Педагогічні умови організації самовиховання студентської молоді

3. Цілі, зміст, форми і методи самовиховання у значній мірі зумовлюються віковими та індивідуальними властивостями особистості. Особливо сприятливим для самовиховання є юнацький вік. Це період завершення фізичного дозрівання людини, бурхливого зростання її самосвідомості, формування світогляду, вибору професії, початок дорослого життя. Порівняно з підлітковим цей період характеризується низкою біологічних і соціальних особливостей: більшою диференційованістю емоційних реакцій і способів вираження емоційних станів, а також підвищенням самоконтролю і саморегуляції, що сприяє активному самовихованню.

4. Дієвість самовиховання як фактора розвитку особистості вирішальною мірою залежить від її самосвідомості та практичної готовності до самовдосконалення. Самосвідомість характеризується адекватністю самооцінки та здатністю до правильного визначення цілей і завдань самовиховання, практична готовність до самовдосконалення – здатністю особистості до вольових зусиль і сформованістю відповідних умінь і навичок. Ці два стрижневі показники містять характеристику якості кожного компонента самовиховання: самооцінювального, цільового, організаційно-діяльнісного та контрольно-регулювального.

5. Ефективність самовиховання найповніше характеризують три рівні: пасивний (низький), ситуативно-активний (середній) і стабільно-активний (високий).

Для пасивного рівня властиві занижена або завищена самооцінка особистістю своїх якостей, нездатність до правильного визначення цілей і завдань самовиховання, до вольових зусиль, брак умінь і навичок діяльності та самоконтролю.

Ситуативно-активний рівень характеризується, з одного боку, прагненням особистості до самовдосконалення, з іншого – недостатньою спроможністю усвідомлювати зв'язок між своїми вчинками та якостями, правильно визначати цілі та завдання самовиховання, виявляти вольові зусилля, уміння і навички самоконтролю.

Стабільно-активний рівень свідчить про усвідомлення необхідності в постійному самовдосконаленні, адекватне розуміння складних зв'язків між власними якостями і вчинками, чітке бачення цілей, шляхів і змісту свого вдосконалення, володіння необхідними вольовими якостями, уміннями і навичками організації самовдосконалення.

6. Аналіз стану самовиховання студентської молоді підтверджує недостатню задіяність цього важливого фактора у її формуванні. Серед причин, які найбільшою мірою гальмують самовиховання студентів, є низький рівень мотивації самовдосконалення, а також відсутність необхідних вольових якостей, умінь і навичок. Таке явище притаманне студентам усіх років навчання. Водночас вікові особливості студентської молоді певною мірою активізують її прагнення до самовдосконалення та самовираження. У зв'язку з цим у значна частина студентів здійснює самовиховання на середньому рівні.

7. Дані експериментального дослідження свідчать про можливість педагогічного впливу на самовиховання студентської молоді. Необхідною умовою активізації самовиховання є свідоме конструювання такої ситуації, яка б вимагала від них відповідних дій і вчинків. Цього можна досягти, якщо студенти, усвідомлюючи роль самовиховання у становленні особистості, будуть зацікавлені як процесом, так і результатами власного удосконалення. Найефективніше це відбувається тоді, коли створюються можливості для виявлення і розвитку індивідуальних особливостей; забезпечується комплексна зорієнтованість на розвиток усіх структурних компонентів особистості: пізнавального, емоційно-ціннісного, діяльнісно-вольового; педагогічне керівництво самовихованням здійснюється у відповідності з основними етапами його становлення (спонукальний, проектуючий, організаційно-дійовий, оцінювально-результативний) ; організація педагогічного процесу сприяє перетворенню студентів у суб'єктів самовдосконалення.

8. Самовиховання студентів значно активізується, якщо педагогічний процес базується на принципах самоврядування.

Дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективними є вивчення специфіки самовиховання учнів молодшого, середнього та старшого шкільного віку, а також у представників жіночої та чоловічої статі.

 

 

Калініченко А. І. Самовиховання як фактор формування особистості// Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка і психологія. -2000. – С. 68-73.

Калініченко А. І. Методи організації самовиховання учнів // Наукові записки. Кіровоградського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. -Випуск 28. -2000. – С. 28-31

Калініченко А. І. Джерела розвитку самовиховання особистості // Наукові записки. Кіровоградського державного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. -Випуск 32. -2001. -С. 53-56

Калініченко А. І. Структура, показники і рівні самовиховання // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка і психологія. Випуск 4. – 2001. -с. 79-83.

Калініченко А. І. Деякі аспекти організації самовиховання студентської молоді// Збірник “Проблеми освіти”, №25. – Київ, 2001. -С. 162-166.

Калініченко А. І. Організація самовиховання студентської молоді як психолого-педагогічна проблема //Сучасні інформаційні технології та інноваційні методи навчання: Матеріали науково-практичної конференції. -Вінниця, 2001. -С. 34-37

Калініченко А. І. Виховання студентської молоді: проблеми, шляхи вирішення //Сучасні аспекти виховного процесу у вищих навчальних закладах України: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції. – Львів, 2001. С. 18-19

Калініченко А. І. Самовиховання як засіб творчої реалізації студентської молоді // Молодь у сучасному світі: морально-естетичні та культурологічні виміри: Матеріали науково-практичної конференції. – Київ, 2001. -С. 188-190

Калініченко А. І. Як займатися самовихованням (методичні рекомендації). – Вінниця, 2001. – 61 с.

Калініченко А. І. Педагогічні умови організації самовиховання студентської молоді. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13. 00. 04 – теорія і методика професійної освіти. Тернопільський державний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, Тернопіль, 2002. Розкрито суть і джерела розвитку самовиховання, досліджено його особливості у юнацькому віці, визначено структуру, показники та рівні прояву, обґрунтовано педагогічні умови поетапного впливу на самовиховання студентів. На основі особистісного підходу розроблено методику, яка включає комплекс форм, методів і прийомів, спрямованих на розвиток самовиховання у студентської молоді.

Ключові слова: самовиховання, джерела розвитку самовиховання, психологічні механізми самовиховання, структура, показники, рівні та етапи розвитку самовиховання.

 

Калиниченко А. И. Педагогические условия организации самовоспитания студенческой молодежи. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13. 00. 04 – теория и методика профессионального образования. Тернопольский государственный педагогический университет им. В. Гнатюка, Тернополь, 2002.

Раскрыта сущность и источники развития самовоспитания личности, исследованы его особенности в юношеском возрасте, определена структура, показатели и уровни развития, обоснованы педагогические условия поэтапного влияния на самовоспитание студентов.

Самовоспитание рассматривается как сознательная деятельность личности, направленная на выработку, усовершенствование или изменение нею наличных качеств в соответствии с социальными и индивидуальными ценностями, ориентациями, интересами, которые формируются под влиянием условий жизни и воспитания. Удовлетворение осознанной или неосознанной потребности рассматривается как источник развития самовоспитания.

Обоснованы психологические механизмы становления и развития самовоспитания: идентификация, эмоциональное обусловливание, подражание, мотивационное опосредование, конформность, вживание в социальную роль, редукция когнитивного диссонанса. “Пусковым механизмом” мотивации самовоспитания личности, как и любой деятельности, являются врожденные способности, которые определяют направление и интенсивность действий.

Основное внимание обращается на описание специфики развития самовоспитания студенческой молодежи. Определены уровни развития самовоспитания студентов: пассивный (низкий), ситуативно-активний (средний) и стабильно-активный (высокий). Анализ состояния самовоспитания студенческой молодежи свидетельствует о недостаточном задействовании этого фактора в развитии личности. Среди причин, в наибольшей степени сдерживающих самовоспитание студентов, являются низкий уровень сознания и отсутствие необходимых волевых качеств. В то же время возрастные особенности студенческой молодежи, ее активное стремление к самоутверждению способствуют тому, что у значительной части студентов развитие самовоспитания характеризуется средним (ситуативно-активным) уровнем.

Опытно-экспериментальная работа показала, что развитие самовоспитания студентов поддается педагогическому влиянию. В диссертации обоснованы условия активизации самовоспитания студентов: создание благоприятных условий каждому студенту для выявления и развития индивидуальных особенностей; комплексная ориентация на развитие всех структурных компонентов личности: познавательного, эмоционально-ценностного, деятельносно-волевого; оказание студентам помощи в развитии самовоспитания с учетом специфики основных этапов его становления; превращение студентов в субъектов самовоспитания.

Основным средством самовоспитания признана деятельность. Эффективность ее влияния на развитие самовоспитания студентов определяется соблюдением общей для всех видов деятельности внутренней структуры: мотива, цели, личностного смысла. Влияние различных видов деятельности на самовоспитание студентов значительно усиливается, когда она организовывается на принципах самоуправления.

Определены условия эффективного влияния студенческого самоуправления на развитие самовоспитания: предоставление каждому студенту возможности активного участия в решении всех вопросов учебного заведения: соответствие содержания деятельности самоуправления потребностям как коллектива, так и интересам и возможностям студентов; органическая связь деятельности студентов с их нравственным воспитанием; создание условий для формирования в студенческой среде здорового общественного мнения; взаимодействие студенческого самоуправления со всеми структурными подразделениями учебного заведения.

Анализ результатов формирующего эксперимента свидетельствует, что реализованная в исследовании экспериментальная программа целенаправленного влияния на развитие самовоспитания студентов обеспечивает успешное решение этой задачи и может использоваться в высших учебных заведениях для усовершенствования воспитательной работы и всего процесса их профессиональной подготовки.

Ключевые слова: самовоспитание, источники развития самовоспитания, психологические механизмы самовоспитания, структура, показатели, уровни и этапы развития самовоспитания.

 

Kalinitchenko A. I. Organizing pedagogical conditions of students’ self-education. – Manuscript.

This thesis is to embody the research for the Scientific Degree of Master of Pedagogical Sciences, specialty 13. 00. 04 -Theory and Methodology of Professional Education. – V. Hnatyuk Ternopil State Pedagogical University, Ternopil, 2002.

Investigated is the nature and sources of development of self-education, its peculiarities in the young age. Structure, indicators and levels of its demonstration are determined. Pedagogical conditions of successive influence on students’ self-education are substantiated. On the basis of the personal approach the system was worked out which includes a complex of forms, methods and approaches to ensure the development of students’ self-education.

Key words: self-education, psychological mechanisms of self-education, structure, indicators, levels and stages of development of self-education.