Педагогічна культура вчителя у творчій спадщині В. О. Сухомлинського

У соціально-педагогічну культуру входять внутрішня та зовнішня складові. Внутрішня складова – це не тільки рівень знань та вмінь у галузі педагогіки, тому що він характеризує лише компетентність у відповідній галузі, а й сформовані особистісні установи, ідеали, потреби, мотиві, котрі визначають сферу і умови їх повсякденного прояву. Основними складовими частинами внутрішньої культури соціального педагога є:

- особистість соціального педагога (внутрішня своєрідність) з його індивідуально-психологічною та соціально-педагогічною гідністю та недоліками – індивідуально-особистий рівень;

- об’єм та ступінь засвоєння соціальним педагогом накопиченого у професійній діяльності педагогічного досвіду. Це – теоретичний (світоглядний) рівень педагогічної культури. Він визначає раціональний рівень (компонент) і показує, які психолого-педагогічні знання і як засвоєні соціальним педагогом; якою мірою вони можуть бути використані у професійній діяльності;

- сформоване чуйне відношення у соціального педагога до об’єкта, соціально-педагогічної праці, її результатів, їх педагогічним складовим та самовдосконалення у педагогічній галузі – це емоційний рівень педагогічної культури. Він формується та закріплюється у процесі оволодіння досвідом соціально-педагогічної діяльності і характеризує: випробування почуття (симпатії або антипатії, поваги, байдужість та ін.) до об’єкта соціально-педагогічної діяльності, самодіяльності; його хвилювання в процесі соціально-педагогічної діяльності, а також в оцінці досягнених результатів; розвиток потреби у пізнанні та оволодінні новим для нього досвідом у соціально-педагогічної діяльності. Емоційний рівень дуже часто визначає внутрішнє відношення соціального педагога до педагогічної діяльності у процесі роботи, потребу в педагогічному самовдосконаленні, характеризує його внутрішню моральну культуру [12, 105].

Раціональний та емоційний компонент соціально-педагогічної культури реалізуються та проявляються через саму особистість, її вольовий компонент. Він характеризується сформованими морально-вольовими якостями соціального педагога, які визначають його здібності реалізовувати свій особистий соціально-педагогічний досвід у професійній діяльності.

Внутрішня складова соціально-педагогічної культури – це повсякденний прояв відношення соціального педагога до об’єкта та результатів соціально-педагогічної діяльності. Вона включає:

- зовнішню гідність та недоліки соціального педагога як людини (зовнішній вигляд, звички та ін.) – особистісний рівень прояву соціально-педагогічної культури;

- безпосередні соціально-педагогічні аспекти діяльності соціального педагога (поведінку, вчинки, дії, які впливають на об’єкт) рівень поведінки. Цей рівень проявляється у спілкуванні соціального педагога;

- прояв рівня володіння соціально-педагогічними технологіями, методами та методиками, засобами та прийомами – практико-соціально-педагогічний рівень. Він показує ступінь володіння соціальним педагом реальним соціально-педагогічним досвідом, мистецтвом соціально-педагогічної діяльності, його можливості та результати роботи;

- відношення соціального педагога до об’єкту соціально-педагогічної роботи – рівень зовнішнього відношення. Соціальний педагог може вміти ефективно використовувати свою роботу, реалізувати різні її аспекти, але відношення до неї та результативність залежить від конкретних життєвих ситуацій і його особистісної позиції. Зовнішнє відношення показує увагу соціального педагога до людину, об’єкта його діяльності, особливості взаємодії з іншими людьми, інтерес або байдужість до результатів своєї діяльності. Воно виступає важливою характеристикою прояву соціально-педагогічної культури соціального педагога.

За своєю суттю внутрішня соціально-педагогічна культура соціального педагога є накопичений ним соціально-педагогічний досвід як складова частина соціально-педагогічної діяльності та сформоване відношення до неї; зовнішня – індивідуальний стиль професійної діяльності соціального педагога [6, 131].

Змістом основних структурних компонентів соціально-педагогічної культури є:

- спеціаліст як людина та особистість. Він є носієм культури і при оцінюванні її бачать конкретну людину – соціального педагога та прояв його у професійній діяльності;

- особистий соціально-педагогічний досвід спеціаліста, як основа соціально-педагогічної культури. Він включає: особистість соціального педагога, його теоретичний та практичний досвід, особисті соціально-педагогічні якості;

- особистість спеціаліста через призму самої особи, з її індивідуально-психологічними та соціальними особливостями, здійснюється засвоєння теоретичного та практичного досвіду. Особистість спеціаліста – це внутрішній світ, на фоні якого проходить засвоєння та накопичення особистого соціально-педагогічного досвіду соціального педагога;

- теоретичний соціально-педагогічний досвід – це психолого-педагогічні, соціальні, професійні знання, які необхідні соціальному педагогу для кваліфікованої діяльності. Психолого-педагогічні знання складають основу педагогічної діяльності, соціальні – необхідний компонент – застереження, які треба враховувати соціальному педагогу: професійні – особливості, сфери прояву. Сукупність знань вказують на те, на чому базується дійсність усієї професійної діяльності соціального педагога;

- практичний досвід – це закріплювана на практиці реалізація педагогічного аспекту професійної діяльності соціального педагога при вирішенні тих чи інших соціальних проблем. Педагогічний досвід за змістом включає: рівень володіння соціальним педагогом мистецтвом педагогічної діяльності (педагогічна майстерність) ; розвиток професійно важливих (з позиції педагогіки) особистих якостей, які дозволяють соціальному педагогу найбільш повно реалізувати педагогічний аспект у соціально-педагогічній діяльності;

- педагогічна майстерність складається з володіння соціальним педагогом педагогічними технологіями, методами та методиками, засобами та прийомами; з розвитку у соціального педагога педагогічної техніки: самоуправління; вербального та невербального, безпосереднього та опосередкованого впливу на людину; культура спілкування; культура мови;

- професійно важливі якості (з позиції професійно-соціально-педагогічної діяльності) виокремлюють індивідуальну своєрідність соціального педагога, яку накладує на нього специфіка професійної соціально-педагогічної діяльності;

- педагогічна спрямованість – особливості розвитку та виховання особи, які характеризують її прихильність до педагогічної діяльності. Вона проявляється в інтересах, потребах, мотивах, цілях, ідеалах соціального педагога;

- моральні якості – те, що засвоєно людиною і стало її рисою, яка належить тільки їй. До них відносяться: засвоєні норми моралі, які виражають загальнолюдські цінності у відношенні до людини, спілкування, соціально-педагогічної діяльності; моральні почуття: задоволення від повсякденного прояву