Основи землевпорядного проектування

В межах більшості господарств, маючи територіальну структуру, число відділень коливається в межах від   3  до 6. В великому діапазоні коливається і розмір.

Розмір відділень молочно-м'ясних господарств по площі ріллі складає 1000-2000 га, вівчарницьких 500-1000га, зернового 2000-4000 га.

При вирішенні питань про кількість і розміри виробничих підрозділів детально вивчають: 

-природні умови (клімат, фунти, рельєф, контурність угідь); 

-розмір територій господарства; 

-конфігурацію; 

-склад, співвідношення і розміщення угідь;

-виробничий тип господарства, об'єм виробництва і рівень інтенсивності ведення сільського господарства; 

-наявність сітки населених пунктів, їх людність; 

-розмір капітальних вкладень; 

-умови водопостачання; 

-кваліфіковані кадри; 

-рівень механізації, енергозабезпеченність, розвиток засобів транспорту і зв'язку, а також транспортна доступність.

При більш придатних природних умовах підвищується рівень інтенсифікації виробництва, щільність населення і густота населених пунктів; в зв'язку з цим число виробничих підрозділів збільшується, а площа закріплених масивів зменшується. Аналіз виробничих підрозділів по якості ґрунтів показує, що із збільшенням балу бонітету ґрунтів розмір відділень по площі сільськогосподарських угідь зменшується. При пересіченому рельєфі, значній контурності розмір внутрігосподарських підрозділів, як правило, зменшується.

Із збільшенням розмірів землекористування, погіршення його конфігурації кількість підрозділів збільшується, а їх розмір відповідно зменшується. При наявності великих масивів ріллі, при її значній удільній вазі в складі угідь розміри відділень по площі збільшується.

Одночасно встановленням кількості і розмірів підрозділів визначають спеціалізацію, яка витікає з виробничого типу господарства. 

На розміщення, наприклад, тваринницької галузі по відділенням впливають слідуючи фактори:

-склад угідь, можливість створення крупної кормової бази, в першу чергу за   рахунок натуральних і поліпшених кормових угідь;

-наявність існуючих тваринницьких будівель, споруд, їх місткість, стан і   балансова ціна;

-оптимальна міра концентрації поголів'я (раціональний розмір ферм) і   поєднання тваринницьких галузей;

-наявність робочої сили, кваліфікованих кадрів тваринництва;

-водозабезпеченість.

Відділення, за яким закріплюються значні площі кормових угідь спеціалізуються на вирощуванні тих видів худоби, які споживають значну кількість зелених і грубих кормів, потребують випасу (вівці, молодняк великої рогатої худоби, коні). Відділення повинні бути вузькоспеціалізованими. Крім основних галузей, може розвиватись одна, максимум дві додаткові, при цьому кожна повинна мати оптимальну міру концентрації.

Особливе значення має правильне розподілення поміж підрозділами кормових угідь різної якості. Нев'язка кормів, груп тварин приводить до недостатку кормів в одному підрозділів і їх збитку в іншому. Це в свою чергу веде до збільшення площі кормових культур і збільшенню транспортних витрат.

Контролем правильних дій проектувальника служить баланс кормів всіх видів.

Більшість господарств мають по декілька господарських центрів (садиб), що розрізняються по економічному значенню в виробництві. Одним з господарських центрів виділяють, як головний, вважають центральною садибою, останні відносять до садиб відділень.

Крім них, в господарствах находяться допоміжні виробничі центри різноманітного призначення (польові стани, кошари для тварин).

Місця їх розміщення визначають одночасно з розміщенням угідь, сівозмінних масивів, організацій територій сівозмін і природних кормових угідь. Великі тваринницькі комплекси розміщують відособлено від житлових селищ як самостійний виробничий підрозділ який підчиняють дирекції господарства.

Розміщення земельних масивів відділень не може бути виконано правильно без визначення місця їх господарських центрів.

При проектуванні необхідно дотримуватись наступних вимог:

1.Створення  найбільш  придатного  взаємного розміщення  садиб відділень їх території для найкращої організації виробництва і управління ним.

2. Дотримання раціонального мінімуму витрат.

3.Забезпечувати добре культурно-побутове обслуговування працівників і службовців.

4.Вимоги будівництва і планування сільських (селищних) пунктів і виробничих центрів

Велике значення мають також відстань від садиби до угідь. Це досягається при її центральному розміщенні

4. Планування використання земель у населених пунктах

Загальним   завданням   планування  і реконструкції сучасних населених пунктів заключається в тому щоб селища представляли правильну комплексну організацію виробничих зон, житлових районів, загальних культурних закладів, побутових підприємств, транспорту, інженерного обладнання і енергетики для створення кращих умов життя.

Виходячи з цього при виборі території необхідно враховувати: природні умови,  вітровий режим, рельєф, ґрунти, ґрунтові води, водні ресурси, санітарно-гігієнічні умови місцевості, архітектурно-планувальні вимоги, міжміські і внутрішньо сільські зв'язки населеного пункту.

Для житлової зони найбільш придатні території розміщені на схилах, захищених від дії холодних вітрів. Якщо нема природного захисту забудови від вітрів в вигляді лісових масивів, або підвищень, необхідно створити захисні посадки дерев. При цьому житлова зона павина знаходитись з навітряної сторони по відношенню до виробничої і вище її по рельєфу, (мал.3.1).

 

Мал.3.1 Розміщення зон насоленого пункту з врахуванням рельєфу

1- напрямок вітру.

 

ВІТРИ. Вітровий режим характеризує роза вітрів - графічне відображення повторюваності (або сили) їх по напрямку.     

Розу вітрів можна будувати по місяцям, по сезонам, а також середньорічні. При цьому повторюваність вітрів виражається в відсотках, які відкладаються від центру по восьми або шістнадцяти напрямках з кутами поміж ними 45° або 22.5°; одну із осей креслення орієнтують по меридіану; відкладені точки на вісях з'єднують. (мал.3.2)

Для рішення питань розміщення території і комплексів будівель сільського населеного пункту необхідно мати дві рози вітрів - літньої і зимової.

При виборі і розміщенні будівель необхідно враховувати інсоляцію і радіацію. Інсоляція - освітлення