Підготовка майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи

Структура та обсяг дисертації: Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до них, загального висновку, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг 230 сторінок, з них, основного тексту 183 сторінок. У тексті 18 таблиць, 4 рисунки, які обіймають 11 самостійних сторінок. У списку використаних джерел 285 найменувань.

 

 

У вступі обґрунтовано вибір наукової проблеми, що підлягає осмисленню та вивченню, аргументовано її актуальність та ступінь розробленості; визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження; подано дані щодо апробації і впровадження одержаних результатів та структури роботи.

У першому розділі “Теоретичні засади позаурочної виховної роботи” проаналізовано стан проблеми позаурочної виховної роботи в сучасній педагогіці; визначено місце позаурочної виховної роботи в педагогічному процесі школи; уточнено сутність понять “позаурочна”, “позанавчальна”, “позакласна”, “позашкільна” виховна робота; розкрито специфіку позаурочної виховної роботи з учнями початкових класів.

До проблеми виховання підростаючого покоління в системі позаурочної діяльності звертались у своїх працях та пошуках видатні вчені і педагоги (Блонський П. П., Макаренко А. С., Русова С. Ф., Стельмахович М. Г., Сухомлинський В. О., Ушинський К. Д., Чепіга Я., Шацький С. та ін.), відомі психологи і філософи (Бех І. Д., Виготський Л. С., Зязюн І. А., Катарський О., Костюк Г. С., Лихачов Б. Т., Максименко С. Д., Шинкарук В. та ін.). На думку вчених, позаурочна робота повинна становити систему, що передбачає єдність мети, принципів, змісту, форм і методів роботи, охоплює безліч елементів. Автори Концепції позакласної виховної роботи (Гончаренко С. І., Новосельський В. Ф., Оржеховська В. М., Постовий В. Г., Хлебнікова Л. О., Чорна К. І.) підкреслюють, що нове педагогічне мислення повинно базуватися на принципово новому ставленні до учнів. На передній план виховного процесу висувається не прямий вплив, що часто призводить до адміністрування, а взаємодія, співробітництво учасників навчально-виховного процесу.

Пошук шляхів ефективного виховання учнів сьогодні ведеться на основі системного підходу до його організації шляхом створення виховної системи школи (Гнатюк В. М., Красовицький М. Ю., Новикова Л. І., Остапенко М., Сидорків А. М.), при цьому відзначається, що виховна система школи повинна бути гуманістичною. Такої ж думки дотримуються й інші сучасні вчені та практики (Бех І. Д., Білоусова В. О., Вербицький В., Гнатюк В. М., Зязюн І. А., Карпенчук С. Г., Кобзар Б. С., Красновський В. М., Сидорків А. М. та ін). Розглядаючи можливості гуманістичної переорієнтації виховного процесу в сучасній школі, ми враховували ідеї духовно-морального виховання В. О. Сухомлинського і Я. Корчака, психологічну концепцію Г. С. Костюка, теорію особистісно орієнтованого виховання І. Д. Беха.

Однією з проблем ефективної організації позаурочної виховної роботи сучасної школи є вивчення питання щодо сутності виховного заходу. Означена проблема була предметом спеціального наукового аналізу вчених (Бех І. Д., Гапон Ю. А., Красовицький М. Ю.). У процесі оцінювання діяльності вихователя саме виховний захід перебуває в центрі уваги. Його форма, зовнішні особливості, при цьому, сприймаються легше, ніж внутрішні зв’язки, а точніше, зв’язки з цілісним виховним процесом, розвитком вихованців. Зауважимо, що у психолого-педагогічній літературі поняття “виховний захід” використовується для позначення різних видів і форм виховної роботи. Натомість останнім часом вчені (Гнатюк В. М., Іванов І. П., Підласий І. П.) зазначають невідповідність означеного поняття фактичному смислу виховної роботи, оскільки “захід передбачає” фрагментарність. Системність, комплексність, послідовність, безперервність виховання більш точно передає поняття “виховна справа”, якому останнім часом віддають перевагу теоретики і практики.

В останні роки по-новому розглядається і проблема позашкільного виховання. Цілісне уявлення про позашкільний педагогічний процес дає порівняно нова галузь педагогіки – позашкільна педагогіка (Вербицький В., Науменко Р. А., Пустовіт Г. П., Сущенко Т. І.), вона має свій предмет, свою специфіку, свій понятійний апарат. Актуальним сьогодні є висновок В. Вербицького, що нині позакласна і позашкільна діяльність взаємодіють і в пошуках нових форм та засобів поглибленого вивчення шкільних предметів, і у виявленні та розвитку дитячих інтересів, талантів і обдаровань.

Отже, на основі аналізу сучасних педагогічних підходів позаурочну виховну роботу ми розуміємо як поєднання позакласної і позашкільної роботи, як взаємодію двох важливих ланок виховання (позакласної і позашкільної), спрямованої на досягнення єдиної мети – гармонійного розвитку дітей та молоді. Позакласна робота, за Б. С. Кобзарем, дозволяє збільшити час цілеспрямованого педагогічного впливу на учнів. При цьому зміст, методи і організаційні форми позаурочної роботи, зауважує О. О. Худяков, менш регламентовані ніж у навчальному процесі. Вчитель початкових класів має можливість побудувати позакласну роботу різнопланово, задовольнити потреби кожної дитини в активності, самодіяльності, у спілкуванні з однолітками, що не завжди є можливим на уроках.

У позаурочній роботі реалізується загальна мета і завдання процесу виховання. Основними закономірностями виховної роботи в позаурочний час є: обумовленість виховання суспільними потребами та умовами життя; взаємозалежність виховання, навчання, освіти та розвитку особистості; визначальна роль діяльності