляються на п’ять категорій. Незалежно від інтенсивності руху під’їзні дороги сільськогосподарських підприємств відносять до ІV, а постійні внутрігосподарські шляхи - до V категорії, їх підрозділяють на чотири групи:

1 - головні внутрігосподарські шляхи, з’єднуючі центральні садиби сільськогосподарських підприємств з садибами виробничих підрозділів, іншими сільськими населеними пунктами, а також садиби виробничих підрозділів поміж собою.

 2 - під’їзди, шляхи, з’єднуючі садиби виробничих підрозділів і інші населені пункти з тваринницькими комплексами, фермами, допоміжними цехами і іншими об’єктами АПК.

3 - основні польові шляхи, з’єднуючі садиби виробничих підрозділів, комплекси, ферми з сільськогосподарськими угіддями.

4 - шляхи і під’їзди на територію сільських населених пунктів.

При розміщенні внутрігосподарської шляхової сітки вирішують слідуючи питання: визначення напрямку руху; встановлення категорії і типу покриття; розміщення трас і штучних споруд на них. В кінці визначають вартість і черговість будівництва, економічну ефективність капітальних вкладень.

В процесі внутрігосподарського землеустрою проектування шляхів проводиться в тісному зв’язку з розміщенням виробничих підрозділів і господарських центрів, організацією угідь і сівозмін, кормових угідь.

Проектування шляхів розпочинають з вивчення існуючих шляхів і перспективи розвитку шляхової мережі господарства. Для цього використовують матеріали попередніх шляхових обстежень, якщо вони відсутні або не відповідають сучасному стану, то обстеження шляхів проводять спочатку.

В ході обстеження встановлюють:

1. Розміщення шляхів, ширину проїжджої частини і земельного полотна, під   покриттям, наявність мостів і їх стан.

2. Враховують можливість проїзду на них в різні періоди року і різні погодні умови.

3. Намічають заходи по реконструкції, ремонту, визначають необхідність нового шляхового будівництва.

4. Відмічають наявність місцевих будівельних матеріалів.

Дані обстежень заносять в спеціальні відомості і відображають на кресленнях.

Розміщення сітки внутрігосподарських шляхів проводять з урахуванням наступних основних вимог:

1. Внутрігосподарські шляхи повинні забезпечувати надійні, безперебійні, щорічні транспортні зв’язки в господарстві з зовнішніми пунктами.

2. Капітальні витрати на будівництво і реконструкцію шляхів і шляхових споруд,  а також   щорічні   витрати,   які пов’язані з утриманням і  експлуатацією шляхів, повинні бути мінімально необхідними.

3. Шляхова мережа сільськогосподарських підприємств повинна задовольняти виробничим, пасажирським, культурно-побутовим перевезенням з найбільшим   економічним ефектом.

4. Відповідати вимогам раціонального і ефективного використання земель, охороні навколишнього середовища.

5. Сприяти створенню умов для раціональної і ефективної організації виробництва і території.

Щоб не утворились масиви незручної конфігурації, ділянки слід розміщувати вздовж меж полів, лісосмуг, магістральних каналів, ліній електромережі та інші.

При встановленні категорії шляхів визначають їх техніко-економічні показники: ширину земляного полотна, проїзну частину, тип покриття. Для внутрігосподарських шляхів технічні нормативи можуть змінюватись в залежності від складу руху та природних особливостей території, пересуванню тракторів та інших умов.

Ширина земляного полотна для внутрігосподарських шляхів встановлюється в залежності від її значення, інтенсивності руху. Для доріг І та ІІ груп приймають ширину земляного полотна 8 – 11 м з шириною проїзної частини 4,5 – 7 м, ІІІ групи – відповідно 6,5 – 8 м та 3,5 – 4,5 м.  

Тип покриття внутрігосподарських шляхів залежить від їх значення і характеру перевезень, наявності місцевих будівельних матеріалів.

Шляхи І та ІІ груп проектують з капітальним типом покриття. До них відносяться асфальтно-бетонні, цементно-бетонні, покриття із щебеневих та гравійних матеріалів, оброблених органічними в’яжучими матеріалами та інше. Шляхи ІІІ групи можуть мати перехідне покриття ( щебеневе, з шлаків або гравійні, ґрунтів, оброблених в’яжучими матеріалами), або нижче  (ґрунтові або укріплені піском , гравієм, щебенем та інше).   

Основними показниками економічного обґрунтування проектних заходів являється капітальні вкладення і експлуатаційні витрати. Зменшення капітальних витрат на шляхове будівництво досягається за рахунок найбільш повного використання існуючих шляхів і найменшій протяжності проектних, вибору економічних розмірів елементів шляхів і споруд, використання місцевих будівельних матеріалів.

Показником ефективності капітальних вкладень слугує коефіцієнт абсолютної ефективності (Еа), який знаходиться по формулі:

          1        Сісн - Спр

Еа = ---- = ----------------                                                                                                                                (3.1.)

       Ток              К

де Ток – строк окупності;

Сісн – щорічні дорожньо-експлуатаційні витрати