Подолання правового нігілізму – важлива умова розбудови правової держави

У другому підрозділі “Генеза ідеї правового нігілізму в історичному контексті і правовому просторі України” розкрито фон, в якому тривалий час перебувала Україна. Будучи залежною від інших держав, і що виявилося, зокрема, у цілковитому безправ’ї українського народу, відсутності демократичних традицій, досвіду реальної демократії, конституціоналізму, низькому рівні правової культури, порушенні прав людини, нічим не обмеженій владі чиновників.

Водночас детально показано досвід дореволюційної і пореволюційної юридичної науки і практики в Росії, який мав найбільший вплив на розвиток суспільних перетворень в Україні. Зокрема в дисертації аналізуються головні концепції дореволюційних теоретиків правового нігілізму: В. С. Соловйова, який розглядав право як інстанцію примусового здійснення “мінімального добра”; Л. М. Толстого – про несумісність права і моралі та цілковите заперечення права на користь моралі. Висвітлено теорії дореволюційних критиків правового нігілізму і прихильників правової держави: С. А. Котляревського, М. І. Палієнка. Особливої уваги заслуговує концепція правознавця Б. Кістяківського як послідовного борця з правовим нігілізмом і захисника правової соціалістичної (соціальної) держави, верховенства закону в суспільстві, розширення гарантій прав особи.

Найбільш впливовою ідеологією, що сприяла розвитку правового нігілізму, на думку автора, була теорія права, що розвивалася в руслі марксистсько-ленінської філософії, і яка абсолютизувала насилля, захищала “революційне беззаконня”, ігнорувала світову юридичну практику. В роботі аналізуються погляди, що виникли в руслі “сталінської” філософії права і обгрунтували тоталітарну концепцію держави та права, зокрема, вчення Е. Б. Пошуканіса – мінову теорію права, приказне праворозуміння Л. Кагановича та А. Вишинського, яке на довгі роки стало офіційною доктриною радянського правознавства. При всій їх зовнішній різновидності всі вони під виглядом критики “буржуазного права” заперечували саму суть права і правової держави.

У дисертації зазначається, що у 70-80-ті роки ХХ ст. відбувається поступова переорієнтація радянських вчених на ідеї правової держави, провідної ролі природного права, правового закону. Якісно нова ситуація склалася після розпаду СРСР. Але проблема правового нігілізму не тільки не зникла, а й постала з новою силою. Правовий нігілізм зберіг деякі ознаки минулого і водночас набув нового змісту: з’явилися нові чинники, що цого породжують та живлять. Правовий нігілізм, що виник в Україні в умовах гострої соціально-економічної кризи, становить безпосередню загрозу українській державності.

У третьому підрозділі “Головні проблеми розбудови правової держави в Україні” проаналізовано різні концепції правової держави, їх характерні ознаки і принципи. Значна увага приділяється дослідженню сутності української держави і доводиться, що в Конституції України визначені основні засади розбудови правової держави, які базуються на теорії природного права. Сформульовані нагальні проблеми, що вимагають термінового розв’язання в економічній, соціально-політичній та правоохоронній сферах.

Так, в економічній сфері поглиблюється криза, що призводить до масового зубожіння народу, спричиняє хаос у процесі здійснення державно-правової реформи, створення ринкової економіки. Значні проблеми виникають внаслідок впровадження нових форм власності, які не мають достатньої правової регламентації, а це, в свою чергу, є причиною зростання організованої злочинності, корупції, “тіньової економіки”.

У правоохоронній сфері найважливішою проблемою є удосконалення правового механізму захисту прав і свобод людини та громадянина, що є ядром демократичного суспільства, головним принципом правової держави. Тому незадовільний стан з реалізацією прав людини як вищої цінності, проголошеної Конституцією України, потребує найскорішого виправлення.

У дисертації проаналізовано проблему формування політичної та правової культури, яка є важливою умовою розбудови правової держави. Йдеться про низьку правову культуру населення, рецидиви політичного популізму, що за певних умов переростає в екстремізм та радикалізм. Підкреслюється необхідність створення національної правової системи, та вдосконалення чинного законодавства. Особлива увага приділена проблемі конституційного поділу влад і сучасного протистояння владних структур, що провокує нестабільність і сіє серед населення зневіру в державу, право, закони.

Окремо розглядаються питання вдосконалення діяльності правоохоронних органів, зокрема міліції, яка має стати гарантом забезпечення законності і правопорядку, демократичних перетворень і захисту прав громадян.

Загалом автор доходить висновку, що новий погляд на державу в умовах демократії не дає підстав принижувати її роль в житті суспільства. Демократія не означає послаблення держави, особливо в перехідний період, але її сила полягає не в репресіях та розширенні повноважень силових структур, а в удосконаленні законодавства, підвищенні рівня правової культури, реальному забезпеченні прав людини.

Розділ 2 “Основні напрямки юридичного забезпечення подолання правового нігілізму в умовах переходу від тоталітарної держави до правової” присвячено розгляду конкретних шляхів і методів юридичного забезпечення державно-правової реформи, спрямованої на подолання правового нігілізму та створення умов для розбудови правової держави.

У першому підрозділі “Правове забезпечення економічної реформи в умовах переходу від адміністративно-командної системи господарюван-ня до ринкової” висвітлено першочергові завдання, пов’язані з формуванням ринкової економіки на засадах верховенства права.

Головна увага в дослідженні приділена правовому забезпеченню різноманітних форм власності, регулюванню підприємницької діяльності.