Педагогіка і методика середньої освіти. Фізичне виховання

Основними засобами є циклічні вправи, що виконуються з інтенсивністю 65-70% від максимальної. Вправи повинні викликати значне підвищення частоти серцевих скорочень і легеневої вентиляції.

Відповідно віку частота скорочень серця може досягати 180-200 уд/хв, а хвилинний об'єм дихання 40-80 л/хв. при частоті дихання 45-60 цикл/хв. Витривалість до помірних навантажень характеризується оптимальною взаємодією систем дихання і кровообігу, їх узгодженістю зі структурою рухової дії. Тривалість роботи забезпечується аеробними процесами з незначною активізацією анаеробних. Застосовується навантаження, що не перевищує 60% від максимального. З таким навантаженням можна продовжувати роботу від 10 хв. до 1, 5 годин і більше. Даний вид витривалості ефективно розвивається протягом всього шкільного віку. Разом з тим найбільшого результату можна досягти у хлопчиків у віці 8-11 років і 14-16 років. У дівчаток найперспективнішими для педагогічного впливу можна вважати вік 8-9, 11-12 та 14-15 років.

Основними засобами, які використовуються для розвитку витривалості в зоні помірних навантажень, є тривалі циклічні вправи (наприклад, тривала ходьба, кросовий біг, лижні марші). Дана потужність роботи викликає активізацію частоти серцевих скорочень в діапазоні від 130 до 170 уд/хв..

У молодших школярів величини параметрів функціональної активності дещо вищі, ніж у старшокласників, вище вони і у дівчаток у порівнянні з хлопчиками. Однією з особливостей розвитку даного виду витривалості є необхідність тривалого виконання вправи, що дозволяє забезпечити необхідну взаємоузгодженість в діяльності органів і структур організму, перейти на більш ефективні джерела енергії. На уроках фізичної культури доцільно навчати бігу, ходьбі на лижах з необхідною швидкістю пересування

Для розвитку локальної м'язової витривалості застосовуються вправи з обтяженнями, стрибкові вправи і біг з опором, які виконуються повторно-серійним та інтервальним методом.

О. М. Худолій зосереджує увагу на тому, що « дидактичні принципи – це вихідні теоретичні положення, які визначають дії викладача і учнів і спрямовані на оптимізацію процесу навчання», а принципи розвитку рухових здібностей – це « специфічні закономірності розвитку рухових здібностей». Вони певною мірою взаємопов’язані в навчально-тренувальній роботі, особливо в роботі з молодшими школярами.

 

Для розвитку витривалості застосовуються різноманітні методи тренування які можна розділити на кілька груп: безперервні та інтервальні, а також контрольний (або змагальний) методи тренування. Кожен з методів має свої особливості які використовується для вдосконалення тих чи інших компонентів витривалості залежно від параметрів застосовуваних вправ. Варіюючи видом вправи (вправи з обтяженням або на снарядах, тренажерах і т. д.), їх тривалістю та інтенсивністю (швидкістю рухів, потужністю роботи, величиною обтяжень), кількістю повторень вправ, а також тривалістю і характером відпочинку (або відновлювальних інтервалів), можна міняти фізіологічну спрямованість виконуваної роботи.

 

Рівномірний безперервний метод полягає в однократному рівномірному виконанні вправ малої і помірної потужності тривалістю від 15 – 30 хвилин і до 1 – 3 годин, тобто в діапазоні швидкостей від звичайної ходьби до темпового кросового бігу і аналогічних за інтенсивності інших видів вправ. Цим методом розвивають аеробні здібності. У такій роботі необхідний для досягнення відповідного адаптаційного ефекту обсяг тренувального навантаження повинен бути не менше 30 хвилин. Слабо підготовлені люди таке навантаження відразу витримати не можуть, тому вони повинні поступово збільшувати тривалість тренувальної роботи без нарощування її інтенсивності. Після приблизно 3 -х хвилинного періоду встановлюється стаціонарний рівень споживання кисню. Збільшуючи інтенсивність роботи (або швидкість пересування), інтенсифікують аеробні процеси в м'язах. Чим вище швидкість, тим більше активізуються анаеробні процеси і сильніше виражені реакції вегетативних систем забезпечення такої роботи, а рівень споживання кисню піднімається до 80 – 95% від максимуму, але не досягає своїх «критичних» значень. Це досить напружена для організму робота, що вимагає значної напруженості в діяльності серцево-судинної і дихальної систем, прояву вольових зусиль. При цьому частота серцевих скорочень досягає 130-160 уд / хв, об'єм легеневої вентиляції – 160-190 літрів / хв, тиск у перші 3-4 хвилини зростає до 180-200 мм. рт. ст., а потім стабілізується приблизно на рівні 140 -160

Змінюючи інтенсивність (швидкість пересування), впливають на різні компоненти аеробних здібностей. Наприклад, повільний біг на швидкості анаеробного порога застосовується як «базова» навантаження для розвитку аеробних можливостей, відновлення після великих обсягів більш інтенсивних навантажень, підтримки раніше досягнутого рівня загальної витривалості.

 

Цей метод відрізняється від регламентованого рівномірного періодичною зміною інтенсивності безперервно виконуваної роботи характерною наприклад, для спортивних і рухливих ігор, єдиноборств. У легкій атлетиці така робота називається « фортлек « (« гра швидкостей»). У ній в процесі тривалого бігу на місцевості (крос) виконуються прискорення на відрізках від 100 до 500 метрів. Така робота змінної потужності характерна для бігу по пагорбах, або на лижах по сильно пересіченій місцевості. Тому її широко використовують у своїх тренуваннях лижники і бігуни на середні і довгі дистанції. Вона помітно збільшує напруженість вегетативних реакцій організму, періодично викликаючи максимальну активізацію аеробного метаболізму з одночасним зростанням анаеробних процесів. Організм при цьому працює в змішаному аеробно- анаеробному режимі. У зв'язку з цим,