Особистість: методи дослідження, теорія рис і біхевіорально- когнітивний підхід

Творці MMPI і CPI зіштовхнулися зі складностями при пошуку емпіричного критерію для тестових шкал. Щоб оцінити, наскільки увінчалися успіхом їхнього зусилля, звернемося до валідності цих опитувальників.

Предбачена валідность. Звичайний метод оцінки валідності тесту – це перевірка його здатності передбачати події реального світу. Існують підтвердження того, що особистісні тести дійсно володіють деякої предбаченою валідністю. Наприклад, серед студенток коледжу в п'ятидесяті-шістдесяті роки шкала «Товариськість» CPI корелювала з тим, як часто випробувана ходила на побачення, і з тим, чи приймала вона участь у діяльності жіночої організації коледжу. Інші шкали корелювали з оцінкою дівчат їхніми ровесниками (Hase and Goldberg).

Хоча особистісні опитувальники й передбачають майбутнє поводження суб'єкта, точність цього передбачання, на жаль, невисока. Кореляція між тестовими балами й критерієм валідності, як правило, близька до +0, 30, що відповідає низькою або помірною виразності зв'язку (нагадаємо, що максимальний зв'язок між рядами величин дає кореляцію +1, 00/-1, 00, а в тому випадку, коли ряди величин абсолютно не зв'язані між собою, кореляція дорівнює 0). Ця кореляція для особистісних тестів непорівнянна з кореляцією для тестів розумового розвитку (звичайно це кореляція коефіцієнта IQ з академічною успішністю), що дорівнює +0, 50. Ще нижче валідність особистісних тестів у порівнянні з валідністью такого повсякденного методу передбачення майбутнього поводження, як звертання до минулого поводження індивіда в аналогічній ситуації. У більшості випадків минулі події (наприклад, психічний розлад або поводження, що відхиляється) – самий точний показник аналогічних майбутніх подій. Один із самих драматичних і найбільше що часто згадуються прикладів – кореляція, рівна +0, 61, між товщиною медичної карти психіатричного хворого й імовірністю його повторної госпіталізації (Lasky et al., 1959).

 

 

Психологи мають у своєму розпорядженні багато інструментів оцінки рис особистості людини: MMPI, CPI і іншими стандартизованими тестами; тестом Роршаха, ТАТ і іншими проективними тестами. Однак існує досить велика кількість інших процедур для оцінки властивостей особистості, які багато з людей приймають серйозно. Наприклад, багато з людей переконані в тім, що особистість людини відбивається в його почерку, і аналіз почерку (графологічний аналіз) іноді використається як допоміжний засіб при рішенні питань наймання й кадрових питань, для оцінки кредитоспроможності кого-небудь і навіть при відборі присяжних засідателів (Carswell, 1992; Klimorski, 1992; Reagh, 1992).

Інші люди думають, що риси особистості людини мають безпосереднє відношення або до його року народження по місячному календарі («Це ж очевидно, тому що він народився в рік Кролика!»), або – найпоширеніше переконання серед жителів західної півкулі – до того знака Зодіаку, під яким людина народилася. За даними одного дослідження, 78% американок і 70% американців читають свої гороскопи й багато хто з них переконані, що гороскопи дають настільки точну інформацію, що обов'язково потрібно скласти свій, індивідуальний гороскоп (Halpern, 1998; Lister, 1992).

Але ні одне із таких переконань не було підтверджено експериментальними даними досліджень. Взаємозв'язок була відсутня, наприклад, між властивостями особистості, обмірюваними з допомогою шкал MMPI і знаком Зодіаку, під яким людина народилася, або роком його народження по місячному календарі (Dahlstrom et al., 1996; Dean, Nias, and French, 1997; Kelly, Dean, and Saklofske, 1990; Carlson, 1985). Аналогічно, для графологічного аналізу також не було отримано ніяких підтвердженні його діагностичної цінності (Tett and Palmer, 1997 Beyerstein et al., 1992).

Чому ж велика кількість людей продовжують вірити цим обґрунтованим методам? Почасти це обумовлено эфект Барнума (по імені власника відомого цирку Барнума). Першим цей ефект продемонстрував Бертрам Форер, який запропонував своїм студентам відповісти на питання особистісного тесту (Forer, 1949). В опитному аркуші від них було потрібно перелічити їх хоббі, індивідуальні особливості, таємні надії й амбіції. Форер пообіцяв респондентам, що через тиждень видасть кожному коротку характеристику його або її особистості, засновану на результатах тесту. Він дотримався свого слова через тиждень роздав листочки з «індивідуальною інтерпретацією»: видрукувані на машинці невеликі тексти, кожний з яких був позначений угорі призвищем студента.

Потім він попросив студентів після прочитання характерно оцінити їхня точність, використовуючи шкалу від 0 (немає відповідності) до 5 (повна відповідність). Швидше за все, студенти порахували цей тест точним діагностичним інструментом, тому що в серед виставили йому 4, 3 бали. Дивним було тільки одне: поза незалежністью від рис особистості студента, Форер видав всім своїм підопічним копії того самого тесту.

Як же трапилося, що кожний студент порахував стандарт! Тест точним описом своєї унікальної особистості? Подивимося, якого роду твердження Форер включив у цей опис: «У Вас висока потреба в любові й визнанні від інших людей. Ви надмірно критичні до себе. У Вас є деякі слабкості, але звичайно Ви здатні з ними справитись. У Вас існують деякі проблеми в інтимному житті».

Ці твердження і їм подібні досить розпливчасті щоб пасувати всім студентам, оскільки всі ми коли-небудь, відчували потреба у визнанні, турбувалися із приводу своїх проблем в інтимному житті й т. д. Беручи до уваги ці обставини, не дивно, що студенти так високо оцінили точність цього тесту – він дійсно точно описова кожного з них!

Багаточисельні пізніші дослідження підтвердили основний висновок Форера (Snyder, Shenkel and Lowery, 1977; Dickson and Keily,