Основи землевпорядного проектування

Мал.3.2 Роза вітрів.                                    Сонячні промені вбивають бактерій, стерилізують зовнішнє середовище і підвищують імунобіологічні властивості організму людини.

За допомогою заходів по інженерній підготовці території             можливо поліпшити мікроклімат населеного пункту. Так в районах з                                                            сильними вітрами поселення захищають вітроломними лісосмугами. В безвітряних районах, навпаки, слід визвати штучні повітряні течії, розміщуючи вулиці по напрямку пануючих вітрів.

Найбільш придатні для населеного пункту територія з південним, південно-західним, або південно-східними схилами, котрі забезпечують кращу освітленість і найбільшу сонячну радіацію, і не потребують великих витрат на інженерну підготовку, тобто рельєф не повинен бути сильно пересіченим.

З рівної, горизонтальної, площадки важко відводити воду.

Для сільських населених пунктів найбільш придатні території з рельєфом, маючи ухил 0,5-5%. Будівництво на сильно пересіченому рельєфі з великим ухилом збільшує вартість будівель і споруд із-за великих витрат на земельні роботи. Ухил більше 8% ускладнює будівництво і збільшує вартість майже в сім   разів. Ґрунти будівельного майданчика потрібно розглядати і оцінювати як природну основу для будівель і споруд. Великих витрат вимагає укріплення слабких ґрунтів для підвищення їх несучої можливості. В зв'язку з цим такі заходи повинні бути обґрунтовані техніко-економічними розрахунками і перед тим як проектувати забудову, необхідно найти можливості раціонального розміщення будівельних та інших майданчиків. Зони слабких ґрунтів необхідно використовувати для одноповерхової забудови.

Для населених пунктів необхідно відводити територію з глибиною залягання ґрунтових вод при самому високому їх стоянню не менше 1,5 м. Вибирати під населене місце територію з малою глибиною залягання ґрунтових вод не слід, так як знадобиться проведення меліоративних робіт.

На території населеного пункту повинні бути забезпечені здорові умови для нормальної роботи і життя населення. Непридатні для забудови заболочені землі, а також території на яких були звалища, цвинтарі, скотомогильники та інше.   Недопустима також і близькість таких територій до населених пунктів. У всіх випадках вибір території для населених пунктів обов’язково погоджується з державною санітарною інспекцією.

При виборі ділянки для населеного пункту оцінюють природні умови і естетичні можливості. Наприклад, рельєф місцевості можна використовувати для створення красивих під'їздів в населені пункти, розкриваючи мальовничі ландшафти, розмістивши на підвищених місцях суспільний центр із будівель підвищеною етажністю.

Населений пункт завжди прикрашають річки, ставки і зелені насадження. При відсутності річки слід вибрати майданчик так, щоб рельєф її можна було використати для організації штучних ставків. Існуючі зелені насадження поблизу населених пунктів використовують під лісопаркову зону.

При виборі території під населений пункт необхідно враховувати зв'язок поселень з місцем роботи (сільськогосподарськими угіддями); створення придатних умов для управління виробництвом; капітальні вкладення, котрі потрібні для будівництва і благоустрою території.

Вибір території для поселення проводить комісія, головою комісії являється голова райдержадміністрації, в склад комісії входять керівники сільськогосподарського підприємства, районний архітектор, головний землевпорядник району, санітарний лікар, пожежний інспектор і при необхідності галузеві спеціалісти (будівельник, гідротехнік, меліоратор та інші).

Після огляду території комісія складає акт про вибір її для будівництва населеного пункту. До акту прикладається креслення землекористування з позначенням меж вибраного місця, шляхової сітки, водних об'єктів, угідь і масивів сівозмін, існуючих населених пунктів, з вказівкою можливих місць для очисних споруд. Місце вибору затверджує райдержадміністрації.

5. Розміщення внутрішньогосподарських доріг, інженерних споруд і об’єктів

При складанні проекту внутрігосподарського землеустрою потрібно розмістити основні об’єкти інженерного обладнання території і дати їм необхідне обґрунтування. Крім господарських і окремо розміщених виробничих центрів, до таких об’єктів відносять: внутрігосподарські дороги; об'єкти меліоративного будівництва (зрошення і осушення) і основні споруди на них (ставки, водосховища, магістральні канали, колектори), об’єкти водопостачання; основні лісомеліоративні і гідротехнічні протиерозійні об’єкти (лісосмуги, гідротехнічні споруди в ярах і на окремих схилах).

Розміщення таких об’єктів ведеться комплексно і узгоджено з іншими складовими частинами шляхом поступового уточнення прийнятих проектних рішень.

В залежності від характеру розміщення по території і зайнятої площі об’єкти інженерного обладнання можна об’єднати в дві групи: лінійні, маючи значну протяжність, невелику ширину і розосереджене розміщення (шляхи, канали і інші) і площадні, розміщені локально (об'єкти зрошення, осушення, ставки та інші). До цих об'єктів можна віднести слідуючи вимоги:

- створення сприятливих умов для функціонування об’єктів і виконання їх ролі в підвищенні рівня використання землі;

- узгоджене розміщення поміж собою, з іншими складовими частинами і елементами проекту з метою створення умов для правильної територіальної організації виробництва і раціонального використання землі;

- виділення під  об’єкти мінімум необхідної площі, в першу чергу малопридатних земель і малоцінних угідь;

- дотримання при розміщенні об’єктів технічних і природоохоронних вимог;

- забезпечення мінімуму капітальних, витрат на будівництво об’єктів і щорічних витрат на їх експлуатацію.

Перелічені вимоги не завжди узгоджуються поміж собою. Тому в кожному конкретному випадку необхідно правильно оцінити значення тієї або іншої вимоги, враховувати ступінь