Ознаки юридичної відповідальності

Поведінка працівників на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету. В окремих галузях народного господар ства внутрішній трудовий розпорядок встановлюється ста тутами. Статути діють на залізничному транспорті, в мор ському, річковому, цивільному повітряному флоті, на підпри ємствах зв'язку і в деяких інших галузях народного госпо дарства України. Враховуючи те, що в цих галузях народного господарства дисципліна і порядок у роботі мають особливо важливе значення, статути передбачають ширшу систему заходів щодо суворого додержання встановленого порядку праці. Статути поширюються тільки на основний склад пра цівників вказаних галузей народного господарства. На пра цівників служб, що безпосередньо не виконують оперативної роботи, поширюються Правила внутрішнього трудового розпорядку.

При порушенні працівниками трудової дисципліни власник або уповноважений ним орган відповідно до ст. 147 КЗпП Ук раїни може застосувати тільки один з таких заходів стягнення, як догана або звільнення. Для окремих категорій праців ників законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені і інші дисциплінарні стягнення.

Вибір власником або уповноваженим ним органом виду стягнення залежить від ступеня тяжкості вчиненого пра цівником дисциплінарного проступку і заподіяної ним шко ди, обставин, за яких вчинено проступок, попередньої роботи і поведінки працівника.

Притягнення працівника до дисциплінарної відповідаль ності не звільняє його від обов'язку нести матеріальну від повідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудо вих обов'язків. Матеріальна відповідальність є відповідаль ністю юридичною, яка наступає за майнові збитки, заподі яні підприємству, установі, організації.

Основна мета матеріальної відповідальності працівників полягає у забезпеченні збереження майна підприємств, установ та організацій і відшкодуванні завданих їм збитків; сприянні зміцненню трудової дисципліни і вихованню береж ливого ставлення до власності; гарантуванні працівникам збе реження за ними у всіх випадках певної частини заробітної плати.

Матеріальна відповідальність працівників наступає за пев них умов (підстав).

По-перше, при заподіянні прямої дійсної шкоди наявному майну підприємства. Шкодою вважається всяке зменшення майна або погіршення майнового стану підприємства, уста нови, організації.

При визначенні збитків, заподіяних працівником під приємству, установі, організації, враховується тільки дійсна шкода, тобто зменшення або знецінення наявного майна, а втрачена вигода, тобто неодержані підприємством прибутки, не враховуються. Законодавство про працю не допускає покладення на працівників відповідальності за шкоду, яка належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що пере бував у стані крайньої необхідності.

По-друге, якщо шкоду заподіяно протиправною дією або бездіяльністю працівника, тобто такою поведінкою праців ника, яка суперечить вимогам закону, правилам внутріш нього трудового розпорядку і технологічним інструкціям, що призвело до матеріальної шкоди.

По-третє, наявність причинного зв'язку між майновою шкодою і протиправною поведінкою працівника, тобто що саме ці дії або бездіяльність працівника стали причиною ма теріальних збитків.

По-четверте, необхідно встановити вину працівника, тоб то що працівник заподіяв шкоду навмисно чи з необереж ності.

Для того щоб покласти на працівника, який заподіяв шко ду, обов'язок відшкодувати її, необхідна наявність усіх перелічених підстав. Відсутність хоча б однієї з них звільняє працівника від обов'язку відшкодувати збитки.

Трудове законодавство встановлює обмежену чи повну, а в окремих випадках і підвищену (кратну) матеріальну відпові дальність. Вид матеріальної відповідальності залежить від то го, хто заподіяв шкоду, характеру вини та об'єкта, якому зав дано втрат.

Найпоширенішим (універсальним) видом матеріальної від повідальності є обмежена. Вона полягає в тому, що працівник, який заподіяв шкоду, несе відповідальність перед власником у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше від свого серед нього місячного заробітку. Обмежену матеріальну відпові дальність несуть працівники, з вини яких заподіяно шкоду під приємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків внаслідок недбалості або необережності. Така від повідальність працівників наступає за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів. Напівфабрикатів, виробів (про дукції), в тому числі при їх виготовленні, в такому ж розмірі працівники відповідають за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціально го одягу та інших предметів, виданих підприємством, уста новою, організацією працівникові в користування. Керівни ки підприємств, установ, організацій та їх заступники, а та кож керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники несуть обмежену матеріальну відповідальність, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими випла тами, неправильною постановкою обліку і зберігання мате ріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів щодо запобігання простоїв, випуску недоброякісної продукції, розкрадання, знищення і зіпсуття матеріальних чи грошових цінностей (ст. 133 КЗпП України).

Повна матеріальна відповідальність працівників за збитки, заподіяні з їх вини, передбачена ст. 134 КЗпП України.

1. Коли між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення збереження майна й інших цінностей, пе реданих йому Для зберігання або для інших цілей.

Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну матеріальну відповідальність визначені в законодавстві. До них належать завідувачі касами, завідувачі складами, контролери, касири та інші особи,