+3 8(066) 185-39-18
fможе проводити заняття з одним учнем (індивідуальне навчання). В цьому випадку форма навчання пов’язана з кількісним складом дітей. Разом з тим вона може також відбивати часову регламентацію учбових навчального матеріалу. Також заняття можна проводити в класі і можна здійснювати вихід до досліджуваних об’єктів (тобто екскурсію), що характеризує форму навчання з точки зору місця його проведення.
Починаючи з початкових класів деякі вчителі вважають обов’язковим введенням нетрадиційних форм роботи. Це впровадження необхідне для кращого засвоєння знань, а також для розвитку творчої особистості.
Організація процесу пізнання мовних і мовленнєвих знань на основі тематично близьких текстів, а не окремих чи ізольованих речень, дає змогу злити воєдино процес засвоєння мовних знань і застосування їх з метою спілкування.
Плідними у роботі є ігрова постановка завдань, лінгвістична казка. Ці прийоми відповідають закономірностям розумового розвитку молодших школярів, вносять у процес пізнання емоційно-образний струмінь, забезпечуючи успішне долання шляху від явищ до сутності.
Щоб дійсно підготувати дітей до переходу в старші класи треба відмовитися від традиційної побудови уроку. Лише систематична щоденна робота дасть певні результати. Також цілеспрямована попередня підготовка до сприймання нового матеріалу дає можливість учителю одночасно розглядати на уроці взаємопов’язані знання.
У процесі вивчення нового матеріалу слід також систематично добирати нетрадиційні форми, які найбільш доцільні. Звертати увагу на завдання для закріплення.
Визначне місце на уроці може зайняти „чарівна скринька”. Вона невід’ємна атрибутика деяких уроків, чарівність її не в тому, що вона показує щось чарівне. Доторкнувшись до чарівної скриньки, повіривши в її казковість, дитина починає вірити в свої сили, відчуває впевненість у собі.
Висновки
Результати аналізу досліджень з проблеми стимулювання навчальної діяльності свідчать про те, що науковці (М. Данилов, Т. Генінх, Н. Литвиненко, Г. Муртазін, Н. Носков, М. Осипова, І. Редковиць, О. Савуліна, О. Киричук, Ю. Бабанський, О. Савченко, Т. Шамова, Г. Щукіна, О. Киричук, Ш. Амонашвілі, В. Сухомлинський та ін.) по-різному підходять до виділення способів стимулювання. Розкрили важливість різних способів стимулювання навчальної діяльності учнів. А саме формування потреби в знаннях; виховання інтересу до навчання, відповідального ставлення до нього; аналіз життєвих явищ і практичних завдань; організація спеціального повторення пройденого матеріалу як базис для утворення нового; розкриття перед учнями плану викладу нових знань, ряду питань, логічно тісно пов'язаних між собою.
Сьогодні актуальним є якість навчання і виховання, які зумовлюються багатьма педагогічними чинниками. Проте найактивніша діяльність усього педагогічного колективу приречена на невдачу, якщо учні байдужі до навчання. У молодшому шкільному віці провідним видом діяльності є навчальна діяльність, яка не просто розвиває дитину, а зміцнює її психічні процеси. Інтерес дітей до навчання – велика рушійна сила, яка відкриває розум і серце дитини для впливу науки.
Психолого-педагогічними передумовами стимулювання навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів є: активізація пізнавальних потреб; формування навчально-пізнавальних мотивів; забезпечення високого рівня перебігу пізнавальних психічних процесів; озброїти дітей способами оцінення власних результатів.
Однією із умов підвищення ефективності навчального процесу – удосконалення традиційних методів навчання, зокрема методів стимулювання навчальної діяльності молодших школярів. Ці методи мають великі виховні можливості. Вони сприяють підготовці підростаючого покоління до життя, формуванню умінь самостійно поповнювати знання, творчо розв'язувати навчальні завдання. Особливо цінним у стимулюванні навчальної діяльності молодших школярів є такі методи стимулювання навчального матеріалу, як метод емоційного стимулювання створення ситуації успіху в навчанні, заохочення.
Використання методів стимулювання навчальної діяльності має забезпечити розвиток та саморозвиток особистості учня. Виходячи з його індивідуальних особливостей як суб’єкта пізнання предметної діяльності. При цьому засвоєння учнями структури начальної діяльності відбувається завдяки вчителю який допомагає учням орієнтуватися в навчальному матеріалі та реалізувати план навчальної діяльності.
Аналіз методичної літератури та масового педагогічного досвіду показав, що проблема стимулювання навчальної діяльності учнів початкових класів знайшла належне відображення в передовому педагогічному досвіді та в більшості методичних та навчальних посібників для вчителів та учнів, проте окремі учителі початкових класів не завжди вміло використовують можливості змісту підручників, навчальних посібників, методів навчання з метою стимулювання навчальної діяльності молодших школярів.
Нами виділено такі умови стимулювання навчальної діяльності, як використання системи методів стимулювання навчальної діяльності і прийомів емоційного стимулювання, створення ситуації успіху в навчанні, сприятливого морально-психологічного мікроклімату, заохочення.
Проведене дослідження не вичерпує всіх питань даної проблеми. Доцільним у подальшій роботі є вивчення впливу різних способів стимулювання навчальної діяльності на зростання рівня навчальної мотивації.
Використана література:
1. Асиев В. Г. Мотивация поведения и формирование личности. – М. : Мысль, 1976. – 156 с.
2. Басов М. Я. Избранные психологические произведения. – М. : Педагогика, 1975. -432 с.
3. Гальперин П. Я. Введение в психологию. – М. : Педагогика, 1976. – 341 с.
4. Градова А. І. Управление познавательной деятельностью учащихся / Градова А. І. // Учитель. – К., 2004. – №6. – С. 76-88
5. Егоров Т. Г. Психология овладения навыком чтения. – М:. АПН РСФСР, 1953. -264.
6. Друзь Б. Г. Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів у процесі навчання. – К. : Радянська. школа, 1978. – 126 с.
7. Есипов Б. П. Самостоятельная работа учащихся