Отруєння моногастричних тварин нітратами та нітритами

Нерідко джерелом нітратів для тварин у токсичних дозах є питна вода відкритих водойм, річок та калюж, забруднених після надмірного та неправильного внесення азотних добрив, недбалого їх зберігання і транспортування, після випадання так званих «кислотних дощів», попадання тваринницьких та побутових стоків у річки та відкриті водойми.

Чинні в Україні Державний стандарт Союзу РСР – ГОСТ 2874‑82 та Державні санітарні правила і норми ДСанПіН‑97 (затверджені Наказом МОЗ №383 23. 12. 96 «Про затвердження Державних санітарних правил і норм «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання») передбачають гранично допустимі концентрації у питній воді для людей і тварин нітратів (за NO3-) – 45 мг/л, а вміст нітритів і аміаку – не регламентують. Водночас згідно нових ДСанПіН 2. 2. 4-171-10 (ДСанПіН 2. 2. 4-400-10) «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (затверджені Наказом МОЗ №400 12. 05. 2010, зареєстровані в Мінюсті України 1. 07. 2010 р. за № 452/17747) передбачено такі гранично допустимі концентрації: нітратів (за NO3-) у водопровідній і колодязній воді -50 мг/л; нітритів (за NO2-) – 0, 5 мг/л у водопровідній воді та 3, 3 мг/л – у воді з колодязів, аміаку – 0, 5 і 2, 6 мг/л відповідно. Корми з підвищеним вмістом нітратів стають особливо небезпечними за умов, що сприяють швидкому відновленню їх до нітритів, оксидів азоту та аміаку, що можливе у наступних випадках: самозігрівання зеленої маси, варіння буряків та тривалого їх охолодження разом з відваром, здобрювання кормових сумішей молочнокислими продуктами, на другу-третю доби після розморожування коренебульбоплодів та капусти, при згодовуванні тваринам після тривалого голодування та нестачі питної води. Масові отруєння тварин, особливо жуйних, можливі також після згодовування великої кількості зеленої маси з підвищеним вмістом нітратів, при зберіганні нітратних добрив під відкритим небом, після забруднення комбікормів під час їх транспортування в неочищених вагонах та автомобілях, при випасанні тварин, особливо після дощу, на щойно удобрених полях, при напуванні тварин після дощу з криниць та водойм, розміщених неподалік від складів мінеральних добрив та тваринницьких ферм тощо.

Одним із небезпечних віддалених наслідків негативної дії підвищених рівнів нітратів у продуктах харчування та кормах є екзо- та ендогенний синтез канцерогенних нітрозамінів – діетил-, дифенілнітрозамінів, що утворюються у кормах при їх заготівлі, силосуванні та технологічній переробці, особливо при гранулюванні, екструдуванні, виготовленні трав’яного борошна, а у м’ясних продуктах харчування – в процесі копчення та тривалої термічної обробки.

Ендогенні нітрозаміни можуть утворюватись також у шлунку та в товстому відділі кишечника при взаємодії нітратів і оксидів азоту з біогенними амінами (лейцином, валіном, орнітином тощо) під впливом декарбоксилаз ешерихій, сальмонел та інших кишкових бактерій.

 

 

Важливим джерелом азоту в грунті є фіксація атмосферного азоту бульбочковими бактеріями, особливо бобових культур, потенційні можливості котрих є невичерпними.

Значному підвищенню вмісту рухомих форм азоту сприяє антропогенна діяльність людини, наслідком якої є забруднення атмосфери леткими оксидами азоту, які розчиняються у водному конденсаті і повертаються на землю з дощовими водами та снігом.

У травному тракті тварин, нітрати під впливом денітрифікуючих мікроорганізмів відновлюються до аміаку, який використовується у синтезі повноцінного мікробного білку, що є джерелом живлення макроорганізму. При надходженні незначної кількості нітратів та достатньому забезпеченні організму легко перетравними вуглеводами процеси редукції нітратів проходять рівномірно, тому вони не виявляють шкідливого впливу на макроорганізм. Зростаючі об’єми азотних добрив, нераціональне їх використання, несприятливі кліматичні умови (посуха, заморозки тощо), високий вміст небілкового азоту в поливних водах, незбалансованість у грунтах макро- та мікроелементів (P, K, Mg, Ca, Mo, Co, Mn, J, Cu, Fe) сприяють накопиченню нітратів у харчових та кормових рослинах, що призводить до гострих і хронічних отруєнь тварин, зниження їх продуктивності, погіршення якості продукції та відтворювальної здатності, народження нежиттєздатного приплоду та значного відходу поголів’я. Хронічні отруєння тварин перебігають без якихось специфічних клінічних ознак, тому вони є особливо небезпечними, бо завдають відчутних економічних збитків, а також погіршують якість продукції тваринництва інегативно впливають на здоров’я людей.

 

 

Азо́тні до́брива – азотовмісні речовини, які вносять у ґрунт з метою підвищення врожайності сільсько-господарських культур. Важливим джерелом азотних речовин для рослин є гній, сеча тварин, торф, пташиний послід, зелене добриво, компости, відходи сільського господарства і м'ясо-рибної промисловості та ін. Особливо великого значення набули мінеральні азотні добрива. Вони містять азот в нітратній, аміачній, нітратно-аміачній і рідше в амідній формі.

Мінеральні азотні добрива більш концентровані і діють швидше, ніж органічні. До них належать:

• аміачна вода;
• сірчанокислий амоній;
• аміачна селітра;
• рідкий аміак;
• кальцієва селітра;
• натрієва селітра;
• ціанамід кальцію;
• хлористий амоній;
• аміакати (розчини аміачної і кальційової селітри, а також інших добрив у рідкому аміаку).

Аміачні добрива краще вбираються ґрунтом, через це вони більш придатні для завчасного внесення. Норми внесення аміачних добрив залежать від ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей культур і