Педагогічна культура вчителя у творчій спадщині В. О. Сухомлинського

Із дорослішанням школярів з урахуванням вікових можливостей учнів, розширення обсягу знань і життєвого досвіду відкриваються можливості для розвитку нових характеристик, що впливають на прояв трудової культури особистості як основи майбутньої професійної. Так, природничо-наукові знання впливають на розвиток екологічної культури; вивчення правознавства, основ економічних знань дозволяє готувати до моральної поведінки в умовах ринкових відносин; введення інформатики і комп'ютерних технологій до навчального процесу створюють основу формування комп'ютерної грамотності, що з переходом до інформаційного суспільства стає структурним елементом професійної культури незалежно від сфери діяльності.

Соціально-професійний блок уже ближчий до змісту професійної культури фахівця, але ще не відбиває специфіки її прояву в конкретній професії. Якщо інваріантний блок ми розглядаємо як те загальне, що характеризує культуру кожного, то в соціально-професійному блоці відбивається особливе, залежне від сфери трудової діяльності (промислове, сільськогосподарське виробництво, сфера послуг, наукова або художня діяльність) або від провідних тенденцій науково-технічного прогресу й соціального розвитку суспільства.

Так, якщо в 30-ті роки під впливом індустріалізації в країні нагальною потребою було забезпечення технічної культури особистості як умови продуктивності професійної діяльності, зараз набуває переважне значення розвиток інформаційної культури.

В умовах загострення екологічних проблем соціально необхідною стає екологічна культура як компонент професійної культури особистості, що виявляється й у дбайливому ставленні до природних ресурсів, і в природоохоронній діяльності, і в увазі до екології людської душі.

Актуальним виявом професійної культури в сучасних соціально-економічних умовах стає здатність до пошукової, творчої активності й потреба в такій активності, оскільки власна активність особистості в сучасних умовах – гарант самореалізації й саморозвитку в соціальній і професійній сферах. До того ж сьогодні долається уявлення про творчість як сферу діяльності обмеженого кола людей, про елітарність творчості.

Одним з напрямів творчої активності стає діяльність щодо підвищення культури освітнього, виробничого або соціально-побутового середовища, що передбачає певний рівень знань у галузі ергономіки й дизайну.

Ці ж знання виявляються затребуваними у зв'язку з розвитком так званої проектної діяльності. Якщо раніше вона була справою інженерів, конструкторів, архітекторів, то нині розробка й реалізація проектів стає одним із продуктивних методів організації творчої діяльності учнів і студентів, тому оволодіння технологією проектної діяльності – один із показників професійної культури педагога.

Поєднання компенсуючої, прогнозуючої й розвивальної функцій дизайнерської діяльності визначає місце дизайнерської освіти у структурі соціально-професійного блоку культури фахівця. Саме соціально-професійного, тому що в цей час сфера застосування знань з основ дизайну значно розширилася. Майбутньому інженерові, організаторові виробництва цей елемент освіти необхідний для грамотної взаємодії з художниками-конструкторами; економістові – для обґрунтування оцінки доцільності дизайн-проекту; технологові, гігієністові, психологові – для оцінки технологічності, функціональності, ергономічності проекту; учителеві – для керівництва проектною діяльністю учнів.

Зрештою, соціальний блок професійної культури стосовно попередніх виражає прояв інваріантного (загального) і соціально-професійного (особливого) в одиничному, пов'язаному зі спеціальними знаннями, уміннями, морально-вольовими якостями, принципово значущими в конкретному виді професійної діяльності. Саме зі спеціальним блоком пов'язана професійна етика, що має особливе значення в професійній культурі лікаря, психолога, педагога. У свою чергу, професійна етика педагога виявляється в його комунікативній культурі, у культурі його педагогічного спілкування [13, 47].

Відомий фахівець в галузі культури педагогічного спілкування В. Кан-Калік уводить навіть особливе поняття «комунікативна діяльність педагога». Беручи до уваги стадії педагогічного процесу, він визначає і специфіку змісту комунікативної діяльності на кожному етапі.

Моделювання майбутнього спілкування із класом у процесі підготовки до уроку (прогностичний етап). На цьому етапі комунікативна культура педагога виявляється у здатності обґрунтованого відбору й доцільного структурування навчального матеріалу.

Організація безпосереднього спілкування (початковий етап комунікації). Тут комунікативна культура педагога виявляється у здатності привернути увагу, налаштувати на продуктивну навчальну взаємодію, в умінні перебороти бар'єри, що виникають між позицією вчителя і настроєм вихованців. Основне завдання – завоювати ініціативу.

Керування ходом спілкування (етап педагогічної взаємодії). Комунікативна культура виявляється у здатності вести діалог, підтримувати інтерес і активність учнів, орієнтуватися на зворотний зв'язок, бути гнучким, мобільним, відкритим і доброзичливим.

Аналіз того, що вийшло, і висновки на майбутнє (рефлективний етап). Комунікативна культура виявляється в самокритичності, здатності до рефлексії і прагненні вдосконалювати свою майстерність.

 

 

Індивідуальна педагогічна культура виявляється у професійній поведінці соціального працівника. Соціальному працівнику з високим рівнем педагогічної культури властиві теоретичне обґрунтування власної педагогічної позиції, системність педагогічної діяльності, творення, гнучкість і варіативність у прийнятті рішень. Такий педагог має індивідуальний стиль. Він не тільки зберігає і відтворює духовні цінності освіти й виховання, а й сам створює їх у вигляді нових технологій, методик, дидактичних і виховних систем. І навпаки, в соціальний працівник з низьким рівнем професійної культури виявляється невпевненість, нестійкість власної педагогічної позиції, безсистемність, непослідовність, невміння вирішувати педагогічні проблеми.

Тому психолого-педагогічна підготовка спрямована на розвиток педагогічної самосвідомості майбутнього соціального працівника, його творчої індивідуальності, яка проявляється у способах аналізу, проектування, моделювання, реалізації і рефлексії педагогічної діяльності. Психолого-педагогічний блок включає дисципліни, які передбачають оволодіння закономірностями психічного розвитку дитини, проектуванням і моделюванням навчально-виховного процесу, різними технологіями навчання, виховання і управління, основами педагогічної і психологічної культури.

Педагогічна культура соціального працівника – це широка освіченість, інтелігентність, високе почуття обов'язку і відповідальності, професіоналізм. Саме такою була культура видатних педагогів Я. А. Коменського, Й. Г. Песталоцці, К. Д. Ушинського, А. С. Макаренка, В. О. Сухомлинського, що слугувала основою зародження гуманістичних ідей, які зруйнували звичні педагогічні уявлення і підняли теорію педагогіки на новий щабель розвитку [6, 79].

Педагогічна освіта передбачає також широку загальнокультурну підготовку. Остання включає гуманітарні, соціально-економічні, природничо-наукові дисципліни і поглиблене вивчення в даному контексті конкретної галузі знань, яка відповідає професійній спеціалізації.

 

 

1. Андрущенко В. Педагогіка в інформаційному суспільстві / В. Андрущенко // Освіта України. – 2005.

2. Антощак О. Психологічні аспекти моніторингу плинності кадрів у закладах освіти/ О. Антощак // Психолог. -2002.

3. Батальщикова Э. Основные идеи педагогики сотрудничества и сотворчества и их место в современной школе / Э. Батальщикова // Гуманітарні науки. -2007.

4. Бех І. Виховний процес: глибинні психологічні чинники оптимізації / І. Бех // Рідна школа – 2009.

5. Борщова О. І. Про компенсуючу роль музики в гармонізації особистості / О. І. Борщова // З музично-педагогічного досвіду. – 2004.

6. Васюк О. Методика професійного добору соціальних педагогів / О. Васюк // Вісник Книжкової палати. -2006.

7. Глазиріна В. М. Методологічні негаразди соціальної педагогіки / В. М. Глазиріна // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2003.

8. Залуцький О. Гуманістичні засади в сучасному освітньо-виховному процесі / О. Залуцький // Рідна школа. – 2008.

9. Подорожна І. В. Педагогічний аспект поняття креативність та його структура / І. В. Подорожна // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2005.

10. Рижанова А. Становлення вітчизняної теорії соціального виховання / А. Рижанова // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2003.

11. Рожкова Н. Особливості формування моральних якостей особистості майбутнього соціального працівника / Н. Рожкова // Шлях освіти. – К., 2006.

12. Сипченко О. Функції навчально-педагогічної літератури. – К., 2003.

13. Сухомлинська О. Педагогічний ідеал крізь призму теорій моралі / О. Сухомлинська // Шлях освіти. – К., 2005.

14. Терещенко Ю. Педагогічна наука – смислове завантаження / Ю. Терещенко // Освіта – 2007.

15. Теслюк В. Сутність соціально-педагогічної роботи / В. Теслюк // Вісник Книжкової палати. – 2004.

16. Теоретичні основи сучасної української педагогіки: навч. посіб. / О. Вишневський. – Вид. 3-є, доопрац. і доп.. – К. : Знання, 2004. – 566 с

17. Професійно-педагогічна комунікація: навч. посіб. / Н. П. Волкова. – К. : Академія, 2006.

18. Основи психології і педагогіки: навч. посіб. / ред. А. В. Семенова. – К. : Знання, 2002.

19. Фіцула М. М. Вступ до педагогічної професії: навч. посіб. / М. М. Фіцула. – Т. : Навч. кн. -Богдан, 2007.

20. Якса Н. В. Основи педагогічних знань: навч. посіб. / Н. В. Якса. – К. : Знання, 2005.