Підтримка мотивації в системі менеджменту

 

 

Змістовні теорії мотивації ґрунтуються на ідентифікації (класифікації) потреб людей, що спонукають їх до дій. Знаючи потреби підлеглих, менеджер може створити умови для їх задоволення таким чином, щоб забезпечити досягнення цілей організації.

Найвідоміші змістовні теорії мотивації:

- теорія ієрархій потреб Абрахама Маслоу;

- теорія потреб Девіда МакКлеланда;

- теорія мотиваційної гігієни Фредеріка Герцберга.

Теорія ієрархії потреб Абрахама Маслоу ґрунтується на тезах:

- потреби людини мають ієрархічну структуру (пріоритетність) – (додаток 2) ;

- поведінка людини визначається найсильнішою на даний момент потребою;

- найсильніша потреба визначає поведінку людини до моменту її задоволення;

– за одночасного існування кількох сильних потреб домінують потреби нижчого рівня.

Це означає, що потреби задовольняються в певному порядку: потреби нижчого рівня мають бути в прийнятному ступені задоволені, перш ніж для даної людини стануть істотно важливими потреби більш високого рівня.

Потреби першого порядку (фізіологічні, базові) пов’язані із забезпеченням фізичного виживання людини (потреби в їжі, житлі, родині тощо). Такі потреби задовольняються через систему оплати праці (додаток 3).

Економічна система, що базується на ринкових відносинах, передбачає використання засобів, форм і методів в системі управління економікою, що сприяли б забезпеченню принципу максимальної економічної ефективності і досягненню на цій основі найбільшого кінцевого економічного результату [11].

В умовах командно-адміністративної системи відносини між виробниками, споживачами і державою будувались не на економічних законах розвитку суспільства, а на адміністративному примушуванні. Не дивлячись на надмірно велику кількість перевірок, документальних та комплексних ревізій, що здійснювали багаточисельні контролюючі органи, так і не вирішено було завдання по забезпеченню збереження соціалістичної власності, а навпаки, неухильно росло число крадіжок, приписок і зловживань Про низьку ефективність існуючої системи контролю свідчить також те, що в умовах жорстокої і детальної регламентованості, властивої цієї системі, спостерігалась тенденція зростання кількості нерентабельних і низькорентабельних підприємств, а також зловживань, розтрат, крадіжок, приписок, уникнень від оплати податків.

Очевидно, що ефективність контролю не залежить ні від числа контролюючих органів і тим більше від жорстокості методів покарань, а, навпаки, знаходиться в зворотно пропорційній залежності.

Суттєвим недоліком командно-адміністративної системи контролю була відсутність ефективної системи стимулювання робітників за результати їх роботи, хоч про це і було дуже багато розмов. В зв'язку з цим виникла нагальна необхідність дослідження питань, пов'язаних з підвищенням ефективності контролю з метою підвищення ефективності діяльності підприємств в нових умовах господарювання.

Враховуючи те, що внутрішньогосподарський контроль повинен захищати інтереси підприємства і його колективу від зловживань, крадіжок і безгосподарності, а також забезпечувати підвищення його господарської діяльності, він стає органічною потребою самих власників в раціональному використанні ресурсів і випуску якісної продукції в умовах ринкової конкуренції. Тому ефективність контролю повинна визначатись в умовах ринкової економіки не по кількості проведених перевірок, об'явлених доган і зняттям осіб із займаємих ними посад, не сумами незаконних витрат, крадіжок, нестач, які мали місце при адміністративно-командній системі, а по тому, як внутрішньогосподарський контроль сприяв отриманню прибутку, успіху в конкурентній боротьбі, розширенню клієнтури і ринків збуту.

На ВАТ “Івано-Долинський спецкар’єр” проведено вивчення психологічних аспектів поведінки людини, що свідчить що встановлення жорсткого контролю з метою покарання винних змушує людей витрачати більшість часу на пошук виправдовувань власних дій, а не на пошук шляхів підвищення ефективності праці, досягнення поставленої мети. В економічних умовах, що базуються на ринкових відносинах, здійснення контролю повинно бути, перш за все, зорієнтовано на забезпечення постійної зацікавленості колективу і кожного із робітників в досягненні максимально високих результатів та на підвищення ефективності всього виробничого процесу. Отже, об'єктом контролю повинна стати система економічних методів впливу на колективи людей і окремих виконавців, а вже через них – на матеріально-речові моменти виробництва. Тому основним завданням контролю повинна стати допомога в організації самоконтролю оскільки відомо, що жодна людина не стане порушувати вигідних для неї умов та критеріїв діяльності. Виходячи з цього розглянемо вплив мотивації персоналу на принципи організації внутрішньогосподарського контролю.

Однак, перш за все охарактеризуємо це поняття. Мотивація – це стан особистості, який визначає наскільки активно і з якою направленістю людина діє в конкретній ситуації. Мотив – це привід, причина, необхідність діяти, спонукання до будь-чого. Мотивація споріднена поняттю «ставлення» (до людини), яке також активізує і направляє поведінку людини.

Управлінська мотивація – це процес активізації окремої людини або групи до діяльності, що направлена на досягнення мети організації. Очевидно, що результат діяльності підприємства, фірми або окремого структурного підрозділу залежатиме від того, наскільки мотивація конкретної людини буде відповідати управлінській мотивації. Для успішного здійснення контролю, а отже і отримання максимального фінансового результату слід враховувати мотиви поведінки людей і груп і оптимально використовувати принцип контролю – мотивації.

Практика показала повну непридатність жорстких методів контролю, які повністю ігнорували