Основи землевпорядного проектування

Короткі  лінії на рівній місцевості швидше і точніше відміряють мірним приладом, контролюючи їх по нитяному далекомірі. Відстані, що допускаються, для мірного приладу можна збільшити, але з таким розрахунком, щоб погрішність виміру відстані не перевищувала точності масштабу.  Однак вимір довгих відстаней мірним приладом вимагає великих витрат часу.

4. На остаточно встановленій точці ставлять знак.

5. Переносять у натуру інші проектні точки, розташовані поблизу даної точки стояння мензули.

Після установки знаків на проектних точках для контролю вимірюють лінії між проектними точками і результати записують на розбивочному кресленні.

Іноді топографічні умови місцевості не дозволяють перевіряти положення точок стояння мензули по опорних пунктах. Тоді виникає необхідність прокладати мензульні ходи з закріпленням точок на місцевості. Напрямок ліній ходу будують по проектних точках, як зазначено вище, а лінії, замість нитяного далекоміра (при відсутності перешкод) відміряють більш точним мірним приладом.

При прив'язці ходу до опорних пунктів вимірюють величину нев’язки не рулеткою, а по бусолі. Припустима нев'язка в мензульних проектних ходах вважають рівної 1/200 довжини ходу, що погоджують способом рівнобіжних ліній як і проектний теодолітний хід. Усі проміри з указівкою напрямків ходів і нев'язання в них записують на розбивочному кресленні. Після ув'язування ходу і визначення положення проектних точок на місцевості їх закріплюють знаками.

Точність перенесення проектних точок у натуру мензулою відповідає точності їхньої зйомки, тобто положення проектної точки на місцевості характеризується середньої квадратичної погрішності, що відповідає 0,4 мм на плані. Тому проект переносять у натуру мензулою в тому випадку, коли за умовами проектування не пред'являється строгих вимог до паралельності проектних ліній, що найчастіше буває при перенесенні проекту організації території пасовищ і сіножать. При підвищених вимогах до взаємної паралельності сторін виникає необхідність уживати заходів, що забезпечують потрібну точність. Наприклад, для збереження паралельності сторін АЕ і ВD (див. мал. 3.16.) вимірюють відстань АВ після чого відміряють від точки D цю відстань так, щоб DЕ дорівнювало ВА і таких вимірів може бути дуже багато.

Тому при підвищених вимогах до точності перенесення в натуру межі полів і ділянок застосування мензули стає недоцільним, тим більше що наступні виміри на місцевості, спрямовані на уточнення паралельності межі ділянок, ускладнюють роботу і рішення задачі стає більш простим, якщо застосовувати прийом, ілюстрований  мал. 3.17.

 

 

Малюнок  3.17.

 

14.8. Точність площ ділянок перенесених в натуру.

Врахувати вплив погрішностей перенесення проекту в натуру на точність площ ділянок дуже важко, тому що частина меж ділянки, перенесених в натуру, може опиратись на раніше прокладені теодолітні ходи, частина – на точки контурів ситуації, одні межі ділянки переносяться в натуру одним методом, інші – іншим методом, визначення одних точок залежить від інших і таке інше. 

Точність перенесення проекту в натуру залежить від точності проведених двох основних стадій цього процесу: камерального визначення геодезичних даних для перенесення проекту і польових вимірів при перенесенні проекту.

Камеральне визначення геодезичних даних необхідно тільки при застосуванні графічного або механічного способу проектування. При застосуванні аналітичного способу геодезичні данні отримують в процесі проектування, і їх точність залежить лише  від погрішності вимірювань на місцевості.

Якщо проект переносить в натуру тільки мірним приладом, то по плану проміри визначаються з погрішністю, відповідної точності масштабу (0,08 мм або більш заокруглено 0,1 мм). Якщо положення поворотних точок ділянки визначається цими промірами то погрішність площі ділянки, залежна від погрішності визначення промірів по плану виразиться формулою:

                     M

mP = 0,01 ---------                                                                                                                                  (3.46.)

                  10000

При перенесенні проекту в натуру теодолітом з мірним приладом, коли для визначення положення точок в натурі прокладають проектний теодолітний хід, погрішності положення цих точок залежать від того, яким способом визначають кути і довжини ліній на плані для прокладання проектного ходу в натурі.

Якщо кути і лінії вираховуються по координатам проектних точок, визначеним по плану, то погрішність площі ділянки буде залежать від погрішностей визначення координат на плані і виразиться формулою:

                     M

mP = 0,018 ---------