+3 8(066) 185-39-18
fв післявоєнний період також є особливістю розвитку банківської системи країни.
Банківську систему країни очолює Центральний Банк. Статутний капітал Банку складу ієн, більше половини його належить державі. Акціонери не беруть участь в управлінні діяльністю банку. Центральний банк очолюють його Президент і Директорат, що складається з ряду віце-президентів, радників Президента, інспекторів з нагляду за веденням справ і директора. До методів управління Банку Японії вiдносяться:
- ліцензування банківської діяльності;
- встановлення мінімального розміру статутного капіталу для банків;
- видача дозволів на зміну найменувань банків, створення і ліквідацію їхніх філій. Центральний банк встановлює мінімальні рівні показників банківської ліквідності. До них відносяться:
- норма власного капіталу, що визначає частку власного капіталу банків у його сукупному розмірі;
- норма ліквідних активів, що відображає співвідношення капіталу до боргових зобов'язань; норма нерухомості;
- обмеження на видачу великих кредитів та ін.
Встановлюються також зобов'язання банків за поданням звітної документації. У перші повоєнні десятиліття Японія не використовувала активно класичні інструменти грошово-кредитної політики. Домінувало пряме кількісне лімітування кредиту і штучне заниження процентних ставок, що забезпечувало високі темпи економічного зростання. Внаслідок глибокої і тривалої економічної кризи, що почалася в середині 70-х років, суттєво посилився вплив держави на кредитну систему країни і зросло значення грошово-кредитного регулювання економіки.
Головними органами грошово-кредитного регулювання в країні виступають: Банк Японії, Міністерство фінансів і Федерація економічних організацій. До основних методів регулювання належать: зміна норм позичкового відсотка і обов'язкового резервування; проведення операцій з державними цінними паперами та іноземною валютою; адміністративні заходи, що проводяться спільно з урядом. Переважання адміністративних заходів, що мало місце в 70-і роки, змінилося ринковими методами регулювання. Державний контроль над діяльністю банків був ослаблений. Однак в руках уряду залишилася функція кредитування об'єктів з високим ризиком діяльності та низькою рентабельністю.
Банківська система Японії складається з приватних банків, кредитних асоціацій, урядових фінансових установ, а також філій іноземних банків. Вона є однією з найбільш потужних і розвинених у світі в даний час. Серед провідних світових банків частка Японії в останні роки неухильно підвищується.
5. ЧИННИКИ І ДИНАМІКА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
Ринки Південно-Східної Азії – одні з найдинамічніших у світі. Беззмінний лідер всього світу, що розвивається, Китай своїх позицій здавати не збирається – найменші зміни в економічних показниках країни потрапляють в заголовки провідних видань світу. Однак інвестори все частіше поглядають у бік 10 сусідніх з Китаєм країн, що входять в Асоціацію держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Заснована в 1967 році співдружність сьогодні включає в себе Бруней, Камбоджу, Індонезію, Лаос, Малайзію, М'янму, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд і В'єтнам. Ці країни знаходяться на різних стадіях розвитку, але мають однаково значний потенціал для економічного зростання в майбутньому. АСЕАН – центр глобального виробництва і торгівлі, а з недавнього часу ще й небувалого зростання споживчого попиту. Значення регіону буде тільки зростати, тому важливо розуміти всі його протиріччя і складності.
5.1 Разом узяті, країни АСЕАН являють собою найпотужніший економічний блок
Якби всі ці 10 країн були однією, то були б сьомою за величиною економікою в світі з сукупним ВВП в $ 2, 4 трлн. За прогнозами експертів, до 2050 року АСЕАН вийде на четверте місце за обсягами економіки.
Зростання числа робочої сили та продуктивності складає основу економічного розвитку держав Південно-Східної Азії. У регіоні проживають 600 млн осіб – більше, ніж у Європейському союзі або Північній Америці. За кількістю працездатного населення країни АСЕАН займають третє місце в світі після Китаю та Індії. Що цікаво, починаючи з 1990 року 60% зростання ВВП було досягнуто за рахунок таких галузей, як виробництво, ритейл, телекомунікації та транспорт. Це говорить про збільшення ефективності економіки.
5.2 Ринок АСЕАН не однорідний
Країни Південно-Східної Азії багато в чому не схожі одна на одну. Якщо Індонезія виробляє 40% продукції співдружності і є членом G20, то М'янма тільки недавно вийшла з багаторічної економічної ізоляції і працює над налагодженням ринкових механізмів. Ще один приклад відмінностей: ВВП на душу населення Сінгапуру 30-кратно перевищує аналогічний показник в Лаосі.
Відрізняються країни і культурно. 90% населення Філіппін – католики, тоді як переважна більшість індонезійців сповідує іслам, а 95% жителів Таїланду – буддисти. Само собою, існує ціла безліч інших не менш значущих особливостей окремо взятих держав. Тому єдина стратегія просування в цьому регіоні інвесторам навряд чи підійде.
5.3 Макроекономічна стабільність – основа розвитку АСЕАН
Схоже, азіатська фінансова криза 1997 року викладає для країн регіону хороший урок. Вони швидко оговталися від наслідків недавньої глобальної рецесії, про що свідчить загальний державний борг держав АСЕАН. Він складає трохи менше 50% від сукупного ВВП, що значно менше держборгу Великобританії (90% від ВВП) або США (105%).
Якщо проаналізувати дані, ми побачимо, що економічне зростання АСЕАН з 2000 року набагато більш стабільне, ніж у ЄС. Те ж саме можна сказати і про рівень банківських вкладів населення – різких коливань з 2005 року в цій сфері не було.
Рис. 5. 3. 1 – АСЕАН-одне з найбільших