Підготовка майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи

Метою результативно-оцінного етапу було формування у майбутніх учителів початкових класів відповідних ціннісних орієнтирів, ознайомлення з методиками самооцінки, самоаналізу, самоконтролю, стимулювання потреби у професійному самовдосконаленні.

У процесі реалізації означених педагогічних умов у студентів формувалися і відпрацьовувалися такі професійно-виховні вміння майбутніх учителів початкових класів: уміння адекватно оцінювати свою виховну компетентність; уміння контролювати, критично аналізувати результати позаурочної виховної роботи з дітьми; уміння визначати шляхи професійного самовдосконалення, самовиховання (регулятивно-оцінна компетенція).

Означені педагогічні умови на результативно-оцінному етапі реалізовувалися в безпосередньому навчальному процесі, в позааудиторних формах науково-дослідної роботи з методики виховної роботи; у різноманітних формах виховної роботи із студентами вищих педагогічних закладів.

З метою з’ясування рівня готовності студентів експериментальних та контрольних груп до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами їм було запропоновано розв’язати низку тестових професійно-виховних завдань аналогічно тим, що виконувалися на констатуючому етапі.

Порівняльні кількісні дані рівнів готовності студентів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами на констатуючому і прикінцевому етапах засвідчили, що у студентів експериментальних груп відбулися відчутні позитивні зміни. Якщо на констатуючому етапі дослідження не було виявлено жодного студента з високим рівнем готовності до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами, то на прикінцевому етапі високого рівня досягло 25, 3% студентів. Значно змінилася кількість студентів, які досягли достатнього рівня готовності: на констатуючому етапі – 0, 8%, на прикінцевому – 43, 3%. На середньому рівні готовності залишилися 28, 4% студентів. Незначна кількість студентів (3%) ще залишилися на низькому рівні.

Щодо характеристики рівня готовності до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами студентів контрольних груп, то на прикінцевому, як і на констатуючому етапах високого рівня готовності не виявилося в жодного студента; достатнього рівня готовності досягли лише 6, 2% студентів (на констатуючому етапі було 1, 1%). Середнього рівня готовності досягли 54, 6% студентів (було 43, 7%), на низькому рівні залишилося 39, 2% студентів (було 55, 2%).

Отже, дані прикінцевого етапу підтвердили правомірність висунутої гіпотези дослідження.

У висновках подано результати дослідження, основні з них такі.

У дисертації вперше було досліджено процес підготовки майбутніх учителів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами. Автором розроблено і науково обґрунтовано інструментальну модель формування професійно-виховної компетентності майбутніх учителів початкових класів.

Виховна робота, що проводиться в позаурочний час, доповнює і поглиблює виховання, яке здійснюється у процесі навчання. Позаурочна виховна робота розглядається як взаємодія двох важливих ланок виховання (позакласної і позашкільної), спрямованої на досягнення єдиної мети – гармонійного розвитку дітей та молоді, виявлення талановитих і обдарованих вихованців.

Готовність учителя початкових класів до позаурочної виховної роботи – це складне інтегроване поняття, що передбачає єдність теоретичної, практичної і морально-етичної підготовки майбутнього вчителя початкових класів до здійснення всіх видів виховної діяльності з учнями в позанавчальний час, установлення творчих зв’язків із різноманітними позашкільними закладами у справі виховання молодших школярів. Кінцевим результатом готовності студентів до позаурочної виховної роботи є професійно-виховна компетентність, яка обіймає такі чинники (види компетенцій) : когнітивно-виховна (в галузі теорії і методики виховного процесу, в галузі фахових предметів) ; конструктивно-виховна (в галузі прогнозування, планування) ; регулятивно-оцінна компетенція (самооцінка своєї підготовленості, рівня вихованості визначення шляхів професійного самовдосконалення).

Результати аналізу усталеної практики підготовки студентів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами у вищій школі засвідчили, що більша частина майбутніх фахівців добре усвідомлюють значущість і необхідність організації позаурочної виховної роботи з молодшими школярами. Водночас володіють необхідними для того вміннями на високому і достатньому рівні лише 34, 5% студентів, більша частина студентів (65, 5%) мають середній і низький рівні володіння виховними вміннями. Основною причиною означеного стану готовності вчителі вбачають у недостатній підготовці майбутніх фахівців до означеного виду професійної діяльності під час навчання у вищому навчальному закладі.

На констатуючому етапі дослідження було визначено вихідні рівні готовності студентів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами: високий, достатній, середній, низький. З’ясувалося, що в жодного студента не було сформовано високого рівня готовності. Незначна кількість студентів досягли достатнього рівня готовності (0, 8% студентів в експериментальній, 1, 1% у контрольній групах). На середньому рівні перебували 45% студентів експериментальних груп і 43, 7% – контрольних груп; на низькому рівні виявилось 54, 2% студентів експериментальних і 55, 2% – контрольних груп. Коефіцієнт готовності з найвищими показниками 0, 79-0, 54 був лише у 2% студентів експериментальних і 3% – контрольних груп.

На формуючому етапі дослідження було розроблено інструментальну модель готовності студентів педагогічного факультету до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами. Формування професійно-виховної компетентності відбувалося у три взаємопов’язані етапи: мотиваційно-когнітивний, організаційно-діяльнісний, результативно-оцінний. Змістовою лінію реалізації формуючого етапу дослідження виступив спецкурс “Теорія і методика позаурочної виховної роботи в початкових класах”, що відігравав системоутворюючу роль у процесі фахової підготовки спецкурсів, був проміжною ланкою між теоретичним засвоєнням знань з теорії і методики виховної роботи на молодших курсах та їх практичним застосуванням у реальних умовах сучасної школи.

За даними прикінцевого етапу дослідження, відбулися відчутні позитивні зміни у рівнях готовності студентів експериментальних груп до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами. Так високого рівня досягли вже 25, 3% і достатнього – 43, 3% студентів. У