Отруєння моногастричних тварин нітратами та нітритами

 

 

1. Перелік, значення й застосування нітратів та нітритів

2. Фізичні й хімічні властивості нітратів та нітритів 

3. Причини та умови, що сприяють отруєнню. Шляхи надходження в організм

4. Патогенез отруєння

5. Патолого-анатомічна картина

6. Клінічні симптоми отруєння тварин

7. Діагностика

8. Лікування

9. Профілактика отруєнь

10. Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів тваринництва

 

 

Проблема нітратів у тваринництві та ветеринарній медицині виникла у зв’язку з широким використанням азотних добрив з метою підвищення урожайності кормових культур. Вона тісно пов’язана із загальними закономірностями кругообігу азоту в природі. При цьому необхідно пам’ятати, що любі азотвмісні компоненти (рештки відмерлих рослин, тварин, комах, черв’яків, перегній, компости тощо) під впливом мікробних ферментів грунту поступово піддаються нітрифікації за спрощеною схемою: білок → поліпептиди → амінокислоти → гідроксиламін → аміак → нітрит → нітрат. Останні чотири форми азоту всмоктуються кореневою системою рослин і включаються в синтез амінокислот та білків, які потім використовуються організмом людини і тварин. Як відомо, молекулярний азот – це хімічний елемент, що являє собою у вільному стані безколірний малоактивний газ, який складає за об’ємом в атмосфері землі близько 80%. В хімічно зв’язаному стані він знаходиться у формі мінеральних сполук земної кори та світового океану, а також є незамінним компонентом всього живого на планеті – від рослин до тварин і людини. При відмиранні живих об’єктів органічні сполуки за допомогою чисельних мікроорганізмів піддаються нітрифікації (мінералізації) з утворенням доступних форм азоту для рослин і водоростей. Синтетичні нітратні добрива, як правило, добре розчиняються і при надходженні в грунти швидко всмоктуються кореневою системою рослин, де за участю відповідних ферментів відновлюються до аміаку, який, взаємодіючи з альфа-кетоглутаровою та щавлево-оцтовою кислотами, утворює глутамінову та аспарагінову амінокислоти. Останні, шляхом переамінування, є джерелом аміногрупи для синтезу інших амінокислот, що використовуються в процесі синтезу білка.

Нітрати (рос. нитраты, англ. nitrates) – безбарвні кристалічні речовини, солі і ефіри азотної кислоти HNO3. Вони утворюються при взаємодії нітратної кислоти з відповідними металами, або їх оксидами та гідроксидами. У воді нітрати добре розчиняються.

Природні солі мають кристалічну острівну будову. Виникають виключно при екзогенних процесах, часто внаслідок гниття органічних решток. Можливе також утворення азотистих сполук з азоту повітря під час громових розрядів. Застосовують як добрива, протрави при фарбуванні, компоненти вибухових речовин. Нітрат амонію, лужних та лужноземельних металів називають селітрами. Ефіри – безбарвні або світло-жовті, приємні на запах рідини. Деякі ефіри (нітрогліцерин) застосовують як вибухові речовини.

При сильному нагріванні нітрати розкладаються, не плавлячись. Виняток становлять лише нітрат натрію і нітрат калію, які спочатку плавляться, а потім уже розкладаються. При цьому продукти розкладу нітратів залежать від активності металу, що входить до складу солі.

Нітратну кислоту, використовують для виробництва добрив, барвників, пороху та інших вибухових речовин, пластмас штучного волокна, лікарських препаратів (стрептоцид), кіно- і фотоплівки. Вона застосовується і як сильний окисник у самозаймистих ракетних паливах.

Нітрати (натрієві, калієві, амонійні солі азотної кислоти) є постійним компонентом атмосферних, наземних і підземних вод. В хімічному відношенні вони є відносно стабільними сполуками, легко засвоюються, як джерело азоту, мікроорганізмами, водоростями та рослинами завдяки наявності в них відповідних ферментних систем (нірат-, нітрит-, гіпонітрит гідроксиламінредкуктаз), що перетворюють нітратний азот в амонійний, який використовується для синтезу амінокислот – попередників білку.

Рівень нітратів у кормових та овочевих рослинах залежить, в першу чергу, від вмісту мінеральних та органічних сполук азоту в грунті. Високі дози азотних добрив, особливо в ранній період вегетації рослин і незадовго до збирання врожаю, сприяють накопиченню нітратів зверх максимально допустимих рівнів (МДР). Але навіть за оптимальних доз азотних добрив вміст нітратів у рослинах може підвищуватись в період стійких засух, за тривалої похмурної погоди та зниженої температури повітря. а також при підвищеній кислотності та засоленості грунту, при дефіциті в ньому макро- та мікроелементів – Р, K, Mg, Co, Mo, J, Mn, Cu, Fe.

Гербіциди, особливо з групи 2, 4 – Д, також гальмують процеси обміну речовин у рослинах, що сприяє накопиченню небілкового азоту, в першу чергу нітратів. Ступінь засвоєння нітратів залежить від виду рослин, стадії вегетації, пори року та часу доби. Із кормових культур та овочів найбільш вираженою здатністю до накопичення нітратів за перерахованих вище умов можна виділити наступні (в убуваючому порядку) : амарант посівний, жито посівне, кукурудза, сорго звичайне, просо посівне, ячмінь звичайний, пшениця, соняшник, буряк звичайний, конюшина (різні види), капуста кормова, горох посівний, ріпак, кавун, диня, кабачок (стабла, листя) та деякі інші. З дикорослих токсикологічне значення можуть мати деякі найбільш розповсюджені бур’яни, що накопичують нітрати у високих концентраціях на пасовищах та кормових угіддях, добре збагачених азотом. Серед них можна відмітити амброзію, буркун, гірчицю білу, лободу, щирицю, спориш та отруйні рослини, що накопичують крім нітратів алкалоїди, глікозиди та ефірні олії. Масові отруєння тварин нітратами на пасовищах або зеленою масою частіше зустрічаються після внесення в грунт більше 150 – 200 кг азоту