Отруєння моногастричних тварин нітратами та нітритами

- внутрішньовенно 5% водний розчин аскорбінової кислоти (вітаміну С) у дозі 0, 1 мл/кг маси тіла;

- внутрішньовенно (повільно) 30% водний розчин натрію тіосульфату (гіпосульфіту) в дозах: великій рогатій худобі – до 100 мл; телятам – до 30 мл, дорослим свиням – до 20 мл;

- внутрішньовенно 5% водний розчин унітіолу в дозах: великій рогатій худобі та коням – до 500 мл; дрібним тваринам – до 150 мл, краще разом з метиленовим синім.

При наростанні явищ гіпоксії та серцевої недостатності рекомендоване парентеральне уведення 10% розчину коразолу крупним тваринам до 20 мл, дрібній рогатій худобі – до 5 мл, свиням – до 3 мл, або 5% розчин ефедрину гідрохлориду крупним тваринам до 10 мл, дрібній рогатій худобі – до 5 мл, свиням – до 1 мл, або 1% розчину лобеліну гідрохлориду чи цититону в дозах0, 02 – 0, 03 мл на кг маси тіла відповідно.

Негативний вплив надлишку нітратів у кормах та питній воді на організм тварин можна послабити уведенням до складу раціону розчинних цукрів (меляси) або багатих на вуглеводи кормів (до 12% в сухій речовині), натрію гіпосульфіту, аскорбінової кислоти та колоїдної сірки.

Рецепти:

Коню

Rp. : Kalii permanganatis – 5, 0

Ag. destil. Ad 5000 ml

M. f. sol

D. S. для промивання.

Коню

Rp. : Methyleni cerulei, 3, 5

Sol. Glucosi 25% – 350 ml

M. f. sol. Steril

D. in lag.

S. в/в по 125 мл на одну ін’єкцію 2 рази на добу.

Коню

Rp. : Sol Glucosis 40% – 300 ml

Sol Acidi ascorbini 1% – 25 ml

D. S. Внутрішньовенно.

Профілактика:

Попередити виникнення отруєння серед тварин можна лише заходами, які виключають високий вміст нітратів у кормах.

На сьогоднішній день встановлено, що вміст нітратів у кормах вище 0, 5% загрожує інтоксикацією тварині. Поїдання такого корму призводить до накопичення в організмі нітритів і отруєнню ними.

При згодовуванні корму з високим вмістом нітратів в організмі починають погано засвоюватись вітаміни А, Д, Е. І саме нестача цих вітамінів неодноразово призводила до отруєння нітратами і нітритами.

Тому корми потрібно забезпечити підвищеною кількістю вітаміну А і каротину.

При наявності в кормі нітратів понад максимально допустимий рівень для профілактики токсикозу курей необхідно до корму додавати аскорбінову кислоту в дозі 50 мг/кг, метіонін – 80 мг/кг, фенарон – 200 мг/кг або “Метіфен” – 280 мг/кг.

З метою надійної профілактики гострих та хронічних отруєнь тварин і птиці нітратами необхідно дотримуватись наступних вимог:

забезпечувати зберігання, транспортування та використання азотних добрив за умов, які б гарантували неможливість контакту їх з тваринами, кормами та джерелами водопою;

- внесення азотних добрив під кормові культури та сінокоси не повинне перевищувати, як правило, 150 кг азоту на гектар, з урахуванням наявного азоту в грунті; навіть за підвищених рівнів азоту в грунті він ефективно засвоюється кормовими культурами без значного накопичення нітратів при достатньому забезпеченні їх фосфором, калієм, сіркою, молібденом, магнієм, міддю, марганцем, цинком, кобальтом, залізом та йодом.

Перед масовим згодовуванням зеленої маси, коренеплодів або випасанням тварин необхідно досліджувати вміст нітратів у рослинах або ставити біологічну пробу на декількох малоцінних тваринах з наступним спостереженням за ними протягом 24 годин.

 

 

Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів тваринництва:

Забій тварин на м'ясо після перенесення отруєння дозволяється не раніше ніж за 10 днів.

М'ясо досліджують органолептично, бактеріологічно на вміст нітратів і нітритів.

В м'ясі допускається не більше 50 мг/кг нітратів і 3 мг/кг нітритів.

Внутрішні органи підлягають утилізації.

При після забійному ветеринарно-санітарному огляді туш і органів у випадках підозри на отруєння необхідно зробити поздоздовжній глибокий розріз нирки для дослідження кіркового і мозкового шарів та слизової оболонки ниркової миски, а також обов’язково розітнути шлунок, кишечник і сечовий міхур.

 

 

Нітрати- безбарвні кристалічні речовини, солі і ефіри азотної кислоти HNO3. Вони утворюються при взаємодії нітратної кислоти з відповідними металами, або їх оксидами та гідроксидами. У воді нітрати добре розчиняються.

Азо́тні до́брива – азотовмісні речовини, які вносять у ґрунт з метою підвищення врожайності сільсько-господарських культур. Важливим джерелом азотних речовин для рослин є гній, сеча тварин, торф, пташиний послід, зелене добриво, компости, відходи сільського господарства і м'ясо-рибної промисловості та ін. Особливо великого значення набули мінеральні азотні добрива. Вони містять азот в нітратній, аміачній, нітратно-аміачній і рідше в амідній формі.

Мінеральні азотні добрива більш концентровані і діють швидше, ніж органічні. До них належать: аміачна вода, сірчанокислий амоній, аміачна селітра, рідкий аміак, кальцієва селітра, натрієва селітра, ціанамід кальцію, хлористий амоній, аміакати (розчини аміачної і кальційової селітри, а також інших добрив у рідкому аміаку).

Вміст нітратів у природі залежить від погоди (підвищується в період засухи; при зниженні в грунтах макро- і мікроелементів особливо Mg, Co, I, Cu, F).

Отруєння протікає в трьох формах: блискавична, гостра, хронічна.

Блискавична форма – найчастіше спостерігається в молодняка худоби після згодовування зеленої маси.

В тварин через 15-20 хв після поїдання корму у тварин спостерігається неспокій, швидко розвивається атонія і тимпанія передшлунків, відбувається посилена салівація, утруднене дихання, різке пригнічення роботи серця, за 30-50 хв тварина гине від зупинки дихання.

Гостра форма – перші ознаки зявляються через 2-3 години, а тяжкий стан на 5-6 годину при цьому тварина неспокійна, посилюється частота діурезу, посилення перистальтики кишечнику (пронос), дихання утруднене, слизові оболонки ротової порожнини і кон’юнктиви вишневого забарвлення, яке переходить в буро-коричневе, значне зниження температури тіла, з ротової порожнини виділяється в’язка рідина, поступово розвивається тремор мязів, порушується координація рухів, загальний стан тварини пригнічений (слухові і зорові рефлекси знижені), тварини гинуть в коматозному стані, з явищами асфіксії.

У курей отруєння спостерігається дуже рідко.

При хронічному отруєнні проявляється зниження продуктивності і сповільнення росту тварин, пригнічення загального стану, вагітні тварини абортують, в самців розвивається некроспермія, змінюється волосяний покрив, смерть раптова, з явищами асфіксії.

Отже, попередити виникнення отруєння серед тварин можна лише заходами, які виключають високий вміст нітратів у кормах. Так як вміст нітратів у кормах вище 0, 5% загрожує інтоксикацією тварині. Поїдання такого корму призводить до накопичення в організмі нітритів і отруєнню ними.

 

 

1. С. В. Баженов “Ветеринарная токсикология”; Конспект лекцій; Ветеринарная токсикология/Под ред. В. Н. Жуленко. – М. : Колос, 2004;
2. Винярська А. В. Ефективність використання тетравіту при нітратно-нітритних навантаженнях тільних корів // Науково-технічний бюлетень інституту біології тварин і Державного науково-дослідного контрольного інституту ветпрепаратів та кормових добавок. – 2005. – № 3, 4. – С. 62-67.
3. Гунчак Василь Михайлович. Хронічний нітратно-нітритний токсикоз курей та його профілактика: Дис... д- ра вет. наук: 16. 00. 04 / Львівська національна академія ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького. – Л., 2004. – 387арк. – Бібліогр. : арк. 300-360.
4. П. Е. Радкевич “Ветеринарная токсикология”, Колос, Москва, 1972.
5. Вильнер А. М. кормовые отравления. – Ленинград: Колос, 1974
6. Димитров С., Джуров А., Антонов С. диагностика отравления животных. – М. : Колос 1986.
7. Копілевич В. А., Карнаухов О. І. Загальна та неорганічна хімія. К. : Фенікс. 2003.
8. Хмельницький Г. О., Хоменко В. С., Канюка О. І. Ветеринарна фармакологія. – К. : Урожай. 1994.
9. Хмельницький Г. А., Локтинов В. М. Ветеринарная токсикология. – М. : Агропромиздат. 1987.
10. Ломака В. А., Забельський В. І., Ройтенберг М. І., Тіток В. А. Протиотрути у ветеринарній практиці. – К. : Урожай, 1967.
11. Хоменко В. І., Практикум з ветеринарно-санітарної експертизи з основами технології та стандартизації продуктів тваринництва і рослинництва. – К. : Ветінформ, 1998.
12. Терапия животных при отравлениях. Под ред. Хмельницкого Г. О. – К. : Урожай, 1990.
13. Малинин О. А., Хмельницький Г. А Ветеринарная токсикология. – Корсунь-Шевченковский: ЧП Майданенко. 2002.