Основи землевпорядного проектування

Основна частина записки присвячується обґрунтуванню проектних рішень по встановленню організаційно-господарської структури, розміщенню виробничих підрозділів, господарських центрів і внутрігосподарських шляхів, по організації угідь і проектуванню сівозмін, детальному устрою території сівозмін, сінокосо- і пасовищезмін, ягідників і виноградників. В записці  повинні бути обґрунтування природоохоронних заходів, відображатись соціальні аспекти, розрахунки по збільшеним нормативам витрат на здійснення запроектованих заходів. В заключення в записці показують очікувану економічну ефективність проекту в цілому і приводять план його здійснення. 

13.4. Затвердження проекту

Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому земельним кодексом України, законом України „Про землеустрій та іншими законами України.

Проект внутрігосподарського землеустрою, схвалений технічною радою проектної організації і погоджений з головним державним інспектором по використанню та охороні земель автономної республіки, району, області, розглядають спочатку на засіданні правління сільськогосподарського господарства або на виробничій нараді при директорі сільськогосподарського підприємства, потім у вищестоящій організації. Розглянутий і погоджений проект затверджується облдержадміністрацією, окремі проекти можуть затверджуватись райдержадміністраціями і міськдержадміністраціями.  

14.Геодезична техніка перенесення проекту землеустрою  в натуру

14.1. Суть перенесення проектів в натуру.

Перенесення проекту в натуру заключається в прокладанні і закріпленні на місцевості меж ділянок, доріг, лісосмуг та інших об’єктів які спроектовані на плані. Для перенесення проекту в натуру обирають найбільш прості  методи, які потребують менших витрат часу і робочої сили на виробництво цього виду робіт і забезпечуючи в цей же час точність, задовольняючу економічним і технічним вимогам землевпорядковуємого господарства.

Перенесення проекту в натуру має велике значення для здійснення його господарством.

Технічно перенесення проекту в натуру представляє дію, зворотню зйомці: під час зйомки і складання плану, контури угідь і ділянок місцевості  наносять на план, при перенесенні проекту в натуру межі ділянок з плану переносять на місцевість. Відповідно точність перенесення проекту в натуру можна порівняти з точністю зйомки. Якщо перенесення проекту в натуру проводиться по геодезичним даним (кутам і довжинам ліній), отриманим шляхом вирахувань при проектуванні аналітичним способом, то на точність перенесення проекту в натуру ділянок буде впливати тільки погрішність польових вимірювань. Якщо ж перенесення проекту в натуру виконується по даним, визначеним графічно по плану, то на точність перенесення проекту в натуру, окрім польових вимірювань, буде впливати і погрішність графічного визначення величин кутів і довжин ліній по плану.

Від перенесення проекту в натуру як завершальної стадії землевпорядних робіт в великій ступені залежить точність розміщення на місцевості ділянок, паралельність і перпендикулярність їх сторін, розходження дійсних площ ділянок на місцевості з площами, вказаними в експлікаціях та інше.

В зв’язку з цим три геодезичних процеси: зйомка, проектування і перенесення проекту в натуру повинні виконуватись по точності погоджено.

  При допущеній неточності в одному із процесів неможливо досягти необхідної точності до проекту в цілому.

14.2. Методи перенесення проекту в натуру.

Перенесення проекту в натуру виконується наступними методами:

Промірів – мірним приладом (стрічкою, електронним далекоміром);

Кутомірним – теодолітом з мірним приладом;

Графічним – мензулою.

Застосування цих методів можливо для різного проекту і виду зйомки, але цілеспрямованість застосування того чи іншого метода залежить від:

1)технічних вимог до паралельності чи перпендикулярності сторін проектних ділянок;

2)способу проектування, який застосовувався при складанні проекту землеустрою;

3)топографічних умов місцевості (рівна, з явно вираженим рельєфом, відкрита, закрита);

4)виду проектних ліній (прямі або ломані);

5)виду планово-картографічного матеріалу, використаного при проектуванні (плани теодолітної, мензульної зйомки, аерофотозйомки та інше).

 Перенесенню проекту мірним приладом слід завжди віддавати перевагу перед іншими методами, тобто положенню проектної лінії на місцевості не перешкоджають насадження, будівлі, рельєф; положення кінцівок переносимих ліній в натуру визначаються проміром між точками, які позначені на плані і надійно визначаються в натурі (знаки, стовпи, вершини кутів поворотів чітко відображених контурів ситуації).

Якщо проектування виконувалось  аналітичним або графічним способом, коли в процесі проектування вираховувались довжини промірів, то в якості опори при перенесенні проекту використовують точки раніше прокладених теодолітних ходів або пункти інших видів геодезичних мереж.

При проектуванні планіметром в поєднанні з графічним способом в якості опори для перенесення проекту в натуру можуть бути використані прямі лінії контурів ріллі, прямі дороги, вершини кутів поворотів чітко відображених контурів ситуації величиною не менше 40º і на більше 140º.

Перенесення проекту в натуру теодолітом і мірним приладом виконується у випадках, коли: 

умови місцевості перешкоджають видимість в потрібних напрямках, не дозволяють здійснити перенесення проекту тільки методом промірів;

проектні межі зображують ломані лінії і при прокладанні їх виникає необхідність будувати кути;

точки ситуації не можуть служити надійною опорою для перенесення проекту в натуру і виникає необхідність визначити положення проектних точок шляхом побудови кутів і промірів ліній від точок і ліній теодолітних ходів і пунктів інших геодезичних мереж.

Перенесення проекту в натуру мензулою краще виконувати в суху погоду і при