Особливості впливу сучасної сім’ї на девіантну поведінку молоді

Не може бути щасливий чоловік, що намагається своє щастя побудувати на нещастя іншого чоловіка. Тільки спільний пошук шляхів створення щасливої родини може привести до успіху.

На всьому протязі свого життя родина може зштовхнутися і неминуче зіштовхується з найрізноманітнішими проблемами, може виявитися і неминуче виявляється в тих або інших ситуаціях, що породжують напругу, стреси і роблять той або інший позитивний або негативний вплив на родину і на її долю. Ці проблеми і кризи мають різну природу і походження. Частина з них зв'язана з проходженням родини через різні стадії життєвого циклу – від виникнення до повного зникнення родини. Життєвий цикл родини визначається стадіями споріднення і починається з предбатьківства, т.е періоду з моменту висновку шлюбу і до народження першої дитини. Наступна стадія життєвого циклу родини – стадія репродуктивного батьківства, тобто час між народженням першої й останньої дитини. Стадія репродуктивного батьківства перетинається зі стадією соціалізаційного батьківства, тобто періоду між народженням первістка і виділенням з родини останньої дитини. Завершується життєвий цикл родини стадією прабатьківства, періодом від народження першого онука до смерті одного з прабатьків. Сказане вище характеризує, точне визначення, повний цикл родини. У реальності повний цикл може виродиться в неповен або через випадання тієї або іншої стадії, або через розвід або смерть одного з чоловіка і жінки. Класифікація сімейних структур на стадіях життєвого циклу дозволяє більш конкретно, адресно й ефективно підходити до задач сімейної політики, вибирати ту або іншу тактику сімейної соціальної роботи, більш успішно допомагати родинам у рішенні їхніх проблем [22, С-46].

Слід зазначити, що будь-яка «нормальна», «природна» подія в житті родини (вступ у шлюб, народження дитини, надходження дитини в школу, чиясь смерть або хвороба і т.д.), зміна в родині або її структурі викликувані цими подіями, неминуче породжують у родинах ті або інші проблемні ситуації, кризи, жадають від родини прийняття відповідних рішень, мобілізації для цього необхідних ресурсів. Такі переходи можуть бути критичними в розвитку родини, і навіть привести до наступного руйнування родини. Ці нормативні кризи життєвого циклу зв'язані зі зміною сімейної структури – як внутрішньої, що характеризує чисельність і склад родини, а також взаємини її членів (рольова структура, структура влади і т.д.), так і зовнішньої, що характеризує взаємини родини як цілого і її окремих членів з навколишнім соціальним середовищем (родичами, друзями, сусідами, соціальними інститутами й організаціями і т.д.). У ці моменти родина втрачає адекватність і виявляється перед необхідністю нової самоіндефікації, т.е зміни старої моделі сімейної організації на нову. Інші проблеми і кризи, з якими приходиться зіштовхуватися родині, породжуються не її власним розвитком, а або випадковими стосовно кризи сімейними подіями, типу хвороби, тривалість розлуки, розводу втрати роботи, тюремного ув'язнення, що можуть відбутися в родині або стресорами зовнішнього середовища, що родина не в змозі контролювати (стихійні лиха, політичні й економічні кризи, інфляція, безробіття, воєнні дії і т.д. і т.п.). [26, С-39]

 

 

Стиль поведінки в конфлікті збігається за значенням зі способом його вирішення. Щодо спілкування між людьми стиль їхня манера вести себе, сукупність характерних прийомів, що відрізняють образ дій, тобтов даному випадку спосіб подолання конфліктної ситуації, рішення проблеми, яка привела до конфлікту. Отже шлях до врегулювання конфліктів лежить через ті ж п'ять способів згаданих вище. При цьому приходиться взяти до уваги ряд істотних обставин, що так чи інакше зводяться до використання мір стимулювання, включаючи переконання і примус.

По-перше, основна задача у врегулюванні будь-якого конфлікту полягає в тому, щоб по можливості додати йому функціонально-позитивний характер, звести до мінімуму неминучий збиток від негативних наслідків протистояння або гострого протиборства. Такий результат досяжний, якщо учасники конфлікту виявлять чесний і доброзичливий підхід до улагоджування своїх розбіжностей, загальну в цьому зацікавленість, якщо вони прикладуть спільні зусилля до пошуку позитивного рішення на основі консенсусу, тобто стійкої, стабільної згоди всіх сторін,

Однак багато родин не в змозі самостійно справитися з проблемами і кризами, не здатні змінити себе заради збереження своєї цілісності. З погляду здатності родини вирішити виникаючі перед нею нормативні і ненормативні кризи всі родини можуть бути розділені на три групи: 

- родини, яких система взаємодій достатня гнучка, члени яких вільні в прояви своїх почуттів і бажань, у яких усі виникаючі проблеми обговорюються всіма членами родини, що дає можливість знаходити нові зразки відносин, адекватно змінювати сімейну структуру;

- родини, у яких основна маса зусиль спрямована на підтримку згоди і єдності перед зовнішнім світом і в яких тому виключені будь-які індивідуальні розбіжності, а згадана єдність досягається як підпорядкування волі і бажань усіх волі і бажанням одного (глави, лідера і т.п.);

- родини, у яких взаємодії хаотичні і засновані на безперервних суперечках і конфліктах ведучих до кризи, і в яких минулий досвід не служить орієнтиром для поводження в майбутньому.

Очевидно, що